3. Характеристика основних форм заощаджень домогосподарств в Україні, їх переваги і недоліки.

Банківські депозити

Для того, щоб дати більш чітку характеристику заощаджень пропонуємо проаналізувати формування депозитів в Україні (табл. 5.1). На основі вище наведених даних відзначимо, що розміри депозитів з року в рік зростали (винятком є лише 2009 рік, коли темп приросту залучених депозитів склав 98,2 % відповідно до 2008 року). Так розмір депозитів залучених протягом 2005-2012 років збільшився майже у 5 разів і сягнув 369264 млн. грн. Зазначимо, що в структурі усіх депозитів найменша частка відведена довгостроковим вкладенням (понад роки). Їхній розмір коливається в межах 5-15% від загальної кількості депозитів.

Таблиця 5.1

Депозити домашніх господарств, залучені депозитними корпораціями (крім національного банку України) у 2005-2012 рр. Млн. Грн.

			У тому числі за строками
Період	Усього	Темп приросту %
			На вимогу	Темп приросту %	До 1 року	Темп приросту %	Від 1 року до 2 років	Більше 2 років
2005	74 778	-	18 660	-	19 025	-	37093	-
2006	108 860	145,5	25 940	139,1	22 853	120
2007	167 239	153,6	40 123	154,6	32 504	142,5	81901	12 711
2008	217 860	130,2	40 578	101,1	55 878	171,6	98626	22 777
2009	214 098	98,2	57 265	141,1	98 157	175,8	46638	12 038
2010	275 093	128,5	66 164	115,5	99966	101,8	91 938	17 025
2011	310 390	112,8	70 921	107,2	104 440	104,5	113 824	21 206
2012	369264	119,0	77 153	108,7	125 560	120,2	139490	27 062

Крім того, мало місце збільшення кількості короткострокових депозитів: на початок січня 2010 р. питома вага депозитів зі строками погашення до 1 року в загальній сумі становила 46% проти 26% за результатами 2008 р. не змінилась загальна картина і на протязі 2011–2012 рр., коли частка таких депозитів становила 33,6% та 34% відповідно. Ця тенденція не є позитивною, з огляду на важливість довгострокових депозитів як складових інвестиційних ресурсів для розвитку економіки.

Ситуація з депозитними внесками вітчизняних домогосподарств яскраво продемонструвала залежність інвестиційних рішень домашніх господарств від загальної політичної та економічної ситуації в країні. Має місце і зворотний зв’язок: зміни інтересів населення суттєво впливають на стан функціонування фінансових установ і позначаються на загальній ситуації в країні, адже депозити домогосподарств становлять близько 60% усіх коштів, залучених депозитними корпораціями. Щодо структури депозитних вкладів відносно валюти то можна відзначити, що в період 2005-2010 рр. суму депозитів в національні валюті перевищувала суму депозитів у валюті (виключенням є лише 2008 рік депозити у валюті перевищили депозити у гривні на 13 млрд. гр.). Проте, уже в 2011 році депозити у валюті перевищували депозити в гривні 10,8 млрд. грн., а в 2012 році на 4,2 млрд. грн. Причиною цього стало коливання курсу гривні відносно долара та недовіра населення до національної одиниці.

Стан довіри населення до українських банків доволі невисокий. Це істотно знижує зацікавленість розміщувати кошти на вклади. Хоча стан довіри не має визнаного офіційного статистикою показника, про нього опосередковано можна судити за динамікою кількості ліквідованих банків. Висока ризиковість банківської діяльності в Україні визначає особливу актуальність проблеми захисту заощаджень населення, розміщених у банківській системі. Ця проблема має два складники: внутрішній і зовнішній захист. Внутрішній захист заощаджень населення ґрунтується на забезпеченні стабільності та підвищенні ефективності функціонування банківської системи загалом і кожного конкретного банку зокрема. Він передбачає:

• створення адекватної реальним економічним умовам системи управління ризиками комерційних банків;

• забезпечення правового захисту прав та інтересів банків у їх взаємовідносинах з клієнтами та органами державного управління;

• підвищення ефективності банківського нагляду. Для того, щоб комерційні банки мали змогу запровадити ефективну систему управління ризиками, необхідно розробити організаційні та методичні засади цієї проблеми, а також забезпечити комплексний підхід до стратегії зростання обсягів заощаджень у банківській системі.

