Географічна структура піі

Останні тенденції в потоках ПІІ значно варіюються між регіонами. Як уже згадувалося, зниження активності в галузі ПІІ у 2001 році торкнулося головним чином розвинутих країн. Після піка, досягнутого в 2001 році, показники як вивозу, так і ввозу ПІІ в цих країнах різко упали - більш ніж наполовину, відповідно до 581 млрд. дол. і 503 млрд. дол.

Сполучені Штати, незважаючи на економічний спад і події 11 вересня, зберегли свої позиції найбільшого отримувача ПІІ, однак приплив їх скоротився більш ніж у два рази - до 124 млрд. дол.. Країна відновила свої позиції найбільшого інвестора у світі, хоча вивіз інвестицій, що склав 114млрд. дол., зменшився на 30%. Основними партнерами як по ввозу, так і по вивозу ПІІ залишилися країни Європейського союзу (ЄС); разом з тим зросло значення партнерів по НАФТА як країн розміщення американських ПІІ, почасти в зв'язку з придбанням банку "Банамекс" (Мексика) корпорацією "Сітігруп".

Що стосується ввозу ПІІ, то головним способом інвестиційного проникнення на ринок залишалися трансграничні ЗІП, найбільшим з яких у світі в 2001 році стало придбання компанії "ВойсСтрім вайрелесс корп." фірмою "Дойче телеком" за 29,4 млрд. доларів.

Ввіз і вивіз інвестицій у Європейському союзі в 2001 році скоротився приблизно на 60% - відповідно до 323 млрд. і 365 млрд. доларів. Це було обумовлено головним чином скороченням потоків ПІІ, пов'язаних із ЗіП. У найбільшій мірі скоротився приплив інвестицій у Великобританію (основний одержувач інвестицій у Західній Європі) і в Німеччину, тоді як їхній приплив у Францію, Грецію і Італію збільшився. Скорочення вивозу ПІІ було ще більш глибоким, і єдиними виключеннями тут були Ірландія, Італія і Португалія. Як і в попередні роки, вивіз інвестицій був пов'язаний головним чином із транкордонними ЗіП. Найбільшим міжнародним інвестором регіону стала Франція, за якою йшли Бельгія і Люксембург. Частка внутрірегіональних потоків у загальних обсягах ПІІ в ЄС збільшилася.

В інших країнах Західної Європи просліджувалися аналогічні тенденції; при цьому на Швейцарію припадало 75% ПІІ в ці країни.

Якщо вести мову про інші розвинуті країни, то в 2001 році було відзначене збільшення вивозу ПІІ з Японії, тоді як внутрішні інвестиції, а також ввіз ПІІ зменшилися, головним чином у зв'язку з тривалою економічною рецесією в цій країні. Ввіз і вивіз ПІІ в Австралію і Нову Зеландію – країни, що мають більш тісні економічні зв'язки з Азіатсько-тихоокеанським регіоном, - виявилися меншою мірою зачеплені подіями в Сполучених Штатах, ніж ПІІ в Канаді, де приплив інвестицій скоротився на 60%.

Приплив ПІІ в країни, що розвиваються, також зменшився: з 238 млрд. у 2000 році до 205 млрд. дол. у 2001 році. Однак це скорочення в основному відбулося по відносно невеликій групі приймаючих країн. Зокрема, у трьох країнах (Аргентина, Бразилія і Гонконг, Китай) скорочення припливу ПІІ склало цілих 57 млрд. доларів. Африка залишається лише маргінальним одержувачем ПІІ, хоча приплив таких інвестицій тут виріс з 9 млрд. дол. у 2000 році до більш ніж 17 млрд. дол. у 2001 році. На перший погляд це збільшення виглядає вражаючим, але насправді в більшості африканських країн потоки ПІІ залишилися приблизно на тому ж рівні, що й у 2000 році. Приріст на 8 млрд. дол. був обумовлений головним чином декількома великими проектами в області ПІІ, насамперед в Південній Африці і Марокко. Разом з тим, хоча цей континент одержує лише 2% від глобального припливу ПІІ, у співвідношенні з розмірами його економіки обсяг ввозу ПІІ в Африку не дуже відрізняється від розмірів їхнього припливу в інші регіони, що розвиваються. Крім того, у цій загальній картині при детальнішому розгляді стають помітні такі нюанси, як певні динамічні зрушення на рівні окремих країн, включаючи найменш розвинуті країни (НРК), такі, як Уганда. Крім цього, наявні свідчення того, що деякі стратегічні ініціативи, і насамперед Закон про сприяння росту і розширенню можливостей в Африці, прийнятий у США, внесли вклад у збільшення ШІ в деяких країнах, які отримали виграш за рахунок розширення доступу на ринки.

Останні дані свідчать також про зміну секторальної структури припливу ПІІ на Африканський континент. Хоча більше половини потоків ПІІ направлялися в сировинний сектор, головним чином у нафтовидобування і суміжні галузі, приплив ПІІ в галузі сфери послуг (такі, як банківська і фінансова справа, а також транспорт) за останні два роки досягнув майже такого ж рівня.

