Економічні наслідки впровадження експортних субсидій

S_w – експорт країни на зовнішній ринок

S_s – експорт з даної країни після впровадження субсидій

S_ex – експортна субсидія ()

П рипустимо, що пропозиція товару з-за кордону (експорт товару іноземною країною в дану) складає S_w, а попит всередині даної країни – D_d. В цій ситуації ринкова рівновага досягається в точці Е – покупці в імпортуючій країні куплять Q₁ за ціною P_w. Щоб підтримати експортерів, іноземний уряд вирішує надати їм експортну субсидію. В результаті зниження експортної ціни пропозиція товару з-за кордону збільшується і крива переміщається на рівень S_s, а ринкова рівновага – в точку F. В результаті субсидіювання експортна ціна знизилася до рівня P_s, тобто умови торгівлі країни-експортера погіршились. Але через зниження експортної ціни збільшується кількість одиниць товару, який вдається експортувати, до Q₂. оскільки через ріст експорту менше товару потрапляє на внутрішній ринок, внутрішня ціна на нього зростає до P_d. Виграш або програш держави-експортера прямо залежить від того, чи вдасться за рахунок збільшення обсягу продаж компенсувати втрати, які виникли через погіршення умов торгівлі, тобто зниження експортної ціни. Крім того, виникають витрати на фінансування самої субсидії, які повинен нести бюджет, а значить, і платники податків, у розмірі кількості товару, експортованого після введення субсидії, помноженої на розмір субсидії (прямокутник ABFD).

Впровадження експортних субсидій веде до:

• збільшення обсягу експорту,

• зменшує експортні ціни,

• зменшення пропозиції на внутрішньому ринку,

• збільшення національної ціни (з P_w до P_d).

Імпортний тариф веде до підвищення внутрішньої ціни на імпортний товар, експортні субсидії ведуть до підвищення внутрішньої ціни експортних товарів. Умови торгівлі покращуються за рахунок введення тарифу при імпорті товарів, погіршуються на користь іншої країни при S_ex.

Висновок: виграш або програш країни визначається співвідношенням об'єму експорту та погіршення умов торгівлі (зниження експортної ціни). Не можна однозначно сказати про позитивний або негативний вплив експортної субсидії на економіку країни в цілому. Позитивний ефект – те, що країна може більше експортувати; негативний – ефект споживання.

Парадокс Метцлера: Імпортний тариф може привести до падіння, а не зростання внутрішньої ціни на експортний товар за умов значного падіння його відносної ціни на світовому ринку в результаті введення тарифу.

Тобто зменшується ефект споживання.

Цей парадокс має місце, коли країна має значний вплив на світовий ринок (за умов впровадження експортних субсидій).

Демпінг – захід фінансової нетарифної торгової політики, який передбачає просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін в цих країнах.

Ціна вважається нижче нормальної вартості, якщо вона:

1. Нижче від ціни, за якою звичайно реалізується аналогічні товари у країні-експортері;

2. Менше найбільшої ціни, яка звичайно встановлюється на товари, які експортуються до будь-якої третьої країни;

3. Менше вартості виробництва даного продукту у країні походження з урахуванням витрат реалізації та прибутку.

Експортні кредити – метод фінансової нетарифної зовнішньоторгівельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національними фірмами.

Форми експортних кредитів:

• субсидовані кредити національним експортерам – кредити, які надаються державними банками під відсоткову ставку нижче за ринкову;

• державні кредити іноземним імпортерам – надаються за обов’язкової умови закупівлі товарів тільки у фірм країни, яка надала такий кредит (пов’язаний кредит);

• страхування експортних ризиків національних експортерів – включають комерційні ризики (нездатність імпортера оплатити поставку) і політичні ризики (несподівані дії уряду, які не дозволяють імпортеру виконати свої зобов’язання перед імпортером).

Неекономічні заходи регулювання торгівлі - це методи адміністративного характеру, які безпосередньо не направлені на обмеження торгівельного обороту, але призводять до аналогічних результатів – приховані методи:

1. Технічні бар'єри – приховані методи торгівельної політики. З’являються через те, що національні технічні, адміністративні та інші норми і правила побудовані так, щоб запобігати ввозу товарів із-за кордону.

Найбільш поширені бар’єри технічного характеру – вимоги про дотримання національних стандартів, про отримання сертифікатів якості імпортованої продукції, про специфічну упаковку та маркування товарів, про дотримання санітарно-гігієнічних норм, про дотримання ускладнених митних формальностей та ін..

Технічні бар’єри не завжди є методом протекціонізму. В більшості випадків їх застосування їх введення викликано не стільки бажанням обмежити внутрішній ринок, а скоріше турботою про захист населення.

2. Внутрішні податки та збори – приховані методи торгівельної політики, що направлені на збільшення внутрішньої ціни імпортованого товару та тим самим скорочення його конкурентоспроможності. Внутрішні податки можуть бути прямими (ПДВ, акцизний збір) та опосередковані (косвенные) (збори на митне оформлення, реєстрацію). Внутрішні податки та збори є дискримінаційними тільки тоді, коли оподатковується тільки імпортні товари, а місцеві виробники - ні.

3. Державні закупівлі – прихований метод торгівельної політики, який потребує від державних органів та підприємств купувати певні товари тільки у національних товаровиробників, навіть якщо їх товари дорожче ніж аналогічні імпортовані.

4. Вимоги про вміст місцевих компонентів – прихований метод торгівельної політики держави, який законодавчо встановлює частину кінцевого продукту, що повинна бути вироблена національним товаровиробником, якщо цей продукт призначається для продажу на внутрішньому ринку. В більшості випадків цей метод використовується розвиненими країнами в межах політики імпортозаміщення, для того, щоб створити національну базу імпортного виробництва та згодом відмовитися від імпорту певних товарів. Також цей метод може використовуватися для того, що призупинити переміщення виробництва в країни, що розвиваються з більш дешевою робочою силою та зберегти рівень зайнятості в країні.