Товарна структура

Найбільш значні зміни, що відбулися в товарній структурі світової торгівлі – подальше скорочення частки сировинних товарів при зростанні частки готової продукції. Ці зміни обумовлені розвитком факторів виробництва, рівнем міжнародного поділу праці та змінами в структурах національних економік, що були викликані технологічними перетвореннями.

На світових ринках з’являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери високих технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнання для АЕС). Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія – понад 20%, Німеччина та Франція – 15%).

За останні десятиріччя значно зросла торгівля машинами і обладнанням (насамперед між промислово розвинутими країнами), частка цієї товарної групи, збільшилась на 10%. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнання, на частку якого припадає понад 25% усього експорту машинно-технічної продукції.

57. Передумови та наслідки впровадження єдиної європейської валюти в єс.

Необхідність введення євро зумовлена перш за все тим, що єдиний внутрішній ринок, iснуючий в ЄС з 1993 р., не може ефективно функціонувати через наявнiсть нацiональних грошових систем, якi зберiгають коливання валютних курсiв, рiзницю в цiнах та податках. Насправдi, повноцiнна економiчна iнтеграцiя неможлива без єдиної валюти або твердо фiксованих курсiв валют країн - учасниць валютного союзу. Єдина валюта - це найбiльш ефективний засiб усунення всiх перешкод для вiльного руху капiталiв, товарiв, послуг та людей.

Важливими причинами появи єдиної валюти є:

• посилююча взаємозалежнiсть економiк країн Захiдної Європи та нобхiднiсть доведення макроекономiчноi полiтики до потреб сучасного суспiльства,

• полiпшення пiдприємницького клiмату;

• підвищення мiжнародноi ролi ЄС.

В принципi, тiльки єдина валюта здатна захистити юридичних та фiзичних осіб вiд непередбачених коливань валютних курсiв i дозволяє реально порiвняти цiни на товари та послуги в межах валютного союзу.

На макроекономiчному рiвнi унiфiкацiя грошових ринкiв країн ЄС дозволить ефективнiше боротися з iнфляцiєю, знизити процентнi ставки та податки, що буде сприяти росту виробництва, зайнятостi, стабiльностi фiнансової системи, притоку iнвестицiй. Для пiдприємств це означає єдине валютно-фондове регулювання на всiй територiї ЄВС, значне скорочення витрат на обслуговування операцiй, цiнових та валютних ризикiв. Для фiзичних осiб єдина валюта сприяє бiльш дешевому веденню рахункiв та поїiздкам усерединi країн - членiв ЄВС, отриманню кредитiв, проведенню операцiй з цiнними паперами. Головна перевага впровадження i використання євро для населення - це лiквiдацiя обмiнних курсiв мiж нацiональними валютами ЄВС, що веде до економiї коштів, якi ранiше губилися при банківських операцiях. До цього ще можна додати, що курси західноєвропейських валют безперервно коливалися у різні боки. Банки, здійснюючи операції з різними валютами, повинні були страхуватися від валютних втрат і тому вносили плату за ризик до процентних ставок. З впровадженням євро необхідність у таких надбавках зникла. Низькі процентні ставки це не тільки засіб подолати інфляцію, але і важлива умова економічного зростання.

Євро формує єдиний європейський ринок капiталу, бiльш крупний, конкурентноспроможний i лiквiдний, а також дає можливiсть iнтернацiоналiзувати операцiї не тiльки великих, а й малих фiрм. Для Європейського союзу в цiлому цi переваги полягають у формуваннi стабiльної та заслуговуючої довiри бази для макроекономiчного розвитку, досконалостi функцiонування єдиного внутрішнього ринку ЄС та здешевлення iнвестицiй. Таким чином, єдина валюта потенцiйно може дати всiм країнам ЄС реальнi переваги у виглядi ефективного єдиного ринку, зростання зайнятостi населення, полiпшення рiвня життя.

Було вирішено вводити валюту тільки в тих країнах ЄС, що будуть задовольняти наступним критеріям конвергенції:

1. Рівень інфляції не повинен перевищувати більш ніж на 1,5 % середній рівень трьох країн-членів ЄЕС із найбільш низьким рівнем інфляції.

2. Державний борг повинен складати менше 60 % від ВНП.

3. Дефіцит державного бюджету повинен складати менше 3 % від ВНП.

4. Протягом щонайменше двох років повинні дотримуватися межі коливань валютного курсу, передбачені механізмом обмінних курсів, без девальвації стосовно валюти інших країн-членів ЄЕС.

5. Довгострокові процентні ставки не повинні перевищувати більш ніж на 2% середній показник для трьох країн із найбільш низьким рівнем інфляції.

Було розроблено план поетапного впровадження єдиної валюти євро:

- перший етап (1сiчня 1999 р. - не пiзнiше 1 сiчня 2002 р.): перехiд до євро банкiвського та фiнансового секторiв, випуск нових державних займiв в євро, початок виробництва банкнот євро;

- другий етап (не пiзнiше 1 сiчня 2002 р. - не пiзнiше 1 липня 2002 р.): остаточний перехiд на євро в системi державного управлiння, введення в обiг банкнот та монет євро, якi в першi шiсть мiсяцiв є валютою рiвноправною нацiональнiй;

- третiй етап (не пiзнiше 1 липня 2002 р.); євро стає єдиним законним засобом розрахункiв на всiй територiї країн - членiв ЄВС.

