5. З'єднання на цвяхах, гвинтах та інші види кріплення
Елементи конструкцій з деревини можна з'єднувати за допомогою цвяхів, шурупів, глухарів, болтів, нагелів, кутників, накладок, вставних пластин, сухарів і бобишок.
Металевими цвяхами вироби скріплюють тільки при грубих роботах. Товщина (діаметр) цвяха, який забивають, не повинна перевищувати 1/10 товщини деталі, яку прибивають. Щоб деталь не розкололась, місце, куди забивають цвях, повинно бути на відстані не менше двох діаметрів цвяха від краю деталі і на відстані не менш як 15 діаметрів цвяха від торця деталі. Цвяхи, забиті в торець деталі, тримаються слабко. Для міцного скріплення деталей цвяхами треба, щоб цвях пройшов у нижню деталь на подвійну товщину пробитої ним деталі. Тверда деревина міцніше тримає цвях, але забити його в таку деревину важко, тому цвях слід попередньо змастити парафіном.
На сучасних деревообробних підприємствах застосовують автоматичні цвяхозабивальні верстати, продуктивність яких становить до 300 цвяхів 6...19 мм завдовжки за хвилину.
На шурупах з'єднують деталі в тому разі, коли виріб (або його частина) повинен бути розбірним, коли поверхня стикання з'єднуваних деталей мала і з'єднувані елементи важко склеїти, коли виріб зазнає динамічних і, особливо, вібраційних навантажень. Іноді шурупи застосовують для кріплення дерев'яних деталей до виробів, які перебувають в умовах змінної вологості.
Шурупи ні в якому разі не можна забивати. Забивання шурупа молотком, навіть на незначну глибину, знижує міцність з'єднання. Невеликі шурупи загвинчують так: поставивши В проріз головки шурупа лезо викрутки, сильно натискують рукою на викрутку і, повертаючи її за годинниковою стрілкою, врізують шуруп у деревину. Загвинчувати шуруп треба перпендикулярно до площини деревини і до відказу, не псуючи шліца Голочки. Загвинчуючи шурупи в деревину твердих порід або користуючись шурупами великого діаметра (понад 5 мм), попередньо свердлом або шилом роблять отвір на глибину, що дорівнює 1/2або 1/3 довжини загвинчуваної частини шурупа.
Рис. 41. Кутові з'єднання брусків з кріпленнями:
а — нагелем; б — металевим кутником; в — підклеєною бобишкою.
Промисловість випускає шурупи з напівкруглою, напівпотайною або потайною головками.
На сучасних підприємствах для загвинчування шурупів широко застосовують електрифікований інструмент (електро-шуруповерти).
Глухарі — шурупи великого розміру з квадратною або шестигранною головкою загвинчують гайковими ключами так само, як болти.
Якщо дерев'яні вироби скріплюють за допомогою болтів, для них попередньо свердлять отвори. Щоб деревина не зминалась, під головки болтів підкладають металеві шайби-під-кладки.
У столярних роботах деталі часто-густо скріплюють нагелями (дерев'яними стержнями) (рис. 41, а). Особливо часто нагелями користуються в шипових з'єднаннях. Нагелі діаметром від 3 до 12 мм забивають у попередньо просвердлений отвір й укріплюють клеєм. Кінець нагеля роблять загостреним, щоб клей, яким він змазаний, перед забиванням не був стертий краєм отвору. Для скріплення деталей, виготовлених із деревини м'яких порід, нагелі роблять із деревини твердих порід і надають їм майже квадратної форми. Для скріплення деталей із деревини твердих порід застосовують нагелі з м'якої деревини і надають їм майже круглої форми.
Для додаткового кріплення кутових з'єднань у виробах застосовують металеві кутники і накладки (рис. 41, б). До деревини їх прикручують шурупами.
Додаткове кріплення царг до ніжок стільців і столів здійснюють за допомогою дерев'яних кутників і бобишок, які кріплять на клею і шурупами (риє. 41, в).
_____________________________________________________
З'ЄДНАННЯ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ФОРМУВАННІ ВИРОБІВ
Знімні частини розбірних виробів установлюють на спеціальних тримачах, а такі деталі, як розкладки, карнизи тощо, прикріплюють шпильками, гвинтами або встановлюють на шкантах.
Розбірні з'єднання застосовують, щоб забезпечити розбірність корпусних меблів. Такі з'єднання виконують за допомогою різьбових, клинових та ексцентрикових стяжок.
Різьбові стяжки (риє. 42, а — г) забезпечують надійне кріплення з'єднуваних елементів. Основними деталями різьбових стяжок є гайка і гвинт або шпилька і шайба.
В ексцентрикових стяжках зусилля затиску створюються ексцентриком, що повертається навколо осі, зміщеної відносно геометричної осі ексцентрика на відстань, яку називають ексцентриситетом. Основними деталями ексцентрикових стяжок (рис. 42, д) є гайка, гвинт і ексцентрик. Ці стяжки працюють тільки при невеликих відхиленнях у розмірах з'єднуваних деталей у місцях затиску.
Клинові стяжки (рис. 42, є, є) забезпечують надійне і швидке кріплення з'єднуваних елементів. Основні деталі стяжок — скоби, пластини, клини. Стяжки встановлюють у накладку або в попередньо вибрані для них гнізда і кріплять шурупами.
Установлення шафових дверей. Двері навішують двома способами: бічним і торцевим. Типи і конструкція завіс, які застосовують для навішування дверей, показані на рисунку 43. При бічному навішуванні застосовують карткові або рояльні завіси, ЯКІ встановлюють у бічних кромках дверей і прорізу.
Найпоширеніше з'єднання на прямих карткових завісах (рис. 43, а, б). Недоліком цього з'єднання є щілина, яка утворюється при відчинянні.
Найзручніше з'єднання на рояльних завісах, яке має велику міцність (рис. 43, в).
Останніми роками великого поширення набули чотиришарнирні завіси (рис. 43, г). Вони дають змогу регулювати положення дверей, забезпечуючи необхідні умови встановлення їх.
Завіси до виробів кріплять шурупами, гвинтами або за допомогою різьби, яка є на стержнях завіс.
Рис. 43. Види завіс, які застосовують у меблях:
А - є — одношарнірні карткові; ж — з — одношарнірні п'ятникові; и — ї — одношарнірні стержньові; й — двошарнірна ломберна; к — чотиришарнірна комбінована; л — двошарнірна комбінована; 1—3— карти; 2 — вісь; 4, 5 — пластини; 6—стержень; 7—серга; 5 — чаша; 9 — корпус; 10 — гвинт; 11 — планка.
ЛІТЕРАТУРА
Крейдлин Л.Н. Плотничные работы; Высшая школа, М.,1969
Янковский И.П., Задора В.И., Роговин И.М., «Плотничные и столярные работы», Высшая школа, М.,1979