- •55. Сдр як форма світових кредитних грошей: проблеми функціонування.
- •50. Валютні обмеження в регулюванні мев.
- •49. Вплив митного тарифу на виробників, споживачів та економіки в цілому.
- •Економічний ефект митного тарифу на економіку великої країни
- •Головні напрями трансформації сучасної міжнародної валютно-фінансової системи.
- •14. Економічна та Соціальна Рада оон (екосор): механізм регулювання системи світогосподарських зв'язків.
- •15. Економічна глобалізація: сутність, форми прояву, етапи.
- •20. Економічне середовище міжнародного бізнесу (підприємництва).
- •21. Економічні системи сучасності: загальна характеристика.
- •26. Єбрр: структура і функції.
- •27. Зовнішньоекономічна стратегія сша.
- •32. Інтеграційні об'єднання в Латиській Америці.
- •Андське співтовариство націй
- •Меркосур
- •33. Конкурентні переваги і конкурентоспроможність країн світу.
- •38. Конференція оон з торгівлі та розвитку (юнктад): характеристика.
- •39. Концептуальні основи формування зовнішньоекономічної стратегії держав в сучасних умовах.
- •59. Концепції та моделі економічного розвитку.
- •Модель лінійних стадій
- •58. Концепції міжнародної економічної інтеграції.
- •56. Мвф: структура і функції.
- •Структура управління мвф.
- •52. Механізм реалізації національної валютної політики: сутність, головні елементи.
- •51. Міжнародна Фінансова Корпорація: структура, функції.
- •45. Міжнародна міграція робочої сили: етапи, головні ринки.
- •46. Міжнародна торгівля: модель Хекшера-Оліна.
- •3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (мбрр): загальна характеристика.
- •4. Міжнародний ринок позичкових капіталів: головні риси та особливості.
- •10. Міжнародний ринок послуг: динаміка, структура, регулювання.
- •11. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура.
- •Форексні ринки,
- •Ринок євровалют,
- •Ринок деривативів (похідних валютних інструментів).
- •16. Модель сталого економічного розвитку України.
- •17. Модель стійкого економічного розвитку.
- •27 Принципів сталого розвитку (Ріо 92):
- •22. Нафта: функції і перспективи розвитку.
- •23. “Неотехнологічні” моделі міжнародної торгівлі (загальна характеристика).
- •Концепції економії на масштабах виробництва.
- •4. Теорія перехресного попиту
- •28. Нетарифні засоби регулювання міжнародної торгівлі.
- •Кількісні обмеження
- •Фінансові методи зовнішньоторгівельної політики:
- •Економічні наслідки впровадження експортних субсидій
- •29. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.
- •Класифікація митних тарифів
- •34. Основні напрями діяльності Світової організації торгівлі (сот).
- •35. Основні результати Уругвайського раунду переговорів гатт.
- •40. Особливості процесу економічного розвитку на рубежі хх і ххі століть.
- •64. Особливості вивозу капіталу на сучасному етапі.
- •Географічна структура піі
- •61. Особливості світової торгівлі на сучасному етапі.
- •Географічна структура
- •Товарна структура
- •57. Передумови та наслідки впровадження єдиної європейської валюти в єс.
- •60. Платіжний баланс та валютний курс: механізм взаємозв’язку і взаємодії.
- •54. Порівняльні і конкурентні переваги економіки України в міжнародному поділі праці.
- •53. Причини та можливі наслідки кризових проявів у світовій фінансовій системі.
- •47. Проблема природних ресурсів економічного розвитку.
- •48. Проблеми формування зовнішньоекономічної стратегії України
- •5. Проблеми ціноутворення в міжнародній торгівлі
- •6. Проблеми соціально-економічної типологізації національних господарств.
- •12. Профіль експортної спеціалізації України.
- •13. Регулювання світових товарних ринків: опек.
- •24. Світове фінансове середовище: загальна характеристика, тенденції та сутність.
- •18. Світовий ринок капіталів: динаміка розвитку, структура, регулювання.
- •19. Світовий ринок послуг: динаміка розвитку, структура, регулювання.
- •25 . Структура сучасної міжнародної валютної системи: загальна характеристика.
- •30. Сутність і способи вирівнювання сальдо платіжного балансу.
- •31. Сучасний етап розвитку економіки країн єс.
- •36. Сучасні засоби зовнішньоторговельної політики промислово розвинених країн.
- •37. Теорії впливу технічного прогресу на міжнародну торгівлю.
- •42. Теорія економічного зростання і соціальний прогрес: неокласичні моделі.
- •41. Фінансова криза в Азії, її наслідки.
- •63. Форми міжнародного бізнесу в системі світогосподарських зв’язків.
- •62. Центр міжнародної торгівлі юнктад.
- •43. Вплив піі на економіку приймаючих країн.
- •44. Головні індикатори сталого розвитку.
26. Єбрр: структура і функції.
Головною метою діяльності ЄБРР4 – міжнародної фінансової інституції, яку було створено 15 – 17 квітня 19991 року в Лондоні, – є сприяння переходу до ринкової економіки та розвиток приватного сектору і підприємництва у країнах операцій. При реалізації цього завдання ЄБРР спирається на утвердження у країні принципів багатопартійної демократії, плюралізму та ринкової економіки. Ціль Банка полягає в тому, щоб, вносячи внесок в економічний прогрес і реконструкцію, сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східної Європи, Росії і Центральній Азії, прихильних принципам багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і провідних їх у життя.
