62. Центр міжнародної торгівлі юнктад.

З середини 80-х рр. міжнародна торгівля продовжувала швидко зростати, збільшуючись щорічно на 10% та дозволяючи багатьом країнам, що розвиваються досягати значного прогресу у процвітанні та рості. Однак основні показники нерівності залишаються, та багато найбідніших країн беруть участь у міжнародній торгівлі лише маргінальні. Забезпечення інтеграції усіх країн в світову торгівлю є завданням ЮНКТАД, яка грає визначальну роль в системі ООН в рішенні пов’язаних з розвитком проблем в сфері торгівлі, фінансів, технології, інвестування та стійкого розвитку.

Дата заснування – 1964 р. З того часу відбулося вісім сесій: 1968 – Н’ю-Делі, 1972 – Сант’яго, 1976 – Найробі, 1979 – Маніла, 1983 – Белград, 1987 – Женева, 1992 – Картахен, 1996 – Мідренд (Південна Африка). Виконавчий орган – Рада з торгівлі і розвитку. З 1996 р в рамках Ради створено 3 комісії: комісія по торгівлі товарами, послугами та сировиною; комісія по інвестиціям, технології та суміжніх фінансових питань; комісія по підприємствам, допомозі і розвитку підприємницької діяльності. З 1993 р. ЮНКТАД надає технічну допомогу Комісії ЕКОСОС по науці і техніці. Щорічний оперативний бюджет, який фінансується з регулярного бюджету ООН, складає ~ 50 млн$ (на діяльність в сфері технічного співробітництва, яке фінансується з позабюджетних коштів, витрачається ~ 24 млн$).188 країн-членів, Генеральний секретар – Рубенс Рікуперо (Бразилія), штаб-квартира – Женева.

ЮНКТАД прагне максимально розширити торгівлю, інвестування і перспективи країн, які розвиваються, допомогти їм вирішити проблеми, обумовлені глобалізацією та інтегрувати їх у світову економіку на рівноправній основі. ЮНКТАД здійснює ці цілі шляхом розслідувань та аналізу політики, міжурядових дискусій, технічного співробітництва та взаємодії з громадянським суспільством і діловим сектором. Зокрема, ЮНКТАД:

• аналіз тенденцій глобальної економіки та їх вплив і наслідки;

• сприяння країнам, які розвиваються і найменш розвинутим країнам в максимальному посиленні позитивного ефекту від процесів глобалізації і лібералізації;

• вивчення глобальних тенденцій в потоках ПІІ та їх вплив на торгівлю, технологію і розвиток;

• допомога країнам, які розвиваються у заохоченні припливу інвестицій, розвиткові підприємництва (особливо малих та середніх підприємств), зміцненні сектору послуг, розробці національної політики, підтримці торгівлі;

• сприяння розширенню глобальної електронної торгівлі (Програма глобальної мережі центрів по питаннях торгівлі).

Міжурядові переговори під егідою ЮНКТАД привели до наступних досягнень:

• Угода про загальну систему преференцій (1971): пільговий режим щорічного експорту країн, які розвиваються у промислово розвинуті країни в розмірі 70 млрд$;

• Угода про глобальну систему торгівельних преференцій між країнами, що розвиваються (1989);

• Угода по комплексу узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контроля зо обмеженою діловою практикою (1980);

• Міжнародні товарні угоди, включаючи угоди по какао, цукру, каучуку, джуту, олову, олії та пшениці;

• Створення Спільного фонду для сировинних товарів, який представляє фінансову підтримку для функціонування міжнародних запасів, а також для розслідувань і розробок в сфері сировинних товарів (1989);

• Звільнення від заборгованості: більше 50 країн, що розвиваються скористалися звільненням від заборгованості на суму більше ніж 6,5 млрд$, з тих пір, як в 1978 р. була прийнята резолюція по ретроактивній коректировці умов заборгованості країн, що розвиваються з низьким рівнем доходів;

• Розробка Керівних принципів міжнародних заходів в сфері реструктурізації заборгованості;

• Угоди за Спеціальною новою програмою дій для найменш розвинутих країн (1981) і за Спеціальною новою програмою дій для для найменш розвинутих країн на 90-ті рр. (1990);

• Конвенції ООН в сфері морського транспорту: Про Кодекс проведення лінійних конференцій (1974), Про морське перевезення вантажів (1978), Про міжнародні змішані перевезення вантажів (1980), Про умови регістрації суден (1986) та Про морську заставу і іпотеку (1993).

Технічне співробітництво ЮНКТАД охоплює більше 300 проектів в більше ніж 100 країнах, на які щорічно витрачається 24 млрд$. Серед міжрегіональних проектів виділяються наступні:

• Автоматизована система обробки митних даних з використанням новітньої технології допомагає урядам модернізувати митні процедури і управління митними службами. Ця система, яка використовується більше ніж в 50-ти країнах, швидко стає міжнародним стандартом в області автоматизації митних процедур.

• Прогресивна система інформації про рух вантажу допомагає африканським країнам в розвитку їх транспортного сектору з використанням комп’ютерної технології для слідкування за рухом вантажу по наземним та морським шляхам.

• Програма сприяння підприємництву забезпечує навчання і вдосконалення роботи малих і середніх підприємств.

• Програма глобальної мережі центрів по питаннях торгівлі пов’язує між собою торгівельні організації по всьому світу. В країнах, які розвиваються підприємці зі сфер малого бізнесу, які нездатні в іншому випадку знайти торгівельних партнерів за кордоном, використовують торгівельні центри в якості виходу на світові ринки. Торгівельні центри взаємопов’язані в світову електрону мережу, яка відкриває двері електроній торгівлі, обіг якої має досягти 100 млрд.дол. Відповідно до цієї програми, 114 країн створили центри по полегшенню торгівлі з метою зниження витрат при укладанні торгівельних угод та покращенні умов доступу малих і середніх підприємств до інформації, послуг та глобальних мереж, пов’заних з торгівлею.

• Останнім часом багато уваги приділено ініціативі BIOTRADE, метою якої є стимулювання інвестицій в біологічні ресурси для підтримки стійкого розвитку. Завданням BIOTRADE є покращення можливостей країн, які розвиваються виробляти з додатковою вартістю товари та послуги, використовуючи ресурси біорізноманіття для реалізації цих товарів та послуг на міжнародних ринках (ця прогарама увійшла до національних і регіональних стратегій біорізноманіття Андських країн).

24 квітня цього року в Києві на Інвестиційному форумі було зазначено, що обсяги іноземних інвестицій в економіку України протягом останніх 11 кварталів постійно зменшуються. Водночас, така негативна тенденція не заважає Україні декларувати нові дані щодо потреби в інвестиціях - 200-250 млрд$ (досі фігурувала цифра у 40 млрд$). Справа в тому, що за даними Юнктад протягом 2001р. ПІІ в усі країни світу, що розвиваються, склали 225 млрд$, a середньорічні обсяги ПІІ, які залучають успішні східноєвропейські економіки, дорівнюють 2-2,5 млрд. дол. на рік.