36. Сучасні засоби зовнішньоторговельної політики промислово розвинених країн.

Різноманітні інструменти зовніш­ньоекономічної політики можна по­ділити на дві великі групи: еко­номічні та адміністративні. Під еко­номічними мають на увазі інструменти, що діють через ринковий механізм, зокрема сприяють подорожчанню імпорту і здешевленню експорту, а під адміністративними — такі, що безпосередньо впливають на економічні відноси­ни .

До економічних інструментів належать: у галузі ім­порту — митні тарифи, численні податки і збори з товарів, які ввозяться, імпортні депозити, а в галузі експорту — пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплачування податків, надання фінансової допомоги. Адміністративними інструментами є ембарго (повна забо­рона зовнішньоекономічних операцій), ліцензування і кількісне лімітування ввезення або вивезення, специфічні вимоги до товару, упаковки і маркірування, зобов'язання щодо самообмеження поставок експортерам, бюрократичне ускладнення митних процедур тощо.

Особливу роль у зовнішньоекономічній політиці відіг­рають валютні інструменти. Перегляд курсу національної валюти, наприклад її девальвація, дає можливість здешевити експорт і збільшити ціни на імпорт, а водночас зробити менш привабливим вивезення капіталу, і навпаки, залу­чення його в країну. Однак новий курс валюти лише створює загальні умови для зміни динаміки експорту та імпорту товарів і капіталу, реалізація яких багато в чому залежить від інших чинників, наприклад від того, чи є жвавим попит на експортовані країною товари, чи відносно вільним є капітал за рубежем.

Засоби зовнішньоторговельної політики поділяються на 5 груп:

1. митні тарифи,

2. кількісні обмеження,

3. інші нетарифні засоби,

4. економічні і адміністративні заходи впливу на експорт,

5. торгові договори та угоди.

Митні тарифи. Це традиційний інструмент. Рівень середніх тарифних ставок знижувався після 2 світової війни, але в деяких галузях залишився високим. Більшість високих тарифів направлені на імпорт з країн, що розвиваються. Наявність системи преференцій не змінює ситуацію, оскільки багато товарів під неї не підпадають. Величина мита найчастіше залежить від вартості товарів (адвалерне), іноді від кількості (специфічне). Величина мита підвищується з підвищенням ступеня обробки товару. Відбувається процес стандартизації митних тарифів в рамках Гармонізованої системи опису і кодування товарів(прийняли в 1983), в 1987-88рр. відбувся практичний перехід розвинутих країн до його використання(США з 1988р.). Характеризується великою кількістю деталізованих товарних груп. Застосовуються преференціальні мита щодо певних товарів країн, що розвиваються, та антидемпінгові мита для товарів, що продаються нижче “нормальної” вартості, компенсаційні, відносно іноземних товарів, для підвищення конкурентоспроможності яких використовувались державні субсидії чи пільги, та каральні, що переслідують політичні цілі.

Найпоширеніший метод - антидемпінгові та компенсаційні заходи (Австралія, ЄС, Канада, США): чорна металургія, хімія, машинобудування. 1988р. - в ЄС прийняли положення про захист від демпінгового та субсидованого імпорту. В США прийняли закон про торгівлю та конкурентоспроможність, що включає норми про посилення антидемпінгового законодавства.

Кількісні обмеження використовуються дуже рідко. Контингентування - дозвіл на ввіз лише певної кількості товарів на певний період. Ліцензування – експортер/імпортер має отримати дозвіл від державного органу. Зараз в розвинутих країнах кількісні обмеження зведені до мінімуму, (напр., в 1988р. в межах ГАТТ Канада скасувала кількісні обмеження на імпорт), але виникли їх нові різновиди: “добровільні” обмеження експорту - згода іноземного постачальника під тиском країни-імпортера на обмеження експорту даного товару на даний період.

Інші нетарифні засоби відіграють все більш важливу роль (більше 600 видів, дуже різноманітні).Напр., ускладнення митних процедур, необхідної документації, підвищення вимог до якості пакування, маркування, екологічний контроль. Деякі обумовлені екологічними потребами( вміст хімічних речовин, інш.), деякі - дискримінаційний характер (вимоги в ЄС до сільськогосподарської продукції).

Застосовуються різні податки на імпорт, напр. непрямий податковий еквівалент – на алкогольні напої, нафтопродукти; спеціальний податок – для захисту певної галузі, напр. с\г; податок для стимулювання експорту ( напр. в Австрії 0,3%); податок з обороту – на всі товари, еквівалентний внутрішньому податку на додану вартість; імпортні депозити – імпортер робить попередню заставу для купівлі імпортного товару. Валютні обмеження використовуються переважно країнами, що розвиваються.

Економічні і адміністративні засоби впливу на експорт. Основним з економічних є пряме субсидування (експортні премії, що покривають різницю між високими цінами внутрішнього ринку і низькими зовнішнього). Приховане, у формі податкового та кредитного сприяння експортноорієнтованим галузям найбільш широко застосовується в США, Західній Європі та Японії. Надаються державні експортні кредити та державне страхування експортних кредитів, особливо для машин та обладнання. Найбільшу підтримку держави отримує сільське господарство з метою захисту національних виробників від іноземної конкуренції. 1986-88рр. - частка експортної субсидії в загальній фінансовій підтримці сільського господарства в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, США, Японії становила від 0,3% в Новій Зеландії до 43,7% в ЄС. 1990р. найбільші обсяги субсидій для сільського господарства в ЄС, Японії і США. Адміністративні заходи – держава бере участь в укладанні міжнародних угод, вивченні кон’юнктури на зовнішніх ринках, створює торгово-економічні служби за кордоном(ярмарки, виставки). Законодавство передбачає вживання заходів на дії інших держав щодо обмеження імпорту, яке суперечить міжнародним нормам. США – президент має спеціальні повноваження на введення у відповідь економічних санкцій, припинення торгових угод, відмову в наданні пільг, підвищення мита. ЄС- постанова про захист від незаконної торгової політики.

Торгові договори і угоди: двосторонні ,багатосторонні.

ВТО - принцип найбільшого сприяння, хоча існують виключення для митних союзів; пом’якшення митних бар’єрів, усунення нетарифних обмежень.

ЄС - з 68р. митний союз: скасування митних і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, загальний митний тариф і мито. З 87р. в рамках спільного ринку ліквідовані бар’єри для руху товарів та факторів виробництва: фізичні, технічні та фіскальні. Єдина с/г політика направлена проти с/г експорту з США.

ОЕСР- декларація про торгівлю, зобов'язались утримуватись від протекціоністських заходів, розробили принципи і механізми надання експортних кредитів.

НАФТА - угода про вільну торгівлю, скасування обмежень у торгівлі товарами і послугами до 2002р.