Наслідки впровадження євро:

Перехiд на єдину валюту спричинив ряд значних змiн на кредитному та фондових ринках: рiзко скоротилися валютнi ризики; посилилась тенденцiя зниження кредитних ризикiв; прискорився процес iнтеграцiї фондових ринкiв. Тому головним сегментом ринку, де Європа швидко отримала девiденди вiд введення євро, став мiжнародний ринок облiгацiй: вже у 1999 р. було випущено 45% мiжнародних облiгацiй (602,2 млрд. дол.) проти 42% долара (572,5 млрд.), а iншi 13% ринку (174,2 млрд.) було подiлено мiж швейцарським франком, фунтом стерлiнгiв та японською єною. Вважається, що основною причиною цього успiху єдиної європейської валюти стали значно нижчі довгостроковi процентнi ставки в зонi євро, нiж в США.

Пiд впливом євро почав радикально змiнюватися весь європейський фiнансовий ландшафт: на перший план виходять банки, що працюють перш за все на ринках цiнних паперiв, а також змiнюється клiєнтура європейських банкiв - знижується доля промислових та торгiвельних компанiй, збiльшується питома вага iнвестицiйних i пенсiйних фондiв, страхових, фiнансових компанiй.

Введення євро змусило фондовi ринки країн ЄВС шукати шляхи можливої iнтеграцiї: якщо у 1998 р. в ЄС нараховувалось 32 фондовi i 23 ф’ючерних бiржi проти 7 та 8 у США, то пiсля появи євро в ЄС почали формуватися 3 - 4 крупних фiнансових центри, якi пов’язанi мiж собою електронними мережами та забезпечуючих своїх клiентiв доступом до всiх фiнансових центрiв свiту.

Запровадження євро призвело до зiставлення внутрiшнiх цiн на аналогiчнi товари в рiзних країнах ЄС, що значно пожвавило туризм, електронну торгiвлю та торгiвлю поштою. Для промислових корпорацiй введення євро означає перш за все зниження витрат на розрахункове обслуговування та на гарантування валютних операцiй.

Євро став сильним стимулом посилення концентрацiї європейського бiзнесу. Як i при будь - якому розширеннi ринку, в корпоративнiй структурi країн зони євро почалася потужня хвиля злиття та поглинань, спрямована, наприклад, на укрупнення пiдприємств та банкiв до розмiрiв, дозволяючих їм ефективно оперувати в масштабах всiєї зони. Найбiльш вiдчутним для ринку стало злиття європейських бiрж. Результат - поява єдиної електронної бiржи з автоматичною системою торгiв, доступ до якої отримають iнвестори в усiх європейських країнах. Хвиля злиття торкнулася й iнших секторiв, серед них - банкiвський. Для банкiв введення єдиної європейської валюти означає становлення нового ринку банківських послуг, так як i просування до єдиних ринкiв державних i корпоративних цiнних паперiв в масштабах зони євро. Так, наприклад, внаслiдок злиття шведсько - фiнського банку “Мерiта - Нордбанкен” i датського Унiданбанка буде утворено найкрупнiший в Пiвнiчнiй Європi банк, обсяг активiв якого складе 179 млрд. євро.

Недолiки введення євро:

Одним з основних ризикiв для євро як нової мiжнародної валюти є те, що за ним стоїть не єдина держава з чiтко визначеними iнтересами, а декiлька держав, якi вiдрiзняються за економiчною та полiтичною вагою, за культурними i правовими традицiями. Найважливiшi рiшення в сферi грошово-кредитної, валютної i фiнансової полiтики приймаються рiзними iнститутами на основi складного механiзму, який не може конкурувати з ефективною централiзованою валютною полiтикою США.

Ще одним недолiком є те, що слабкий євро спричиняє велику шкоду iнтересам найбiльш крупних та розвинутих країн, а у випадку надмiрного змiцнення євро неминучi зниження темпiв економiчного росту i соцiальнi витрати в менш розвинутих країнах.

Крiм того, орiєнтацiя ЄЦБ перш за все на пiдтримку стабiльностi цiн i жорсткий контроль за грошовою масою євро сприяє експансiї на свiтових валютних ринках. Єдина для всiх країн Європи грошова полiтика означає, що втрачається можливiсть адекватно реагувати на конкретнi обставини в окремих країнах, якi знаходяться на рiзних рiвнях розвитку або, якi проходять рiзнi перiоди економiчного циклу.

Окремою проблемою є боротьба з iнфляцiєю, тому що не можливо передбачити наскiльки ефективно буде можливо упоратися з регiональною iнфляцiєю в умовах єдиної валюти. ЄЦБ встановив необхідне значення інфляції на рівні 2%, однак на сьогодні рівень інфляції трохи перевищує цей показник (2,3% у 2002 р.).

Ризик збiльшується внаслiдок потенцiйної можливостi появи полiтичних конфлiктiв. Ще можлива спекулятивна атака на євро, так як введення супроводжується деякими труднощами, серед яких необхiднiсть чiткої координацii дiй ЄЦБ та нацiональних центральних банкiв, то можлива спроба проведення спекулятивних операцiй з євро.

Важливою проблемою є масове безробiття та економiчний спад загальноєвропейського масштабу. Рівень безробіття в зоні євро у 2002 році склав 8,2%, а приріст сукупного ВВП для 2003 року очікується на рівні лише 0,6-1% (проти оголошених у 2002 р. 3%).

Найскладнiша та важковирiшувана проблема для бiльшостi захiдноєвропейських країн знаходиться в сферi бюджетного дефiциту. Цей стан не покращується, а, навпаки, погiршується. В Європі прийнято Пакт стабільності і зростання, який передбачає застосування санкцій до країн, які не виконують умови щодо показників державного бюджету. Першою країною, яка порушила ці умови, була Португалія. Зараз на цю проблему наштовхнулася Німеччина, дефіцит державного бюджету якої у 2002 році склав 3,8% (проти дозволеного рівня 3%).