1.Вступ

2.Особливості сприйняття дітей з вадами зору

3.Педагогічні основи навчання і виховання дітей з порушеннями зорової функціЇ

4. Навчання і виховання дітей з порушеннями зорової функції у спеціальних закладах

5.Організація допомоги учням з порушеннями зору в умовах загальноосвітньої школи

6 Стан проблеми психологічної готовності вчителя до педагогічної діяльності з дітьми з психофізичними порушеннями

7 Висновок

"Краще одного разу побачити, ніж сто раз почути" - говорить народна мудрість.

1Особливості сприйняття дітей з вадами зору

Порушення зоровогосприйманняв дітей, які мають вади зору, веде за собою ряд вторинних відхилень, а саме: порушення уваги, пам´яті, загальної та дрібної моторики, недосконалість логічного мислення та мовленнєві вади. Вони можуть посилюватися під впливом зорового дефекту. У зв´язку із цим знижується компенсаторна рольмовлення, що негативно впливає нарозвитокпізнавальної діяльності та навчання загалом. У дітей із порушеннями зору вади мовлення своєрідні за вираженістю, симптоматикою і структурою. У поєднанні із зоровим дефектом вони призводять до непідготовленості дітей до навчання в школі, спричиняють відставання у формуванні мовленнєвих навичок і накопиченні мовленнєвих засобів, схильність до порушень писемного мовлення, низький рівень пізнавальної активності. Більшість дітей із глибокими вадами зору мають значні фонетико-фонематичні порушення, у них не сформовані процеси фонематичного аналізу та синтезу; у дітей невеликий словниковий запас. Часто трапляються серйозні порушення зв´язного мовлення, страждає його зовнішнє оформлення, що обумовлено недостатнім досвідом спілкування, бідним сенсорним досвідом, а також зниженою загальною та мовленнєвою моторикою. Аналіз усного зв´язного мовлення слабозорих дітей свідчить про те, що більшість із них не вміє самостійно будувати монологічних висловлювань, змістовно, стилістично точно та інтонаційно виразно висловлювати думки й почуття, переказувати прочитане чи почуте. Не володіють такі діти й навичками внутрішнього планування викладу. їхні розповіді мають здебільшого описовийхарактер. Недорозвиненість планувальної функції мовлення проявляється й у власних висловлюваннях дітей, і в переказуванні прочитаного чи почутого тексту. Якщо дитина не вміє спланувати свою розповідь, то це негативно позначиться на доборі мовленнєвого матеріалу та логічній побудові висловлювання загалом. З іншого боку, недостатній рівень сформованості зв´язного мовлення послаблює його компенсаторне значення для розвитку слабозорої дитини, знижує можливість її успішного подальшого навчання. Через порушення діяльності зорового аналізатора в дітей спостерігається своєрідність мовленнєвого розвитку, відставання у формуванні мовленнєвих навичок, накопиченні мовленнєвих засобів і вихованні виразності мовлення. Мовленнєвий розвиток дошкільника не вкладається у звичайні вікові межі та виражається в особливостях мовлення. Розлади мовлення дітей із порушенням зору різноманітні, складні за ступенем вираження, структурою і стосуються мовлення як цілісної системи, де мовленнєві порушення не є єдиним ядром аномалії. Формування мовлення таких дітей протікає в складніших умовах, ніж у зрячої дитини. Освіта дітей з обмеженими можливостями розвитку передбачає створення для них спеціального корекційно-розвивального освітнього середовища, що забезпечує адекватні умови й можливості для здобуття освіти в межах спеціальних освітніх стандартів, лікування та оздоровлення,вихованнята навчання, корекції порушень психофізичного розвитку, ранньої соціалізації. Організуючи таку роботу, слід передбачати створення умов, потрібних не лише для засвоєння дітьми програмного матеріалу, а й для подолання в них недоліків розвитку відповідно до попередньо поставленої мети заняття й предмета корекції (в даному випадку — вади мовлення). Сюди входить широкий діапазон питань: від визначення оптимальної форми (індивідуальна, групова, фронтальна), типу, структури та форми заняття (гра, бесіда, екскурсія) до забезпечення вихованців необхідним наочно-дидактичним матеріалом, посібниками, іграшками тощо.