9. Просторово-часовий фактор спілкування.

Кожна людина претендує на певний «життєвий простір», свою «зону тіла» і пред’являє відповідні територіальні права.

Також у людини є особистий «переносний повітряний міхур», який вона носить усюди з собою. Його розмір залежить від щільності населення того місця, де вона виросла, тобто особиста зона залежить від культурних умов.

У спілк-ні існують оптимальні «зони» для різних видів спілк-ня:

Інтимна зона (15-45см) – допускаються лише близькі, добре знайомі люди; для неї характерна довіра, тихий голос у спілкуванні, тактильний контакт, дотик.

Особиста зона (45см–1-2м) – для повсякденної бесіди з друзями і колегами, припускає тільки візуально-зоровий контакт між співрозмовниками.

Соціальна зона (1-2–3-4м) звичайно витримується під час офіційних зустрічей у кабінетах, як правило, з тими, кого не дуже знають.

Публічна(Суспільна) зона (понад 3-6м) – спілкування з великою групою людей – у лекційній аудиторії, на мітингу й ін.

Інтимна і особиста зони – ближня зона, соціальна та суспільна зони – дальня зона.

На розміри зон спілкування впливають різні фактори і, у першу чергу, культурні. Європейці та американці відзиваються про азійців як про дуже фамільярних людей, а азійці називають європейців та американців холодними і недружелюбними.

Своєрідні дані існують і про групове спілкування. У цілому вони підтверджують існування проксемічних норм. Р. Соммер показав залежність взаємного положення, яке займають співрозмовники за квадратним або круглим столом, від характеру спілк-ня. Якщо воно «змагальне», люди сідають навпроти, «кооперативне» – з одного боку стола. Звичайна бесіда, орієнтована на зміст, у тому числі випадкова, дає позицію «навскоси» – через кут. Бесіда, пов’язана з дією, дає положення з протилежних сторін, але не навпроти, а злегка по діагоналі

10. Цілі та фактори ефективного слухання.

Більшість людей погано вміють слухати слова інших, особливо якщо ці слова не зачіпають їхніх інтересів. Слухання - навичка, якій можна навчитися. Уміння слухати - необхідна умова правильного розуміння позиції партнера, підстава успішної ділової комунікації.

Час різних аспектів спілкування: з часу, відведеного для спілк-ня(100%), 9% пишемо, 16% - читаємо, 35% - говоримо, 40%- слухаємо (повинні були б слухати).

Уміння слухати дає: ефективно обміркувати вирішення проблем; знижує рівень емоц-го напруження; підвищує самооцінку людини; послаблює негат. наслідки стресу; розвиває почуття впевненості у собі; сприяє розумінню; демонструє повагу до іншої людини

Більшість людей оцінюють точність слухання на 70-80%. Однак, цілий ряд досл-нь показав, що еф-ть слухання у людей становить 25%, (75% почутого втрачається).

Основні рівні слухання

Слухання співпереживання – слухання без осуду, з розумінням намірів і почуттів того, хто говорить. Характ-ся зосередженістю, концентрацією, щирістю.

Ми чуємо слова, але не насправді не слухаємо – слухання характерне для поверхневого спілк-ня. Слухач зосереджується на змісті, але не намагається зрозуміти намірів того, хто говорить. Тому воно може призвести до непорозуміння. Харак-ся логічністю сприйняття, емоційною вітчуженістю.

Слухання з тимчасовим відключенням - слухання характерне для формального спілк-ня. Співрозмовник, як правило, усвідомлює, що відбувається, але в основному зосереджений на собі. Характ-ся пасивністю, абстрагованістю, упередженістю.

Основні бар’єри слухання

• заглиблення у власні думки

• зовн. впливи(дзвінок, шум)

• фізич. дискомфорт (спека/холод, утома)

• персоналізація розмови про самого себе

• негат. ставлення до співрозмовника

• заздалегідь підготовлені відповіді

• уражене самолюбство

• неволодіння технікою слухання

• вибіркове слухання

• виставлення оцінок тому, що сказане

• емоційна неврівноваженість

Ефективне слухання має такі труднощі:

• відключення уваги;

• висока швидкість розумової д-ті;

• антипатія до чужих думок;

• вибірковість уваги;

• потреба вставити репліку.