7. Міміка і жести у невербальному спілкуванні

Міміка – рух м’язів обличчя, що відбиває внутрішньо-емоційний стан – здатна дати щиру інф-ю про те, що переживає людина. Мімічні вирази несуть більше 70 % інф-ї, тобто очі, погляд, обличчя людини здатні сказати більше, ніж слова.

До міміки відносяться всі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, включаючи і психосоматичні процеси, н: почервоніння чи збліднення. Сюди ж відносять і загальний рух тіла, наприклад, кивок головою, напівоберт (останнє, в залежності від контексту, можна трактувати і як позу).

Міміка є найважливішим аспектом невербальної комунікації.

Чоло, брови, очі, ніс, підборіддя – ці частини обличчя виражають основні людські емоції: страждання, гнів, радість, подив, страх, відразу, щастя, цікавість, сум і т. ін. Основне пізнавальне навантаження у ситуації розпізнання щирості почуттів людини несуть брови і губи.

Вираз натуральних емоцій завжди є симетричним. За асиметрією обличчя тренований спостерігач може виявити маніпуляцію, розрізнити прир. і штучну поведінку.

Вираз обличчя дозволяє нам отримати зворотний зв’язок про те, розуміє нас партнер чи ні. Міміка свідчить про емоційні реакції в момент взаємодії, про відносини, що складаються між партнерами.

Жестикуляція містить всі жести рук («мова рук»), а також багато інших сигналів у вигляді дій (співрозмовник відчиняє двері чи кватирку, протирає окуляри і т. ін.).

Жест – це зовнішній прояв внутрішнього емоційно-психологічного стану людини.

Читаючи жести, ми здійснюємо зворотний зв’язок, що відіграє головну роль у цілісному процесі взаємодії, а групи жестів – це важливі складові зворотного зв’язку.

Основна типологія жестів

• Жести-регулятори – регулюють хід взаємодії (кивок, рукостискання)

• Жести-адаптатори – специфічні звички людини пов’язані з рухом рук

• Жести-емблеми – своєрідні замінники слів чи фраз у спілкуванні

• Жести-афектори – виражають через рухи тіла визначені емоції

• Жести-ілюстратори – жести повідомлення, викор-ся для пояснення сказаного

• Жести впевненості (закладання рук за спину з захопленням зап’ястя, з’єднання пальців у піраміду, закладання рук за голову)

• Жести міркування й оцінювання (рука біля щоки, вказівний палець витягається уздовж щоки, пощипування переднісся, зажмурення очей)

• Жести нервозності і невпевненості (пощипування долоні, постукування по столу пальцями, дотик до носа, почісування шиї, закладання рук за спину в замок)

• Жести підозрілості, скритності (потирання чола, скронь, підборіддя, відведення погляду в бік)

• Жести прихильності (відкритості, чесності) – прикладання руки до грудей

• Жести і пози захисту(руки схрещені на грудях і стиснуті пальці)

Існують і мікрожести: рухи очей, почервоніння щік, збільшена кількість миготінь у хвилину, посмикування губів і ін.

8. Система невербальних засобів комунікації

Система невербальних засобів комунікації – сукупність засобів невербальної комунікації , що застосовується під час спілкування. До них належать:

Тілесний контакт – поштовхи, поплескування, погладжування і т. ін.

Дистанція між співрозмовниками – відстань між учасниками спілк-ня свідчить про його формальність чи не-, про ставлення партнерів один до одного, про ступінь зацікавленості у розмові.

Орієнтація – розташування відповідно один до одного – може змінюватися в залежності від ситуації і свідчить про ступінь суперництва чи співробітництва.

Зовнішній вигляд – через свій імідж партнери інформують про свій соц-й стан, вид д-ті, самооцінку та ін.

Поза тіла – вказує на ті чи інші міжособистісні відносини і може змінюватися у залежності від настрою й емоційного стану людини.

Кивок головою – викор-ся для схвалення чи підтвердження чого-небудь, а також як сигнал, що дає партнеру підставу вступити в діалог.

Вираз обличчя (міміка) – дає можл-ть для широкої інтерпретації емоцій, які приховуються чи демонструються, допомагає зрозуміти інф-ю, що передається за допомогою мовлення, виражає ставлення до кого-небудь чи чого-небудь.

Жести – можуть бути не дуже виразні, але викор-ся паралельно з мовленням, щоб щось у ньому виділити, підкреслити, а іноді й замінити його.

Погляд – дозволяє зчитувати найрізноманітніші сигнали: від прояву інтересу до демонстрації абсолютної зневаги.

Паравербальні і екстравербальні сигнали – впливають на зміст висловлення, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість чи сором’язливість.