54. Порівняльні і конкурентні переваги економіки України в міжнародному поділі праці.

Теорія порівняльних переваг яка була фактично заснована Рікардо, заключається в тому, що коли всі країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно низькими витратами, порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в інших. Отже, країни, як правило, експортують ту продукцію, для якої у них є надлишок фактору виробництва і яка має найменшу відносну вартість, а імпортують, навпаки, товари, що потребують дефіцитних факторі і підвищених витрат на їх виготовлення. У класичній теорії порівняльних переваг виділяють 3 основні фактори виробництва: земля, праця, капітал. На сучасному етапі додається також технологія.

Земля. Серед розвинених країн світу Україна посідає 4 місце у забезпеченості сільськогосподарськими угіддями. На Україну припадає 25% світових чорноземів. Проблема у тому, що на сьогодні реалізація цих можливостей є неосвоєною сферою діяльності. За ефективністю використання сільгоспугідь Україна у 10-12 разів відстає від розвинених країн світу. Але все таки ресурсна і сировинна база лишається перевагою окремих галузей економіки. Так, сировинна складова дає переваги металовиробляючим галузям, легкій і харчовій промисловостям, адже 3\4 експорту займають саме ці галузі. Однак слід врахувати також, що ці галузі є інтегрованими і не завжди всі підгалузі повністю забезпечені сировиною (відсутність власної бавовни для легкої промисловості, вуглеводів та фосфорної сировини для хімічної і нафтохімічної промисловості). Така сама ситуація склалася з запасами нафти і газу, за обсягами запасів яких Україна посідає відповідне 3 і 4 місце в Європі. А низький рівень видобутку пов'язаний із вичерпанням середніх та великих родовищ. Скорочення асигнувань на геологорозвідувальні роботи призвело до ситуації, коли приріст розвіданих запасів вуглеводнів не перевищує їх видобуток і не дозволяє оперативно готувати нові родовища для промислового освоєння. Слід також згадати про вигідне транспортно-географічне положення (транзитні перевезення, туристи).

Праця. За забезпеченістю - 5 місце. Робітники вирізняються відносно високим рівнем кваліфікації при порівняно низькому рівні заробітної плати. Але коефіцієнт використання людських ресурсів є надзвичайно низьким.

Технологія. У забезпеченості науковим потенціалом Україна посідає 4 місце серед розвинених країн. Сьогодні така забезпеченість може бути загублена через економічну кризу (скорочення НДІ). Головною проблемою є концентрація науково-технічних робіт у Києві.

Капітал. Капітал є дефіцитним фактором (внутрішні інвестиції становлять 8.1% ВВП). Високий рівень інвестиційного ризику зумовлює недовіру з боку іноземних інвесторів.

Світовий досвід показує, що конкурентоздатність країни у світогосподарських зв'язках, її пріоритети у міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності декількох найголовніших умов. По-перше — розвинений економіч­ний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал. По-друге — наявність сучасної ринкової інфраструктури. По-третє — існування сильної, акцентованої дер­жавної стратегії та політики.

Передумови в Україні для здійснення незалежної ефективної, зовнішньоекономічної стратегії (ЗЕС)— ресурсний потенціал, вигідне географічне положення, сприятли­вий клімат та ін. Навіть та обставина, що рівень економічного та науково-технічного розвитку України не відповідає аналогічним по­казникам у найбільш розвинених державах, не може стати перешко­дою для розвитку взаємовигідного поділу праці з іншими країнами.

Доведено, що основу міжна­родного економічного співробітництва складають так звані "порів­няльні переваги", суть яких у дещо спрощеному вигляді полягає у тому, що країна експортує продукцію, виробництво якої для неї обхо­диться найдешевше, а імпортує ту, внутрішнє виробництво якої коштує дорожче. На цій концепції й досі будується структура зовнішньої торгівлі більшості країн Заходу. Кінцевою метою моделі "порівняльних переваг" є збалансований, взаємовигідний обмін, що гарантує надходження в економіку товарів, які зовсім не виробля­ються або ж виробництво яких власними силами економічно недо­цільне.

У процесі поглиблення профілю експортної спеціалізації України пріоритетними мають стати експорт наукомісткої продукції та висо­ких технологій, "ноу-хау", ліцензій, програм для ЕОМ то­що. Найважливіше завдання — подолання архаїчної сировинної спря­мованості експорту.

Передумови конкурентноспроможності:

1. Введення власної вільноконвертованої національної валюти (спирається на економічний потенціал країни та її стабільність, виробляти конку­рентоздатні на світових ринках товари та послуги, створювати страхові та резервні фонди так званих твердих товарів, залучення зовнішніх стабілізаційних кредитів).

