Сутність і класифікація заощаджень домогосподарств. Мотиви і чинники формування заощаджень
Формування у домогосподарств руху грошових коштів дозволяє говорити про утворення фінансових ресурсів, які за відрахуванням витрат на споживання створюють основу для заощаджень домогосподарств. Як і будь-які ресурси, такі заощадження потребують рішень щодо їх ефективного використання, тобто виступають об’єктом управління. Досвід функціонування домогосподарств в умовах трансформаційних відносин свідчить про наявність проблемних аспектів щодо формування фінансових ресурсів та їх подальшого залучення до інвестиційних процесів, зокрема в розрізі оптимізації структури витрат домогосподарства та забезпечення належного рівня доходів, які б дозволили формувати заощадження. Крім того, домашніми господарствами України досі не використовується в повному обсязі весь спектр інструментів, які дають можливість не тільки зберегти, а й примножити фінансові ресурси.
Відзначимо, що в країнах з розвиненою економікою домогосподарства є найбільшим постачальником грошових ресурсів на фінансових ринках. Їх коштом задовольняють свої потреби у додаткових фінансових ресурсах усі інші сектори економіки – не фінансові та фінансові корпорації, центральні й місцеві органи влади. Тобто заощадження домогосподарств виступають джерелом фінансування не тільки інвестиційних потреб економіки, але і значних обсягів поточних суспільних потреб невиробничого призначення.
Вихідним критерієм класифікації заощаджень, вважаємо, є функціональна спрямованість або спонукальні мотиви для здійснення заощаджень, у відповідності з яким заощадження домогосподарств поділяють на мотивовані (або добровільні) та немотивовані (або вимушені).
Оскільки мотив – це підстава (привід) для певних дій та вчинків, можемо стверджувати, що мотиви є суб’єктивним явищем, пов’язаним із психологічними аспектами поведінки людини. Заощаджуючи частину отриманого доходу, домогосподарства керуються різними мотивами, серед яких виділимо:
створення резерву на випадок непередбачених обставин (наприклад, хвороби, нещасного випадку, втрати роботи) – мотив перестороги;
бажання забезпечити добробут наступного покоління – мотив спадку;
накопичення заощаджень у працездатному віці з метою забезпечення гідного майбутнього (наприклад, турбота про старість, майбутній добробут дітей, їх освіту, одруження) – мотив життєвого циклу;
накопичення коштів для купівлі товарів тривалого користування або ж оплати послуг, які потребують значних коштів (придбання автомобіля, нерухомості, здобуття освіти, організація відпочинку, оплата медичного обслуговування тощо) – накопичувальний мотив;
задоволення почуття скнарості шляхом немотивованого накопичення грошей та інших активів – мотив жадібності;
насолода почуттям матеріальної незалежності та свободою дій і поведінки – мотив незалежності;
здійснення заощаджень з метою отримання прибутку – інвестиційний мотив.
Створення мотивованих заощаджень визначається намаганням підвищити або хоча б зберегти рівень задоволення потреб членів домашнього господарства у майбутньому. Мотивовані заощадження, як правило, є добровільними. Це означає, що громадяни свідомо та добровільно відмовляються від певної частки поточного споживання задля забезпечення майбутніх потреб.
Однак інколи виникають ситуації, коли громадяни через певні, незалежні від них обставини, змушені відмовлятися від звичних обсягів споживання і збільшувати свої заощадження. У таких випадках мають місце немотивовані (вимушені) заощадження, виникнення яких пов’язують із такими основними причинами:
порушенням відтворювальних процесів в економіці, коли має місце невідповідність платоспроможного попиту населення пропозиції товарів і послуг;
швидким зростанням доходів, коли можливості для розширення споживання ще не спричинили до виникнення нових потреб;
отриманням окремими групами населення доходів від тіньової економічної діяльності тощо
Основним джерелом для формування заощаджень є грошові кошти, що залишаються у розпорядженні домогосподарства після здійснення витрат на споживання. Основою грошових коштів є дохід домогосподарства.
Стабільність розвитку домогосподарства як суб’єкта економічних відносин тісно пов’язана із забезпеченням належних умов для фізіологічного розвитку членів цього утворення (придбання продуктів харчування, витрати на одяг, взуття та ін.) Саме після задоволення першочергових споживчих потреб у домогосподарств з’являється можливість для формування заощаджень. Як свідчать статистичні дані, розмір грошових доходів, що їх отримують вітчизняні домогосподарства, недостатній для здійснення заощаджень – у структурі сукупних витрат домогосподарств витрати на споживання є домінуючими. Питома вага цієї групи витрат коливається в межах 90%. Відтак частка заощаджень залишається вкрай низькою. Також крім рівня доходу, на процес накопичення коштів впливають:
інфляційні очікування – чим вищою очікується інфляція, тим менше домогосподарства схильні заощаджувати;
сподівання домогосподарств щодо розвитку економічної ситуації в країні та власних перспектив;
демографічні чинники (склад сім’ї, місце проживання, рівень освіти, сектор зайнятості);
зміни в системі оподаткування;
зміни процентних ставок тощо.
Кожен чинник може впливати на процес заощадження як у напрямі його активізації, так і навпаки – виступати каталізатором для збільшення витрат на споживання. Наприклад, збільшення відсоткових ставок за депозитами стимулює домогосподарства до внесення коштів на депозитні рахунки, пониження ставок зменшить зацікавленість щодо цього інструменту та пожвавить інтерес до альтернативних шляхів заощаджень.
