56. Мвф: структура і функції.

МВФ був створений разом з Бреттон-Вудською системою у 1944 році для того, щоб всіляко сприяти стабільності валютних відносин між країнами шляхом надання кредитних ресурсів. З 1947 року МВФ має статус спеціальної установи ООН. Кількість членів – 183 (на січень 2001 р.). Він створювався спочатку як механізм нагляду за системою фіксованих валютних курсів, з часом трансформувався в найбільш впливову міжнародну організацію, яка регулює міжнародну макроекономіку.

Завдання МВФ:

• сприяння міжнародному валютному співробітництву через постійно діючий механізм консультацій та співробітництва у вирішенні валютних проблем,

• полегшення розвитку і збалансованого зростання міжнародної торгівлі і тим самим сприяння підтриманню високого рівня зайнятості і реальних доходів;

• сприяння стабільності курсів валют, забезпечення впорядкованих відносин у валютній галузі,

• недопущення конкурентного знецінення валют;

• надання допомоги у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями держав-членів;

• усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток міжнародної торгівлі;

• надання державам-членам коштів в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжного балансу без застосування заходів, що завдають шкоди національному або міжнародному розвитку.

Функції. Три основні: нагляд, фінансова допомога і технічне сприяння.

1. Нагляд - функція МВФ, яка передбачає його право здійснювати жорсткий нагляд за політикою країн-членів в галузі встановлення валютних курсів і пов’язаною з нею макроекономічною політикою. Кожна країна зобов’язана представляти МВФ на його запитання інформацію, необхідну для здійснення нагляду за її економічною політикою (грошовий, бюджетний, зовнішній сектори, структурна політика уряду). Нагляд за економічною політикою здійснюється МВФ у 3-х формах: консультації по статті 4- двосторонні консультації з країнами-членами в рамках статті 4 Статей угоди про МВФ, головна форма нагляду за економічною політикою; багатосторонній нагляд - аналіз міжнародної економіки на основі доповіді, яка спеціально публікується; поглиблений нагляд - механізм нагляду за економічною політикою країн-членів МВФ, який здійснюється на запит уряду з боку МВФ з метою гарантувати стійкий економічний розвиток для виправлення макроекономічних дисбалансів.

2. Фінансова допомога – використання фінансових ресурсів МВФ країнами-членами, які відчувають труднощі з фінансуванням платіжного балансу і які представили в МВФ програму реформ, яка показує наміри уряду по подоланню цих труднощів. Фінансова допомога здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а також запозичених ресурсів.

3. Технічна допомога - сприяння МВФ країнам-членам в області грошової, валют. політики і банківського нагляду, бюджетної і податкової політики, статистики, розробки фінансового і економічного законодавства і підготовки кадрів.

Механізм діяльності

Ресурси фонду формуються шляхом внесків держав. Кожна держава-член має відповідним чином розраховану квоту (внесок), від розміру якої залежить кількість голосів країни у Фонді: кожна держава-член дістає 250 голосів незалежно від розмірів її квоти плюс 1 голос на кожні 100тис. СДР її квоти.

Таким чином, величина квоти визначає можливості країни впливати на політику організації. Цим же визначається і обсяг кредитів, які держава-член може отримати від Фонду.

Вступ до МВФ пов’язаний з певними валютними “витратами”. Чверть свого внеску країна повинна внести у вільно конвертованій валюті, решту - в національній. Внесена валюта може бути в будь-який момент і без всяких умов викуплена країною за національну валюту для здійснення платежів за своїми зовнішніми зобов’язаннями. Валютна частина внеску являє собою фактично частину вал. резервів країни.

Випуск СДР МВФ розпочав ще в умовах Бреттон-Вудської валютної системи. Це було викликано загостренням проблеми між. платежів, наростанням кризи самої вал. системи, в центрі якої знаходився американський долар. За своїм характером СДР - це своєрідні між. платіжні засоби, що випускаються на основі загальної угоди країн-членів МВФ і використовуються для безготівкових розрахунків між країнами шляхом записів на спец. рахунках у Фонді. Вони розподіляються між країнами-учасницями угоди згідно з їх квотами. Цей розподіл СДР між країнами не потребує з їх боку ніяких внесків.

Існує 7 видів кредитів МВФ:

1. резервний (stand-by): видаються траншами, які складають 25% від квоти, яку має країна в МВФ. Носять короткостроковий характер і надаються для фінансування дефіциту платіжного балансу. Процентна ставка – 3,25% щорічно. Термін погашення – до 5 років.

2. механізм розширеного фінансування (EFF). Надаються для підтримки середньострокових кредитних програм (3-4 роки), вирішення структурних проблем економіки. Процентна ставка – 4,5%. Строк надання – до 10 років.

3. механізм компенсаційного та надзвичайного фінансування. Надаються внаслідок різкої зміни кон’юнктури світових товарних ринків. Це відбувається у 2-х випадках – зменшення доходів від експорту країни чи збільшенні цін на імпорт зерна. Надається на 5 років. Процентна ставка – 3,25%.

4. кредити фінансування системних трансформацій (перетворень). Надавався з 1993 по 1995 року для країн, які перейшли на світові ціни (Східної та центральної Європи). Застосовується для перехідних країн.

5. механізм фінансування буферних запасів. Видаються міжнародним товарним асоціаціям для підтримки цін на товари, по яким укладаються угоди.

6. (для найвідсталіших країн) механізм фінансування структурної перебудови: надається на термін до 10 років і процентна ставка – 0,5%.

7. (для найвідсталіших країн) механізм розширеного фінансування структурних перебудов – надається строком на 3 роки під 0,5%.