4. Організація допомоги учням з порушеннями зору в умовах загальноосвітньої школи

Діти із нерізко виразними порушеннями зорової функції цілком можуть навчатись в умовах масової школи. Питання про це вирішується з урахування таких факторів, як:

• конкретний зоровий діагноз і відповідні рекомендації лікаря-офтальмолога;

• рівень соціальної адаптації дитини та її орієнтації у просторі;

• психологічна готовність дитини та її родини до спільного навчання із здоровими дітьми;

• можливість створення школою відповідних умов для дитини та фаховий психолого-педагогічний супровід.

Вчителю, який буде навчати дитину з порушеннями зорової функції, необхідно добре знати її психологічні особливості та варіанти їх проявів у освітньо-виховному процесі. Важливого значення набуває й підготовка учнівського та батьківського колективу до перебування у класі дитини з вадами зору. Дітям слід пояснити, чому один з однокласників буде носити окуляри (чи сказати про інші особливості), налаштувати, чим вони можуть допомогти своєму товаришеві, сформувати у них позитивне ставлення до нього. Так само певну підготовчу роботу слід провести й з дитиною із вадами зору: вона має бути готовою до подолання труднощів, до співпраці з іншими на рівноправних засадах. У дитини з вадами зору часто виникають труднощі спілкування з іншими людьми, особливо ведення діалогу. Допомогу у подолання цієї проблеми можуть надати і вчитель, і психолог, і логопед. Рівень допомоги та її зміст визначається після повного обстеження дитини та спостереження за нею у процесі навчання й виховання.

При наявності у класі дитини з порушеннями зорової функції вчитель у процесі навчання повинен використовувати й певні корекційні прийоми для реалізації індивідуального підходу. Наведемо деякі з них.

Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами зорової функції

• дитина повинна сидіти так, щоб бачити написане на дошці без напруження і окулярів;

• час від часу їй треба дивитись у вікно;

• робоче місце дитини має бути гарно освітленим;

• в організації робочого місця, обсягу матеріалу, наочності й методів навчання необхідно враховувати конкретний зоровий діагноз. Наприклад, короткозору дитину слід посадити ближче до дошки, а далекозору — подалі;

• наочні посібники мають бути чіткими, яскравими, не дрібними. Якщо вчитель показує завдання на дошці, то він має переконатись, що дитина все бачить. Інакше вона виконає завдання неправильно не через його нерозуміння, а внаслідок неповноцінного його сприймання;

• зорову роботу слід чергувати з усною чи дотиковою, враховуючи підвищену втомлюваність зору;

• для зняття зорової втоми після 10-15 хвилин зорового навантаження виконати спеціальні розслаблюючі вправи;

• не перебільшувати обсяг домашніх завдань, щоб не перевантажувати зір. Наголосимо, що ця вимога стосується як дітей з вадами зору, так і здорових учнів. Адже постійне перевантаження зорової функції може призвести до її порушення;

• у роботі з дітьми використовувати не лише зір, а й збережені аналізатори (тобто у процесі обстеження об'єктів, наочності залучати дотик, нюх, слух);

• враховувати повільність дитини при виконанні письмових завдань, читанні. 3 цією метою коригувати обсяг роботи, щоб учень не відставав від зрячих однокласників; використовувати компенсаторні механізми пам'яті, які сприятимуть підтримці оптимального темпу роботи;

• з метою участі учнів з вадами зору у фронтальній роботі класу для них необхідно підготувати індивідуальний дидактичний матеріал, наприклад, картки, таблиці, схеми;

• слідкувати за поставою дитини: відстань від очей до робочої поверхні має бути не меншою за 30 см, для читання використовувати підставки;

• мовлення вчителя має бути чітким, виразним, зрозумілим; вчитель має вголос коментувати всі свої дії (малювання, показ, письмо га ін.);

• можна використовувати спеціальні адаптивні умови, наприклад, оптичні (окуляри, лінзи, призми), неоптичні (фломастери чорного кольору, кольорові маркери тощо).

Навчання і виховання дитини з вадами зорової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями з розвитку зору, по необхідності — із лікуванням, логопедичними заняттями, психокорекцією.

