Міністерство освіти і науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука

Економічний факультет

ЛЕКЦІЯ 7

Міжнародні інститути регулювання

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри менеджменту протоколом №___ від_________ Зав.кафедрою_________ Козакевич А.C

.

Тема 7. Міжнародні інститути регулювання

План

1. Головні світові організації, регулюючі та контролюючі зовнішньоекономічну

діяльність

2. Стратегії розвитку економічного зростання та співробітництва

3. Галузеві економічні організації

4. Координація макрополітики.

5. Інвестиції та промисловий розвиток

6. Регіональні економічні союзи ("загальні ринки")

Література основна 9;10;11;12;13; допоміжна 6;7;9;

1. Головні світові організації, регулюючі та контролюючі зовнішньоекономічну діяльність.

Зміст методів, принципів, функцій і процедури управління визначаються під впливом світових організацій і, зокрема, таких як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та опрацьовані міжнародні стандарти управління світовою торгівлею та зовнішньоекономічною діяльністю. Врахування таких стандартів у національній економіці є обов'язковою умовою ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю.

ООН складається з таких головних органів управління:

Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Міжнародний суд і секретаріат. У співпраці з органами ООН працюють спеціалізовані установі, створені на підставі міжурядових угод. До спеціалізованих установ ООН належить і Конференція ООН з питань торгівлі і розвитку - ЮНКТАД. ЇЇ завданням є сприяння розвитку світової торгівлі. ЮНКТАД охоплює всі сучасні аспекти світової торгівлі і пов'язані з нею питання управління зовнішньоекономічною діяльністю. До основних функцій ЮНКТАД відносяться: стимулювання світової торгівлі в усіх її основних напрямках між країнами з різними рівнями економічного розвитку; формування принципів і політики управління в галузі зовнішньоекономічної діяльності; підготовка пропозицій для втілення в життя згаданих принципів і політики; сприяння управлінській діяльності в світовій торгівлі в рамках ООН; надання можливостей для узгодженої політики урядів і регіональних економічних районів.

На сесії Конференції ООН були схвалені "Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики". Важливим було в цьому документі визнання принципу суверенітету і рівноправності держав, відмови від дискримінації; схвалення принципу взаємної вигоди і найбільшого сприяння торгівлі.

Методи її роботи різні - від обговорення різних проблем з прийняттям резолюцій рекомендуючого характеру до організації переговорів, укладання юридично обов'язкових актів.

Основними органами управління ЮНКТАД є її сесія і Рада з торгівлі і розвитку. Рада ЮНКТАД діє між сесіями.

До роботи в ЮНКТАД запрошені всі країни світу. В ЮНКТАД проводиться розробка та прийняття документів про систему преференції, яка має значення для удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю країн світу, визначення їх прав і обов'язків.

Світовий банк включає два самостійних в юридичному і фінансовому відношенні суб'єкти: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) і Міжнародну асоціацію розвитку (МАР). Вони виконують такі взаємопов'язані функції управління: надання позичок капіталу, консультування з економіки та стимулювання і надання допомоги в залученні інвестицій з інших джерел. Залучення капіталу проводиться на світовому ринку капіталу.

МАР надає допомогу бідним країнам, кредитує їх проекти на пільгових засадах

Банк змінює принципи кредитування і концентрує увагу на конкретні країни. За останні роки підвищилась результативність використання кредитного портфеля. Це є наслідком удосконалення управління програмами з світової торгівлі і проектами.

Банк проводить активну рекламу своєї діяльності і доступ до неї громадськості, тобто зростає прозорість діяльності банку.

Рада Банку здійснює свої повноваження у відповідності зі Статутом в трьох сферах. По-перше, здійснює нагляд за фінансовими і оперативними програмами і адміністративним бюджетом.

По-друге, розглядає звіти по проектах в окремих галузях.

По-третє, визначає напрямки політики Банку, здійснює нагляд за кредитною масою Банку.