Зазначимо, що в ринковій економіці існує велика кількість доступних форм вкладення заощаджень і необмежена свобода їхнього вибору. Основними критеріями, що визначають заощаджувальну поведінку населення, є дохідність, безпека та ліквідність їх заощаджень. Найбільш поширеними серед домогосподарств є види заощаджень наведені на рис. 5.1.
Рис. 5.1. Види заощаджень, що користуються найбільшим попитом серед домогосподарств
Окрім того, О. Шаманська стверджує, що ефективність розміщення заощаджень населення залежить від багатьох факторів як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. До таких факторів можна віднести: обсяг заощаджень конкретного домогосподарства; термін розміщення фінансових ресурсів; ступінь ризиковості, з яким їх планується розміщувати; попит на фінансові ресурси від установ, підприємств та організацій; урегульованість питань розміщення фінансових ресурсів на законодавчому рівні.
Потреба заощаджувати гроші випливає із системи мотивів їх утворення, керуючись якими домогосподарства приймають рішення про акумулювання частини поточного доходу. Цими мотивами можуть бути:
купівля товарів і послуг, оплата котрих перевищує існуючий в даний момент обсяг грошових коштів (придбання дорогих товарів довгострокового користування, купівля нерухомості, організація літнього відпочинку, затрати на освіту). Цей мотив обумовлений тим, що рівень доходів населення в більшості випадків накладає обмеження на ступінь можливого задоволення постійно зростаючих потреб, чим і визначається необхідність накопичення грошей для купівлі необхідних товарів і послуг. Це протиріччя і є внутрішньою основою розвитку інвестицій, виражене в прагненні подолати обмежуючі грошові рамки для задоволення потреб;
попереджувальний мотив формування заощаджень, котрий виражається в тому, що споживач не повністю витрачає поточний дохід, а створює страховий резерв на випадок несподіваного падіння доходів чи екстрених витрат, тобто створює грошові резерви на непередбачені випадки;
мотив створення грошових ресурсів у випадку допомоги батьків дітям – в основному при створенні ними сімей, покриття витрат, які пов’язані з дотриманням звичаїв і традицій (весілля, хрестини), а також витрат на освіту;
«амортизаційний» мотив, котрий виражається в тому, що у певний момент часу домогосподарство володіє раніше придбаними матеріальними благами. Вартісна оцінка цих благ, як правило, знижується в процесі їх споживання (товари довготривалого користування). В цьому випадку заощадження створюються в якості своєрідного амортизаційного фонду для оновлення фізично і морально застарілого майна;
пенсійний мотив – полягає у тому, що заощадження створюються заради збереження звичного рівня і структури споживання після виходу на пенсію. Існування даного мотиву пояснюється тим, що рівень пенсійних виплат суттєво нижчий рівня доходу працюючої людини. Заощадження, сформовані під впливом пенсійного мотиву, становлять особливий інтерес в якості інвестиційного ресурсу, оскільки мають довгостроковий характер і направляються на споживчі потреби тільки в крайніх випадках;
мотив комфортності, котрий спонукає здійснювати заощадження для зручності та спокою, щоб сформувати запас ліквідних коштів, почувати себе впевненіше та мати можливість задовольняти свої споживчі потреби в будь-який момент;
інвестиційний мотив, під впливом котрого заощадження формуються заради отримання прибутку;
заощадження за звичкою, тобто заощадження здійснюються просто заради глибоко вкоріненої звички заощаджувати.
До основних же факторів, що визначають сучасний заощаджувальний процес відносять:
політична і економічна стабільність держави, соціально-економічна орієнтація її політики. Саме почуття нестабільності не дозволяє розвинути ефективну систему заощаджень;
фінансова стабільність держави. Цей фактор змінює структуру заощаджень і здійснює двояку дію: збільшує розміри організованих (банківських) заощаджень і зменшує обсяги неорганізованих (латентних) заощаджень. Сумарний об’єм заощаджень зменшується, оскільки зникає необхідність компенсації втрат доходів від інфляції, створення резервів для подолання можливих фінансових негараздів, знижуються інвестиційні ризики та з’являються нові можливості для підприємницької діяльності;
демографічна ситуація (вікова структура та стать населення країни, склад сім’ї, тривалість життя, рівень народжуваності);
ринкові особливості стереотипів споживання та заощадження, які склалися в даній країні, регіоні і т.д. Тут відіграють велику роль реклама нових товарів і послуг, ефект демонстрації споживчих стандартів засобами масової інформації, а також наявність гнучких фінансових інструментів (наприклад, кредиту), які дозволяють задовольнити потребу в житлі, відпочинку тощо;
культурно-історичні та природно-кліматичні особливості структури споживання, а відтак і заощадження. Так, країни з більш суворим кліматом в структурі споживання мають особливі статті видатків, що пов’язані з підтримкою теплового балансу житла і нежитлових приміщень, необхідністю купівлі сезонних видів одягу, калорійного харчування і т. п.
Ще одним фактором, що визначає обсяги та форму заощаджень, є темпи інфляції: за умов високих темпів інфляції рівень організованих заощаджень зменшується, оскільки населення надає перевагу зберіганню своїх заощаджень у їх найбільш ліквідній формі – готівковій. Наведені фактори справляють комплексний вплив на вибір організованої форми заощаджень, що представляє собою заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких проводить банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи, які згідно із законодавством мають право здійснювати операції щодо залучення коштів населення та їх розміщення. Від розміщення заощаджень у фінансово-кредитних установах населення отримує доходи у вигляді відсотків і дивідендів.