12. Профіль експортної спеціалізації України.

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами за 2002р. становив 34934 млн доларів США. Збільшення в порівнянні з 2001 на 9%. Експорт – 17957 млн доларів, Імпорт – 16976 млн доларів. Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 201 країни світу. Найбільший обсяг експортних поставок здійснювались у Росію (18%).

У загальному обсязі експорту товарів у 2002 р у порівнянні із 2001 збільшилась частка зернових культур з 3 до 6%, жирів і олії з 1,4 до 1,8, енергетичних матеріалів з 7 до 9% та інше. Натомість зменшилась частка чорних металів з 31 до 30, алюмінію та виробів з нього з 3 до 2 та інше.

Головну роль у форму­ванні обсягів та динаміки експорту відіграли зміни умов торгівлі на світових ринках. Результати фак­торного аналізу експорту товарів у цілому за 2002 р. показали наявність достатньо чіткої тенденції до зниження контрактних цін порівняно з 2001 р. Незважаючи на збільшення обсягів по­ставок металопродукції на 7%, зокрема в країни азіатсь­кого регіону, Африки. Америки та Європи, вар­тість металургійного екс­порту значно знизилася. Погіршення кон'юнктури позначилося також на про­дукції хімічної промисло­вості, деяких видах про­дукції харчової промисло­вості.

Під впливом зазначених факторів та завдяки еко­номічному зростанню, яке спостерігалося в країнах південно-східної Азії, ча­стково змінилися напрям­ки українських товаропотоків: зменшилися у порівнянні з попереднім роком обсяги експорту до країн Америки (на 8%).. В той же час збільшилися обсяги ексгортних поставок до країн Європи (на 12%), Азії (на 27%) та Аф­риканського континенту (на 20%). Слід відзначи­ти, що частка експорту до країн далекого зарубіжжя у загальному обсязі збільшилася з 70% у 1998р. до 80%.

Проте товарна структура зовнішньої торгівлі України протягом останнього часу залишається майже незмінною. Український експорт характеризується значною часткою товарів з низьким рівнем перероб­ки що виснажує ресурсну базу країни, та робить експорт уразливим до змін у зовнішній кон'юнктурі. Частка експорту продукції обробної промисловості навіть дещо скорочується. Ця продукція постав­ляється, як правило, на ринки постсоціалістичних країн та є менш конкурент-неспроможною на світово­му ринку. Структура ім­порту, у якій більше 40% припадає на енергоносії, відображає високу зале­жність української економіки, в тому числі й екпорто-орієнтсваних галузей хімічної та металургійної, від зовнішніх джерел по­стачання енергоносіїв.

Тому стратегічною ме­тою України повинно стати не стільки нарощування обсягів експорту, а підвищення якості та конкурентноздатності українських товарів, зростання експор­ту високотехнологічної продукції. Досягнення цієї мети можливе за умови структурних зрушень в економіці України, реструктуризація експортних галузей, прискорення про­цесів приватизації, створення умов для залучення іноземних інвестицій в Україну у вигляді нових тех­нологій та сучасного устат­кування.

Стратегія держави в зовнішньої торгівлі повинна бути спрямована на подолання бар'єрів на шляху входження українських експортерів на іноземні то­варні ринки, протистояння дискримінаційним діям торговельних партнерів через вдосконалення нор­мативно-правової бази та механізмів всебічної консультаційної, інформацій­ної, юридичної державної підтримки експортерів та планомірний вступ Укра­їни до світової організації торгівлі.

Розвиток експортного сектора України має спиратися на високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування (авіа космічна, літакобудування, електротехнічні підприємства, верстатобудування, виробництво зброї). Міжнародне визнання здобули: електрозварювальні технології й порошкова металургія, виробництв штучних алмазів. Техніка і технологія в цих та в деяких інших сягає світового рівня. Щоправда, в Україні спостерігається процес швидкого старіння продукції і досить повільне її оновлення.

Другу групу пріоритетних галузей може складати агропромисловий комплекс, спрямований на країни СНД та деякі інщі.

Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги, особливо туризм, можуть стати третім пріоритетним напрямом формування експортного сектора України.

Добувна і металургійна галузі – четвертий блок. Кольорові метали, уран, вугілля, марганець, сталь і прокат мають сталий попит на світових ринках. За кардинальної реконструкції металургійних заводів, рудників і шахт цей блок може суттєво посилити експортний потенціал.

Нарешті, п’ятий напрям пов’язан з вигідним географічним положенням країни. Транзитні перевезення вантажів нафти, газу тощо.