Для економіки в цілому заощадження повинні бути рівні інвестиціям
Проте одночасно дана максима ставить серйозні запитання:
Які фактори впливу на обсяги та в економіці країни?
Який механізм підтримки рівноваги та ?
Що або хто регулює зацікавленість у заощадженнях одних людей і в інвестиціях – інших?
Для
відповіді на ці питання потрібно
розглянути принципи функціонування
фінансової системи держави. Справа у
тому, що саме ринок акцій, облігацій,
банки, страхові компанії, взаємні
приватні інвестиційні фонди та інші
структури визначають праву та ліву
частини рівняння
,
або іншими словами вони формують
національні заощадження
і направляють їх на національні інвестиції
.
Хоча рівність вказує на те, що в економіці в цілому сума інвестицій рівна заощадженням, це зовсім не означає, що подібна умова справджується для кожного домогосподарства, фірми чи людини.
Заощадження домогосподарства (1) можуть бути більші або менші, ніж його інвестиції, тому дозволяють йому розмістити надлишок коштів на банківський депозит. Заощадження домогосподарства (2) можуть бути менші, ніж її інвестиції, і вона змушена буде позичити решту потрібної сум в банку. Таким чином, банки та інші фінансові установи використовують дані життєві ситуації, перетворюючи заощадження одних домогосподарств в інвестиції інших домогосподарств.
Для спрощення реальної ситуації уявимо, що в економіці існує тільки один фінансовий ринок – кредитний ринок. На нього поступають усі засоби, які ідуть на заощадження, і на ньому усі позичальники отримують позики на інвестиції. На даному ринку існує єдина ставка відсотку по вкладам та позикам.
Кредитний ринок, як і будь-який інший ринок, регулюється попитом та пропозицією. Для того, щоб зрозуміти як функціонує кредитний ринок, розглянемо джерела формування попиту та пропозиції.
Пропозиція кредитних ресурсів виходить від домогосподарств, які мають надлишкові фінансові ресурси і готові їх позичити тим, кому вони необхідні, на певних умовах: або напряму, як це відбувається при купівлі акцій будь-якої фірми, або через посередників, як це відбувається при відкритті депозитних рахунків у банку, який, у свою чергу, видає позики із акумульованих внесків клієнтів-вкладників. В обох випадках заощадження слугують джерелом пропозиції кредитного ринку.
Попит на кредитні ресурси створюється домогосподарствами і фірмами, яким необхідні позики для інвестицій. Попит визначається потребами сімей в іпотечних кредитах для кредитів на купівлю нового житла і зацікавленістю фірм в отримані позик для купівлі нового обладнання та будівництва виробничих потужностей. В обох випадках інвестиції – джерело попиту на кредитному ринку.
Відсоткова ставка відображає або плату за користування кредитом, або дохід позикодавця. Оскільки висока відсоткова ставка призводить до подорожчання позики, це зумовить зниження попиту на кредитному ринку. Одночасно висока відсоткова ставка робить більш привабливими заощадження, що викликає збільшення їхньої пропозиції на кредитному ринку. Іншими словами, крива попиту має негативний нахил (зменшується), а крива пропозиції – позитивний (збільшується).
На рис.1 представлена відсоткова ставка, яка врівноважує попит і пропозицію на кредитному ринку.
Відсоткова
ставка Пропозиція
8%
Попит
Кредитні
1200 ресурси
(млрд. грн.)
Рис. 1. Кредитний ринок
Рис.1. Відсоткова ставка та кредитний ринок
У нашому прикладі відсоткова ставка рівна 8%, а обсяг кредитних ресурсів складає 1200 млрд. грн. Якщо б вона виявилась нижче рівноважного рівня, обсяг попиту на кредитні ресурси перевищив би величину пропозиції, в результаті чого для розширення пропозиції необхідним кроком виявилося б підняття відсоткової ставки, а сама ситуація на кредитному ринку оцінювалася б як дефіцит позикових коштів. На противагу, якщо б відсоткова ставка виявилась вищою за рівноважну, обсяг попиту був би меншим рівня пропозиції, тому для залучення нових позичальників необхідним кроком виявилося б зменшення відсоткової ставки, а ситуація оцінювалася як надлишок кредитних ресурсів на ринку.
Розрізняють номінальну та реальну відсоткову ставку. Під номінальною відсотковою ставкою розуміється показник рівня дохідності заощаджень або вартості користування позикою, а реальна відсоткова ставка рівна номінальній за вирахуванням відсотка інфляції. Так як інфляція зумовлює знецінення грошей, реальна відсоткова ставка більш точно відображає дохід від заощаджень і вартість позики, а значить, саме вона і визначає рівновагу попиту і пропозиції кредитних ресурсів на рис.1. В подальшому під відсотковою ставкою ми будемо розуміти її реальне значення.