
- •Зміст, види, рівні спілкування
- •Характеристика сторін процесу спілкування
- •Перепони на шляху ефективного спілкування
- •Комунікативні барєри взаєморозуміння та їх вплив на еф-ть взаємодії
- •Труднощі на шляху ефективного спілкування
- •Відмінності вербальної комунікації від невербальної
- •Міміка і жести у невербальному спілкуванні
- •Система невербальних засобів комунікації
- •Просторово-часовий фактор спілкування.
- •Цілі та фактори ефективного слухання.
- •Стилі слухання й зворотний зв’язок у міжособистісному спілкуванні.
- •Мовна комунікація: структура і функції.
- •Значення і функції невербальної комунікації.
- •14. Засоби неверб-ї комунікації і проблема інтерпретації неверб-ї поведінки.
- •15. Трансактний аналіз спілкування. Типи трансакцій
Зміст, види, рівні спілкування
Спілкування – це багатогранний процес, що містить розвиток сусп-ва і суспільних відносин; форм-ня і розвиток особистості; соціалізацію особистості; ств-ня і розвиток сусп-х способів взаємодії людей; соц-но-психол-ну адаптацію людей; обмін емоціями; навчання, передачу вмінь і навичок; обмін інф-єю; обмін д-тю; форм-ня ставлення до себе, до інших і до сусп-ва.
У залежності від того, чим спілкування опосередковане, що є його засобом чи знаряддям здійснення, виділяють різні види спілкування
Залежно від контингенту учасників: міжособистісне, особистісно-групове, міжгрупове
За ступенем опосередкованості: безпосереднє, опосередковане
За часом: короткотривале, довготривале
Залежно від спрямованості – відкрите-закрите, монологічне-діалогічне, рольове-особистісне
Виділяють також:
Матеріальне спілк-ня – люди спілк-ся, обмінюючись своїми діями; сферою прояву цього виду спілк-ня є матеріальне в-во, розподіл, обмін та споживання;
Духовне спілк-ня – виражене у вигляді знаково-символічної д-ті, яка здійсн-ся за допом. слова, жесту, міміки, поведінки; сферою його прояву є духовне життя сусп-ва.
Розрізняють:
Міжособистісне спілк-ня зорієнтоване переважно на комунікатора (той, хто говорить, передає повідомлення) і реципієнта (той, хто слухає, приймає повідомлення); воно служить механізмом групоутворення, утв-ня внутрішньо- та міжгрупових відносин. Система міжособистісного спілк-ня вирізняється мобільністю, динамізмом, перевагою стихійності.
Масове спілк-ня - механізм взаємодії на рівні сусп-ва, нації, класу, у ньому індивіди беруть участь насамперед як носії соціальних ролей. Система масового спілк-ня має стабільнішу структуру, а в її організації переважає свідомий чинник.
Рівні спілкування
Ритуальний або соціально-рольовий рівень – метою спілк-ня на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знань соц-х норм і правил поведінки Основним принципом спілк-ня на даному рівні є принцип соціабільності, тобто демонстрація приналежності до певної соціальної групи;
Діловий або маніпулятивний рівень – метою такого спілк-ня є організ-я спільної д-ті, пошук засобів підвищ. ефективності взаємодії. Основним принципом спілк-ня тут виступає принцип раціональності;
Інтимно-особистісний рівень – метою є задоволення потреби у розумінні, співчутті, співпереживанні. Основним принципом спілк-ня на цьому рівні є принцип емпатії.
Характеристика сторін процесу спілкування
У процесі людського спілк-ня інф-я не тільки передається, але й формується, уточнюється і розвивається.
1) Спілк-ня розглядають не лише як «рух інф-ї», але як і відносини 2 чи 3 суб’єктів: взаємне інформ-ня їх припускає налагодження спільної д-ті. Тому, у комун. процесі відбув. не лише «рух інф-ї», але і активний обмін нею.
2) Процес комунікації визначає вплив один на одного і на скільки результативним є цей вплив на стільки ефективним є процес спілкування.
3) Процес комунікації є можливим тоді, коли людина, що направляє інф-ю (комунікатор), і та людина, що приймає її (реципієнт), мають єдину чи подібну систему кодифікації і декодифікації.
4) В умовах комунік. процесу можуть виникати специфічні комун. бар’єри, які зумовлені розходженнями різних планів.
5) У процесі спілк-ня для передачі інф-ї люди викор-ть як вербальні, так і невербальні засоби спілк-ня (мову, міміку й ін.). Це призводить до значної втрати та перекручування інф-ї.
Якщо задумане людиною до висловлення прийняти за 100 %, то в речення формується тільки 90 %, а висловлюється тільки 80 %, далі: вислуховується з задуманого 70 %, розуміється лише 60 %, а в пам’яті залишається – від 24 до 10 %.
Таким чином, існує багато причин і підстав для перекручування інф-ї, починаючи з поганої дикції та невідомих слів і закінчуючи небажанням слухати і розуміти.
При цьому перекручування інф-ї може бути відносним (тобто, інша форма інф-ї того самого змісту) і абсолютним (тобто, значеннєва зміна інф-ї).
Повідомлення->Інф-я втрачена+Інф-я додана=трансформація