Важливо також переорієнтувати політику банків від одержання короткострокової вигоди до довгострокових стратегій розвитку, що органічно поєднують фактори зростання доходів та відносно низькі витрати і дають змогу постійно підвищувати ефективність діяльності банків та закладати базу для майбутнього зростання. Зовнішній захист заощаджень населення має на меті створення спеціальних фондів, які виступають гарантом повернення вкладів у разі банкрутства окремого банку або кризи банківської системи.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про те, що розвиток банківського стимулювання заощаджень населення перебуває під впливом протилежних економічних інтересів населення та банків. У розвинутих банківських системах створені механізми максимального узгодження цих інтересів. Для захисту інтересів вкладників створені ефективні механізми гарантування депозитів населення, а для захисту інтересів банків сформувалися могутні структури, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, створюють особливу ощадну систему, яка забезпечує їм вигідність роздрібних депозитних операцій.

Цінні папери

Як інструмент накопичення та інвестування домогосподарствами можуть використовуватись також і цінні папери (акції, облігації державної позики тощо). За підсумками приватизації середини 90-х років ХХ ст. більшість українців стали власниками акцій підприємств, але через нерозвиненість фондового ринку, відсутність розуміння та досвіду використання цього інструменту, з огляду на нестабільність економічної ситуації та масові банкрутства підприємств вітчизняні домогосподарства не мали можливості ефективно скористатися цінними паперами, і, як наслідок, в подальшому втратили зацікавленість до такої форми інвестування грошових коштів. За даними опитувань, таким фінансовим інструментом, як операції на фондовому ринку користується 0,4% респондентів, а і в перспективі передбачається зниження цього показника.

Дорогоцінні метали

Ще одним інструментом інвестування, які пропонують банківські установи, є купівля дорогоцінних металів (золота, платини тощо) та цінних монет. І це перспективний інструмент, адже їх вартість постійно збільшується, однак для більшості вітчизняних домогосподарств така операція недоступна через доволі високу вартість та відносно невисоку ліквідність злитків, які і виступають об’єктом інвестування. На нашу думку, даний вид заощаджень є одним із найефективніших та найнадійніших в сучасних умовах.

Отже, через низку обставин наявні фінансові інструменти не завжди використовуються в повному обсязі для формування заощаджень українськими домогосподарствами. За даними досліджень, фінансовими інструментами заощадження коштів користується менше 20% опитаних, натомість за наявності надлишкових коштів 49% респондентів надасть перевагу збереженню коштів удома у готівковому вигляді. Така ситуація яскраво демонструє наявність проблемних аспектів у цій сфері. Як свідчать дані опитувань, вітчизняні домогосподарства не мають фінансової можливості взагалі здійснювати заощадження – 76 % опитаних, 14 % респондентів до головної перешкоди у формуванні заощаджень віднесли відсутність довіри до фінансових установ. Істотно вплинула на ситуацію економічна криза 2008р., наслідки якої ще відчутні, зокрема у контексті повернення довіри населення до різних фінансових інститутів.

У ринковій економіці заощадження населення займають особливе місце серед економічних явищ, бо перебувають на межі інтересів громадян, держави та фінансових організацій. З одного боку, заощадження є важливим показником рівня життя населення, пов`язаним із його споживанням, доходами та видатками, а з іншого – заощадження являють собою цінний ресурс економічного розвитку, джерело інвестицій та кредитування господарства. Стійкості ощадно-інвестиційного процесу в Україні сприятиме дотримання низки умов, найважливішими серед яких є:

• досягнення такого рівня доходів населення, за якого б існувала можливість після задоволення усіх найважливіших потреб здійснювати заощадження з метою інвестування в різні активи і отримувати додаткові доходи;

• стабільне функціонування фінансових інститутів, здатних акумулювати заощадження домогосподарств і забезпечити їх збереження, у т.ч. завдяки системі державних гарантій;

• наявність різноманітних за ступенем дохідності та ризиковості фінансових інструментів, які дають змогу населенню ефективно інвестувати грошові кошти при високій ліквідності вкладень.

Отже, можна зробити висновок, що в умовах ринкової економіки домогосподарство, здійснюючи заощадження своїх коштів, має потужний арсенал різноманітних інструментів. Формування у домогосподарств заощаджень саме організованої форми є яскравим показником стабільності в суспільстві та довіри до фінансової системи, адже накопичення готівки у населення не дає змоги залучити цей ресурс для потреб економіки.