Приплив ПІІ в країни, що розвиваються Азіатсько-тихоокеанського регіону скоротився з 134 млрд. дол. у 2000 році до 102 млрд. у 2001 році. В основному це скорочення було обумовлено більш ніж 60-процентним зменшенням припливу інвестицій у Гонконг, з рекордного рівня 2000 року, коли він склав 62 млрд. дол.. Таким чином, якщо виключити Гонконг, то приплив інвестицій у 2001 році досяг того ж рівня, що і пікові роки 90-х років. Якщо в припливі ПІІ в Північно-Східну і Південно-Східну Азію спостерігалася стагнація, то їхній приплив у Південну і Центральну Азію значно збільшився (відповідно на 32 і 88%). Частка Азіатсько-тихоокеанського регіону у світовому припливі ПІІ виросла з 9% у 2000 році до майже 14% у 2001 році. У межах цих загальних тенденцій ситуація в окремих країнах у 2001 році розвивалася неоднаково. Китай, що поступився у 2000 році Гонконгу своїми позиціями найбільшого одержувача ПІІ в регіоні, а також у світі, що розвивається, у цілому, відновив їх. Великими отримувачами інвестицій у своїх регіонах були Індія, Казахстан, Сінгапур і Туреччина. В Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) в останні роки було зареєстровано падіння рівнів ПІІ, що викликає стурбованість серед її держав-членів: приплив ПІІ в цей регіон у 2000-2001 роках щорічно складав лише 12 млрд. дол., що дорівнює лише приблизно одній третині від пікових рівнів 1996-1997 років. Вивіз ПІІ з країн, що розвиваються, у Азії, склав у 2001 році приблизно 32 млрд. дол., скотився до найнижчого рівня із середини 90-х років, насамперед через скорочення вивозу інвестицій найбільшим традиційним інвестором - Гонконгом (Китай). Китайські ж ТНК починають грати на світових ринках більш помітну роль.

Приплив ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну скорочувався другий рік поспіль, головним чином внаслідок глибокого падіння обсягів ввозу ПІІ в Бразилію, де тривалий приватизаційний процес практично припинився, і в Аргентину, де економічна і фінансова криза відлякувала будь-яких нових інвесторів. Тим часом у результаті придбання банку "Банамекс" групою "Сітікорп" (США) за 12,5 млн. дол. Мексика перетворилася в найбільшого регіонального одержувача інвестицій. Вивіз інвестицій з латиноамериканських країн залишався незначним, і вони направлялися головним чином в інші країни регіону.

ПІІ в 49 НРК в абсолютному вираженні були невеликі, але вони як і раніше вносили вклад у процес капіталоутворення в цих країнах, про що свідчить висока частка ПІІ у валовому внутрішньому нагромадженні капіталу в ряді цих країн. У частковому відношенні до сукупних інвестицій ПІІ в групі НРК у 1998-2000 роках складали в середньому 7% проти 13% по групі всіх інших країн, що розвиваються. Разом з тим географічна структура припливу ПІІ в НРК має високий ступінь концентрації, хоча частка п'яти найбільших отримувачів з цієї групи сьогодні нижча, ніж наприкінці 80-х років.

Більше 90% цих потоків припадали не на транскордонні ЗіП, а на нові інвестиційні проекти. У 2001 році, незважаючи на загальний економічний спад, приплив ПІІ в НРК виріс до 3,8 млрд. долл., головним чином у результаті збільшення інвестиційних потоків в Анголу. Офіційна допомога з метою розвитку (ОДР) залишається найбільшим компонентом припливу зовнішніх фінансових ресурсів у НРК, хоча в період з 1995 по 2000 рік її розміри скоротилися й в абсолютному, і у відносному вираженні. З іншого боку, підвищилася значимість ПІІ: у 28 НРК у 90-х роках було зареєстровано одночасне збільшення ПІІ і скорочення двосторонньої ОДР. Але лише в 7 НРК (Ангола, Гамбія, Лесото, М'янма, Судан, Того й Екваторіальна Гвінея) приплив ПІІ в 2000 році перевищив обсяги двосторонньої ОДР, причому три з них є великими експортерами нафти.

Самі НРК почали вести більш активну роботу по залученню іноземних інвесторів. У 38 НРК були створені агентства по заохоченню інвестицій, і 28 з них приєдналися до Всесвітньої асоціації агентств по заохоченню інвестицій. Крім того, за станом на кінець 2001 року 41 НРК уклала в загальній складності 292 двосторонніх інвестиційні договори і 138 договорів про запобігання подвійного оподатковування. І нарешті, усе більше НРК у даний час приєднується до відповідних багатосторонніх угод.

Приплив ПІІ у ЦСЄ (27 млрд. дол.) і відтік інвестицій з цього регіону (4 млрд. дол.) залишалися на рівнях, порівнянних с рівнями 2000 року. Притік ПІІ збільшився в 14 з 19 країн регіону, а частка регіону у світових обсягах ввозу ПІІ виросла з 2% у 2000 році до 3,7% у 2001 році. На п'ять країн (Польща, Чеська Республіка, Російська Федерація, Угорщина і Словаччина) у 2001 році припадало більше трьох чвертей сукупного припливу інвестицій у регіон. Вивіз ПІІ з ЦСЄ в 2001 році трохи зменшився через уповільнення темпів у динаміці потоків з Російської Федерації, на яку припадає три чверті вивозу ПІІ з регіону.

Найбільші експортери капіталу (2001 р.):

• США

• Франція

• Бельгія і Люксембург

• Нідерланди

• Німеччина

• Великобританія

• Японія

• Канада

• Мексика

• Італія

Найбільші імпортери піі (2001 р.)

1. США

2. Великобританія

3. Франція

4. Бельгія і Люксембург

5. Нідерланди

6. Китай

7. Німеччина

8. Канада

9. Мексика

10. Гонконг