Організаційна структура ЕБРР складається з :
1)Ради Керуючих: Кожен член ЕБРР представлений у Раді керуючих і призначає одного керуючого й одного заступника. Заступник може взяти участь у голосуванні тільки при відсутності керуючого. На кожнім своєму щорічному засіданні Рада обирає одного з керуючих як голову, що виконує свої обов'язки до обрання наступного голови.
2)Ради Директорів: Рада директорів складається з 23 членів, що не є членами Ради керуючих і з який 11 обираються керуючими, що представляють Бельгію, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, З'єднане Королівство, Федеративну Республіку Німеччина, Францію, Європейське співтовариство, Європейський інвестиційний банк, а 12 обираються керуючими, що представляють інших членів.
3)Президента і віце-президентів: Рада керуючих більшістю голосів обирає Президента Банку. Президент під час перебування в цій посаді не може бути чи керуючим директором або заступником чи керуючого директора. Термін повноважень Президента складає 4 роки. Він може бути переобраний на новий термін. Однак, він припинить виконувати свої обов'язки за рішенням Ради керуючих. Президент не приймає участі в голосуванні, однак, коли голоси розділяються нарівно, він має право вирішального голосу.
Капітал ЄБРР (після його подвоєння у 1996 році) становить 20 млрд. євро. У його структурі 55,12% акцій належить країнам ЄС, 11,78% - 27 країнам операцій, 10% - США, 8,52% - Японія та 14,48% - іншим країнам світу.
Після утворення ЄБРР країнами операцій спочатку були лише країни Центральної та Східної Європи і СРСР, але після розвалу останнього до ЄБРР як акціонери та країни операцій приєдналися ще 15 нових членів, у тому числі й Україна. Вона отримала частку в акціонерному капіталі ЄБРР у розмірі 0,4%. Друге розширення членства ЄБРР відбулось у 2000 році, коли спочатку як акціонер приєдналась Монголія, а пізніше як акціонер і країна операцій – Югославія. Таким чином, на сьогодні ЄБРР налічує 62 країни-акціонери, у т.ч. 27 країн операцій.
ЄБРР є певною мірою банком-гібридом, оскільки поєднує в собі функції банку розвитку, який надає середньо- і довгострокові кредити та банківські гарантії, і інвестора, оскільки дедалі більшу частку своїх операцій проводить у формі інвестицій в акціонерний капітал. Головними фінансовими інструментами ЄБРР є кредити (78% загальних обсягів зобов’язань у 2000 році) та інвестиції в акціонерний капітал (20%), питома вага банківських гарантій невисока (лише 2%).
Але не тільки у гібридності полягають відмінності ЄБРР від бреттон-вудських інститутів (МВФ, Світовий банк). Особливі риси ЄБРР можна схарактеризувати таким чином:
Банк робить сильніший акцент на умовах, що супроводжуютьпроекти6 при н6аданні фінансування ЄБРР наголошує на виконанні клієнтом цілої низки структурних та інституційних умов з метою поліпшення інвестиційного клімату, прискорення структурних змін, оптимізації корпоративного управління тощо;
ЄБРР – єдина міжнародні фінансова інституція, яка фінансує на комерційних принципах (тобто на засадах самоокупності) як проект розвитку, так і приватний сектор, не надаючи при цьому ніяких “м'яких” кредитів або цінових субсидій;
на відміну від комерційних банків ЄБРР здатний брати на себе політичні ризики (завдяки тому, що країни операцій є водночас акціонерами), ризик конвертованості валют (унаслідок статусу преференційного кредитора борг ЄБРР не підлягає реструктуризації), різноманітні комерційні ризики (завдяки регіональній спеціалізації та унікальному досвідові), а також перед проектні ризики при розробці великих проектів у державному секторі (завдяки фондам технічної допомоги, які надаються акціонерами).
Для досягнення на довгостроковій основі своєї мети Банк сприяє країнам-одержувачам, членам Банку в:
здійсненні структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію і роздержавлення, щоб допомогти економіці цих країн цілком включитися у світову економіку шляхом залучення внутрішнього й іноземного капіталу;
сприянні продуктивним інвестиціям, включаючи інвестиції в сфери послуг і фінансів;
наданні технічного сприяння в підготовці, фінансуванні і здійсненні відповідних проектів;
стимулюванні і заохоченні розвитку ринків капіталу.
Кредити в цілому мають такі параметри: строк – 7-10 років для приватного сектору та 10-15 років – для державного; пільговий період – 2-3 роки; процентна ставка – LIBOR + 1%.
Україна приєдналася до Установчого договору про створення ЄБРР, тобто стала країною-членом ЄБРР та водночас країною операцій, після ухвалення відповідного рішення Радою губернаторів ЄБРР (від 28 березня 1992 року), закріплення цього рішення у відповідному Указі Президента України (від 14 липня 1992 року) та сплати грошового внеску (30%частки країни в капіталі банку)5.
Після приєднання України до ЄБРР активні операції почалися в 1993 році, коли Рада директорів ЄБРР ухвалила перший проект в Україні – проект модернізації Київського міжнародного аеропорту “Бориспіль” (кредит 4,75 екю).
Станом на кінець 2000 року портфель українських проектів, затверджених Радою директорів ЄБРР, складався з 36 проектів із загальним обсягом зобов'язань ЄБРР на суму більш ніж 1,6 млрд. євро. При цьому сумарна вартість цих проектів (з урахуванням спів фінансування третіх сторін) сягала майже 4,2 млрд. євро. Частка України в загальному портфелі проектів ЄБРР становить 7%. (Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К. – 2002.)