Сліпі діти страждають повною відсутністю зору або мають залишковий зір (від світловідчуття до гостроти зору 0,04 на краще бачить оці при звичайній корекції окулярами). Для них основними засобами пізнання стають дотик і слух. У зв'язку з цим чуттєві образи мають інше, ніж у зрячих, якість, іншу структуру. Ті діти, у яких збереглося залишковий зір, мають можливість сприймати навколишній світ у вигляді зорових образів, хоча й дуже збіднених і неточних. Втрата зору обумовлює деякі специфічні особливості розвитку: виникають труднощі в оцінці просторових ознак (місця розташування, напрямки, відстані і т.д.), процес формування рухів затриманий, іноді відзначаються зміни в емоційно-вольовій сфері.  Корекційно-педагогічна дія направлена ​​на формування у сліпих дітей чуттєвого досвіду. Розвиток процесів компенсації сліпоти за рахунок посилення функцій збережених аналізаторів необхідно починати з раннього віку. Важливу компенсаторну роль відіграє мова. У мовному спілкуванні з оточуючими у свідомості сліпого дитини створюються і зміцнюються зв'язку між словом і дією. Словесний опис предмета, зроблене дорослим, дитина підтверджує власним обстеженням. За допомогою слухових і дотикових відчуттів діти вчаться пересуватися самостійно. Високого розвитку в сліпих досягає пам'ять, тому що їм для орієнтування у просторі, спілкування з людьми, засвоєння знань необхідно залучати більше відомостей, ніж зрячим. У розвитку основних процесів пізнання і мислення компенсаторну роль відіграють практичні заняття, під час яких діти порівнюють реально мисляться предмети з існуючими у них уявленнями.  Навчання діям, способам їх виконання досягається тільки в умовах спілкування, при якому рухи сліпого дитини коригуються словом. У сліпих дотикальне сприйняття матеріалу, закріплення образів у пам'яті і оперування ними вимагає не тільки збільшення часу для практичних рішень, але і більш ранньої спеціальної підготовки - навчання дітей навичкам навчальної роботи  Для розвитку зорового сприйняття у дітей, що мають залишковий зір, використовуються барвисті картини та ілюстрації, діапозитиви, кінофільми, в тому числі відтворювані спеціальними замкнутими телевізійними системами. Введення аудіовізуальних засобів вдосконалює процес навчання і скорочує час для отримання необхідної інформації. Осліплі діти - діти, які втратили зір у результаті перенесеного захворювання або травми; зір у них може бути втрачений повністю або зберегтися у вигляді світловідчуття або залишкового зору (гострота до 0,04). У пам'яті таких дітей вже з віку 3-4 років зберігаються (іноді протягом всього життя) зорові образи навколишнього світу, і в зв'язку з цим обсяг уявлень в них значно ширше і багатше, ніж у сліпих від народження. Зорова пам'ять допомагає відтворювати образ предмета чи явища по словесному опису, для чого педагог використовує яскраві, образні вирази. Зв'язок зорових уявлень з промовою сприяє більш ефективному засвоєнню дітьми знань і вмінь. Залишковий зір допомагає дітям сприймати світлові і колірні ознаки, орієнтуватися в просторі.  Однак основними новими засобами пізнання стають слух і дотик. Діти повинні наново навчатися процесам самообслуговування, орієнтування в просторі, нових способів оволодіння знаннями. Для попередження появи можливих відхилень у розвитку велике значення має правильно і своєчасно (одразу ж після втрати дитиною зору) організована система корекційно-педагогічних впливів. Для дошкільнят є спеціальні дитячі сади, дітей, сліпих в шкільному віці, направляють для навчання в школи сліпих дітей. Слабозорі діти - діти, які страждають значним зниженням гостроти зору (від 0,05 до 0,2 на краще бачить оці з оптичної корекцією) або розладами периферичного зору. Зорове сприйняття при слабкозорістю характеризується неточністю, фрагментарністю, замедленностью, що значно збіднює чуттєвий досвід таких дітей, перешкоджає пізнанню ними навколишнього світу. Навчання та виховання дітей з вадами зору здійснюється у спеціальних дошкільних установах і школах для дітей з порушеннями зору.  Педагогічний процес будується з урахуванням можливостей цих дітей та їхньої своєрідності. При цьому необхідно дотримання спеціальнихпедагогічних та гігієнічних вимог: раціональний розподіл навчальних занять, забезпечення відповідного рівня освітленості, застосування коригуючих і тифлотехнічних засобів, організація спеціальних занять з корекції відхилень у психологічному розвитку.  Формування просторових уявлень у дітей 3-4 років з порушенням зору є важливим завданням батьків і педагога дитячого саду. Адаптація дитини до навколишнього світу повинна відбуватися на ранньому етапі розвитку, чим раніше дитина зможе опанувати методами просторової орієнтації, тим легше їй буде навчаться подальшим навичкам.