
- •Зміст, види, рівні спілкування
- •Характеристика сторін процесу спілкування
- •Перепони на шляху ефективного спілкування
- •Комунікативні барєри взаєморозуміння та їх вплив на еф-ть взаємодії
- •Труднощі на шляху ефективного спілкування
- •Відмінності вербальної комунікації від невербальної
- •Міміка і жести у невербальному спілкуванні
- •Система невербальних засобів комунікації
- •Просторово-часовий фактор спілкування.
- •Цілі та фактори ефективного слухання.
- •Стилі слухання й зворотний зв’язок у міжособистісному спілкуванні.
- •Мовна комунікація: структура і функції.
- •Значення і функції невербальної комунікації.
- •14. Засоби неверб-ї комунікації і проблема інтерпретації неверб-ї поведінки.
- •15. Трансактний аналіз спілкування. Типи трансакцій
Труднощі на шляху ефективного спілкування
Труднощі міжособистісного неформального спілк-ня супроводжуються нервово-психічною напруженістю, розрізняються за ступенем цієї напруженості, за типами ситуацій, у яких мають тенденцію виникати, і за ступенем впливу на успішність спілк-ня. Труднощі міжособистісного неформального спілк-ня найтяжче долаються.
1)«Суб’єктивно пережиті» – не завжди виявляються у конкретній соціальній взаємодії і не очевидні для партнера (непевність, боязкість, сором’язливість, невміння встановити психологічний контакт):
людина хоче і може, але не вміє спілкуватися (невихованість, егоцентричність);
не хоче, не вміє і не може спілкуватися (аутичність, глибока самотність);
уміє, але вже не може і не хоче спілкуватися (відчуженість, виключеність із соціальних зв’язків, самотність у юрбі);
уміє, може, але не прагне спілк-ня (глибока інтроверсія, самодостатність, відсутність мотивації);
і може, і хоче, але боїться спілкуватися (соціофобія).
2)«Об’єктивні» – виявляються в умовах безпосередніх контактів, тобто викликані об’єктивними причинами - це труднощі комун. характеру (пов’язані з психофізіол. особливостями особистості, повнотою знання вербальних і невербальних засобів) і комунікаб. характеру (знання норм, правил, сформованість психолог. к-ри спілк-ня).
За причинами труднощі поділяються на:
1) Первинні труднощі залежать від прир. властивостей людини, їх відрізняє більша зумовленість і неминучість виникнення (агресивність, тривожність, ригідність).
2) Вторинні труднощі можуть бути:
Психогенними – як наслідок психологічних травм, стресів, важких переживань і фрустрації, неадекватної самооцінки.
Соціогенними - є наслідком зовн. бар’єрів (комунікативних, значеннєвих, лінгвістичних, суто ситуативних), невдалого досвіду спілк-ня, прорахунків у вихованні, певних умов спілкування.
Відмінності вербальної комунікації від невербальної
Невербальні повідомлення передаються за допомогою: виразних рухів тіла (експресії) – міміка, жести, пози та ін.); звукового оформлення мови – висота, голосність, швидкість; простору, що оточує людину, і який ця людина контролює, змінює; візуального контакту; використання матеріальних предметів, що мають символічне значення.
Отже, розрізняють вербальну комунікацію (що використовує мову як знакову систему) і невербальну комунікацію (де викор-ся різні немовні знакові системи), яка поділяється на 4 форми: кінесика, паралінгвістика, проксеміка і візуальне спілк-ня.
У процесі комунікації слова займають 7%, звуки та інтонації-38%, мова рухів тіла -55%.
Вербальна комунікація як знакову систему використовує мову, при передачі інформації за допомогою мови найменше втрачається зміст повідомлення.
Невербальна комунікація – обмін невербальними повідомленнями між людьми, а також їх інтерпретація. Вона надає тим, хто спілкується, велику кількість додаткової інформації, яку вони не можуть отримати за вербальними каналами спілкування.
Відмінності вербальної і невербальної комунікації |
|
невербальна комунікація
|
вербальна комунікація
|