Банк продовжує здійснювати свою стратегію боротьби з бідністю як в рамках кредитних ^ операцій, так і завдяки посиленню політичного діалогу. Найважливішими програмами цілеспрямованого впливу Банку є розвиток трудових ресурсів; народонаселення, охорона здоров'я і харчування; екологічні проблеми; управління енергетикою; сприяння розвитку світової торгівлі. Загальний обсяг кредитування Банку за програмами цілеспрямованого впливу в середньому за рік становить біля 5,00 млрд. дол.

Міжнародний валютний фонд має статус спеціалізованої установи ООН.

Мета МВФ - сприяння розвитку світової торгівлі і валютного співробітництва шляхом визначення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, створення багатосторонньої системи платежів, усунення валютних обмежень, надання країнам-членам МВФ кредитів для покриття дефіцитів платежів і бюджетних балансів.

МВФ надає країнам-членам кредити в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів і дефіцитних державних бюджетів різного характеру.

Країни-члени МВФ надають фонду інформацію про офіційний золотий запас, валютні ^резерви, закордонні інвестиції, стан економіки, платіжний баланс' грошовий обіг. Така інформація є орієнтиром для приватних банків щодо здійснення інвестиційної політики будь-якої країни в Міжнародному банку реконструкції та розвитку.

Загальною умовою надання кредитів з боку МВФ є вимога до приймаючої країни здійснювати політику стабілізації валютного курсу, лібералізації цін, ослаблення державно-адміністративного контролю над економікою' макроекономічного контролю над інфляцією, а також розвитку приватного іноземного капіталу і забезпечення ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю.

У справах МВФ кожна країна-член визначає своє агентство і банк-депозитарій. У ролі фіскального агентства може виступати скарбниця країни-члена (Міністерство фінансів), Центральний банк, державна валютна установа, стабілізаційний фонд або інша аналогічна організація.

Генеральна угода з тарифів на торгівлю (ГАТТ) - це угода, підписана 117 країнами, які охоплюють 90% світової торгівлі. її основна мета - вихід світової торгівлі на вільний ринок на надійній правовій основі, що може сприяти її економічному зростанню і розвитку. ГАТТ є єдиною багатосторонньою організацією, яка визначає узгоджені правила світової торгівлі. Вона виконує функції головного міжнародного органу в сфері багатосторонніх переговорів про скорочення торговельних перешкод і інших важелів, що обмежують вільну конкуренцію. З точки зору управління процесом приєднання України до умов ГАТТ необхідно, щоб усі її дії здійснювались цілеспрямовано і комплексно, при чому позитивне вирішення питання в одному напрямку зовнішньоекономічної діяльності не призводило б до ускладнення в іншому.

Кодексами ГАТТ заборонено використання експортних субсидій на промислові товари і регулюється використання субсидій для експорту сільськогосподарської продукції: визначається, коли і на які строки країна може застосовувати компенсаційне мито на імпортні товари, що реалізуються за демпінговими цінами, стимулюється міжнародна стандартизація, сертифікація і методика тестування продукції.

З позиції управління зовнішньоекономічною діяльністю уваги заслуговує функція прийняття рішення щодо застосування обмежень імпорту товарів в інтересах захисту вітчизняного товаровиробника. При цьому використовується інформація про темпи та обсяги зростання імпорту товару з позначенням такого зростання в абсолютних величинах.

У разі застосування обмежень імпорту товару створюється система еквівалентних поступок та торговельних компенсацій за несприятливі наслідки тим країнам, стосовно яких застосовано обмеження. Пропозиції щодо заходів, які становлять згадану систему, готують спеціальні органи управління. Останнім часом ГАТТ реорганізована у Світову організацію торгівлі (СОТ). Тому вживають термін ГАТТ/СОТ.

ГАТТ (Генеральна угода про тарифи та торгівлю). Основні її принципи -

багатосторонність зовнішньої торгівлі; застосування загального режиму

найбільшого сприяння; зниження митних тарифів та інших обмежень; взаємність поступок.

ВТО (Всесвітня торгова організація). її головна мета - сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку; вдосконалення технологій.

ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) - спеціалізована організація ООН, яка займається всією сукупністю питань сприяння розвитку міжнародної торгівлі на рівноправній і взаємовигідній основі.

Товарні угоди, асоціації імпортерів та експортерів відіграють важливу роль у координації політики та цін між експортерами й імпортерами на окремих світових ринках.