2. Адекватна економічна база та відповідна ринкова інфраструктура (розмаїття форм власності, взаємодія національних ринків з аналогічними секто­рами світового ринку шляхом розбудови в Україні розгалуженої сіт­ки комерційно-фінансових інституцій, товарних, фондових бірж, по­середницьких і консалтингових фірм та служб, системи інформати­ки, зв'язку та реклами, зрештою всієї виробничої та соціальної інфрас­труктури).

3. Серед цивілізаційних і внутрішніх факторів — найважливіші загальний рівень розвитку України та її порівняльні переваги.

4. Економіка України — частина світового господарства.

Чотири головні групи порівняльних переваг:

1. високий рівень освіти населення, загальної культури і професій­ної кваліфікації працівників;

2. надзвичайно сприятливі кліматичні та природні умови, родючі землі (25% чорноземів світу) для розвитку сільського господарства і харчової промисловості;

3. вигідне географічне положення як транзитної держави;

4. працелюбність народу, колективізм та відкритість до співпраці з іншими народами та державами.

Рівень конкурентоспроможності економіки України

За оцінками світових і вітчизняних експертів на початок реформ Україна мала непогані переваги, найкращі за показниками серед країн СНД.

1990 р. – Україна мала:

• 4% загальної світової суші

• 0,8% чисельності світового населення

• 15% світового видобутку руди

• 10% обсягів світової виплавки чугуну і сталі

• 9% виплавки чугуну і вугілля

• 15% виробництва цукру

• 2,5% виробництва електроенергії

Перелік цих факторів на сьогодні скоротився майже в 2 рази, ніж на початку незалежності.

Україна мала основні, а не розвинуті факторні умови.

ВВП на душу населення

Протягом останніх 10 років ВВП в Україні падав.

2000 р. – це рік економічного зростання в Україні. Офіційно вважається, що криза завершилася. ВВП зріс на 6%.

ВВП на душу населення:

1998 р. – 635 $

2001 р. – 652 $

Для порівняння:

• середній показник по ЄС 24940$

• найменш економічно розвинені країни ЄС (Португалія, Греція, Іспанія) 12000$ на рік

• країни першої хвилі приєднання до ЄС: приблизно 5280$

• найменш економічно розвинені претенденти (Болгарія, Румунія) 1380$

• Франція: цей показник перевищує український в 30 разів

• США – в 38 разів.

Соціальні показники

• заробітна плата

Середня зарплата в Україні в 2000 р. = 230 грн на людину. Зараз цей показник зріс (але все ж він вдвічі менший, ніж в Росії).

Приблизно 60% всіх витрат населення в Україні витрачає на продукти харчування (США – 9%; ЄС – 14,9%; Польща – 29,9%). Тобто структура витрат в Україні є нераціональною.

• фактор робочої сили

Україна має конкурентні переваги (робоча сила дешева і досить кваліфікована).

• рівень життя населення

Цей показник оцінюють за індексом людського розвитку, до якого включаються наступні показники:

• очікувана тривалість життя

• рівень грамотності населення

• сукупний валовий показник кількості людей, що вступили до навчальних закладів

• реальний ВВП на душу населення

• скоригований ВВП на душу населення

• індекс очікуваної тривалості життя

• індекс рівня освіченості

• індекс ВВП

За цим показником Україна займала у 1991 р. 31 місце в світі; 1999 р. – 102 місце.

Кожен рік в м. Давос проходить Світовий економічний форум, на якому визначається індекс конкурентоспроможності. Україна серед 59 країн займала 58 місце.

В рамках Глобального звіту про конкурентоспроможність (2001 р.) Україна посіла 60 місце серед 75 країн за індексом поточної конкурентоспроможності. За рейтингом конкурентоспроможності зростання 69 місце (Росія на 63 місці). Україну за цим показником випереджають Індонезія, Колумбія, Болівія, Еквадор.

Проблеми українських підприємств щодо конкурентоспроможності на міжнародних ринках:

1. зношення основних фондів на 60%

2. моральна застарілість інфраструктури

3. велика енергоємність виробництва

4. нерозвиненість інфраструктури і комерційної діяльності на закордонних ринках.

Операційні витрати українських експортерів у 2000 р. становили приблизно 40% їх прибутку (в розвинених країнах ці витрати = 3-5%).

Основні зусилля підвищення конкурентоспроможності мають бути спрямовані в наступних напрямках:

1. узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики в сфері приватизації з конкурентною політикою

2. удосконалення регулювання діяльності суб’єктів природних монополій

3. створення сприятливого економічного середовища

4. удосконалення нормативно-правового поля економічного відносин і конкурентних відносин

5. розробка державної промислової стратегії підвищення конкурентоспроможності виробництва на базі ефективного використання національних умов і конкурентних переваг, що має Україна.