Розділ і. Сутність та структура річки Псел

1.1. Територія річки

Псел – річка в Росії і на Україні, ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря). Витік річки знаходиться в Росії на кордоні Курської і Бєлгородської областей. Річка перетинає російсько–український кордон на північний захід від села Запсілля. По території України тече в межах Сумської та Полтавської областей по Придніпровській низовині. Впадає в Дніпро (Дніпродзержинське водосховище) на відстані 564 км від гирла останнього нижче м. Кременчук.

1.2. Походження назви

Річка Псел (Псьол), давня українська назва Псло, уперше згадана в літописі Нестора-літописця «Повість временних літ», 1113 року, змушує дослідників посперечатися з приводу цієї назви. О. Ященко вважає, що стосується вона давньогрецької назви пселлос — темний. М. Т. Янко вірогіднішим називає слов'янські корені: піс, пъс, пес, пстрі — луки, вологе місце.

1.3. Особливості будови

Річка дуже мальовнича, з крутим правим і пологим лівим берегом. В основному річка протікає в листяних лісах, зустрічаються заболочені місця, канали, заводь і навіть піщані пляжі.

Довжина річки 717 км (в межах України – 692 км), площа басейну 22800 км². Долина у верхній частині вузька, глибока, з крутими схилами, нижче її ширина досягає 10–15 км, у пониззі – 20 км. Схили долини асиметричні: високі праві (висота 30 – 70 м) та низькі ліві. Коли ріка добігає смт Шипак, спостерігається незвичайне явище: вищий лівий берег – це виняток з правил Г. Коріоліса (Сила Коріоліса), відповідно до якого у північній півкулі праві береги річок вищі. Висота 168 м (вершина).

Долина дуже широка, складена переважно пісками, частково з домішками річкового мулу. Переважання піщаних ґрунтів є результатом діяльності річкових вод, що руйнують білі піски, які складають правий берег. Вони відкладаються в основному по лівому березі Псла. Боліт у його долині небагато. Майже немає й торфовищ, що обумовлено піщаним характером долини, а також наявністю швидкої течії.

У верхній течії Псла на його берегах трапляються виходи крейди. Крейдяні відслонення добре видно, зокрема, біля села Миропілля.

Заплава розчленована старицями та протоками, на окремих ділянках заболочена. Річище звивисте, розгалужене, ширина річища у нижній течії до 60–80 м. Похил річки 0,23 м/км. Живлення переважно снігове. Озер 25 км², боліт 190 км². Замерзає на початку грудня, скресає до кінця березня.

1.4. Притоки річки

Річка Псел має притоки, котрі поділяються на праві і ліві.

Праві: Суджа, Олешня, Сумка, Ворожба, Грунь, Вівнянка, Багачка, Балаклійка, Хорол, Омельник (Сухий Омельник), Сухий Кагамлик (частково).

Ліві: Удава, Рибиця, Сироватка, Легань, Вільшанка, Будилка, Веприк, Бобрик, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва, Рудька.

Найбільші притоки Псла знаходяться переважно в його середній течії. Грунь – права притока Псла. ЇЇ довжина становить 85 км. В окремих місцях заплава річки заболочена, є торфовища. В Псел вона впадає поблизу м.Гадяч. Найбільша ліва притока – річка Хорол, довжина якої 308 км. Її заплава заболочена, є торфовища, в нижній течії русло річки перетворено на канал, болота осушені.

У заплаві Псла й його приток є великі луки та лісові масиви. Серед них знаходяться озера, що розташовані в основному з лівого боку русла й є його залишками – старицями.