Випуск облігацій зі змінною ставкою

Floating Rate Notes
			Issued		Bid		Offer		C. cpn
France	-	01		2000		99.73		99.90		5.2500
Ontario	0	02		2000		100.15		100.25		5.5000
Dresdner Finance		02DM		1000		99.95		100.02		3.1602

З даних, наведених у табл. 8.2, видно, що інвестор може придбати:

- облігації Франції зі строком погашення в 2011 році, і мінімальною ставкою купона, яка менша від базової ставки по 6-місячних кредитах в доларах США на % річних, випущені загальним номіналом 2000 мли. дол. США;

- облігації канадської провінції Онтаріо зі строком погашення в 2010 році і мінімальною купонною ставкою, яка дорівнює базовій ставці по 6-місячних кредитах в доларах США, випущені загальним номіналом 2000 млн. дол. США;

- облігації банка Dresdner Finance зі строком погашення в 2012 році і мінімальною ставкою купона, яка перевищує на % базову ставку по 6-місячних кредитах в доларах США, емітовані загальним номіналом 1000 млн. німецьких марок.

У графі C. cpn (Current Coupon) наведені значення поточної купонної доходності у вигляді річної відсоткової ставки.

Таблиця 8.3

Ціни державних облігацій

Government Bonds
	Coupon	Red Date	Price	Day's change	Yield	Week Ago	Month Ago
Australia	6.750	11/07	95.311	+0.200	7.43	7.35	7.42
US	6.500	10/06	98-30	-	6.65	6.54	6.34
Treasury	6.500	11/26	94-23	-	6.92	6.82	6.59
	8.000	08/05	103-08	-	7.02	6.94	7.17
UK Gilts	7.500	09/05	100-01	-	7.49	7.38	7.71

У графі Red Date наводиться дата виплати купона за формою "місяць/день". У графі Yield наведено доходність облігацій на дату публікації даних.

Облігації на різних національних ринках відрізняються за способом розрахунку нарахованих відсотків. В США по облігаціях з постійною ставкою зазвичай сплачується піврічний купон, виходячи з 30 днів в місяці і 360 днів в році. Так, інвестор за місяць отримує дохід обсягом 30/360 = річного купона або піврічного купона. Такий самий метод використовується в Німеччині, Швейцарії, Нідерландах. А в Японії і Великобританії нарахування відсотків проводиться виходячи з фактичної кількості днів в кожному місяці і році.

Євроринок (ринок єврооблігацій). З усіх ринків облігацій, ринок євробондів - найбільш привабливий, оскільки на нього не розповсюджуються національні законодавчі вимоги й обмеження. Єврооблігації не оподатковуються, а тому відсоткові ставки по них дещо нижчі, ніж по інших облігаціях.

Випуск і первинне розміщення єврооблігацій - складний і багатоплановий процес. Емісія здійснюється міжнародним банком, який має назву лід-менеджера (lead manager), а також кількома co-menegers, які формують групу менеджмента, відповідальну за випуск, визначення основних характеристик єврооблігацій, створення групи продажу (selling group). Більша частина емітованих євробондів відразу підписується (купляється) групою менеджмента.

Група продажу складається з менеджерів, андерайтеров і додаткових банків з хорошою базою для продажу (розповсюдження) єврооблігацій. На відміну від андерайтеров звичайних й іноземних облігацій андерайтери євробондів не зобов'язані підтримувати ринкову ціну облігації на рівні або вище ціни випуску, поки синдикат не розформують. Тобто євробонди часто розміщують за ціною нижчою, ніж ціна випуску. Існує значна цінова дискримінація по відношенню до клієнтів, а члени групи продажу можуть передавати частину своєї плати за послуги (яка зазвичай коливається від 1,75 до 2,5% ціни євробонда) кінцевому покупцю (включаючи її в ціну облігацій).

Ринок єврооблігацій не має фізичного розміщення, але більша частина облігацій, які на ньому обертаються, котируються на Люксембурзькій фондовій біржі, оскільки існують вимоги про публічне котирування принаймні раз в квартал або в рік. Однак на біржі здійснюється дуже мало угод з єврооблігаціями. Вторинний ринок єврооблігацій представлений неформальною мережею маркет-мейкерів і дилерів, які входять в Асоціацію дилерів міжнародних облігацій (Association of International Bond Dealers -AIBD). AІBD - повністю автономна організація і не підпадає під жодні урядові впливи.

Стандартні облігації з фіксованою купонною ставкою, або прямі єврооблігації (Euro Straights) не мають забезпечення, тому випускаються установами високого класу надійності.

Існують також випуски єврооблігацій, відсотки по яких виплачуються в одній валюті, а основна виплата здійснюється в іншій. Це так звані двовалютні випуски (dual-currency issues). Євроринок представлений також конвертованими єврооблігаціями, які можуть бути переведені в інший фінансовий актив, а також облігації з приєднаним варантом. Варрант дає право власнику такої облігації здійснити іншу фінансову оборудку з емітентом. Варрант може бути відділеним від облігації, тобто власник може не реалізовувати його, а продати.

Для єврооблігацій з постійною ставкою використовується американський метод нарахування відсотків відносно до валюти їх номінації. Для єврооблігацій зі змінною ставкою використовується метод розрахунку виходячи з фактичної кількості днів і 360 днів в році, який зазвичай використовується для розрахунків процентів по короткострокових депозитах. Це обумовлено тим, що ставки по Euro FRNs індексуються за відсотковими ставками по короткострокових депозитах. По Euro FRNs виплачується квартальні або піврічні купони.

Трансакції по єврооблігаціях здійснюються через одну з двох основних клірингових систем Euroclear або Cedel. Ці міжнародні системи, а також різноманітні внутрішні (національні) клірингові системи (SICOVAM у Франції, NEGIGEF у Нідерландах, СІК в Бельгії, SIGA у Швейцарії та інші) об'єднані в єдину електронну мережу, що значно підвищує ефективність операцій з єврооблігаціями.

Ринкові облігаційні індекси (Bonds Indexes). Облігаційні індекси значно менше доступні та поширені, ніж індекси ринку акцій, оскільки існує тісна кореляція між зміною відсоткових ставок на грошовому ринку і цін на облігації. Однак для порівняння різних ринків за їх сегментами (видами облігацій) і валютами розраховуються і публікуються індекси загальної дохідності облігацій, які включають і накопичений відсоток.

Для оцінки поточного стану ринка облігацій індекси розраховуються щоденно. Для оцінки якості існуючого портфеля облігацій міжнародному інвестору достатньо знати індекси, розраховані на місячній або квартальній основі. Для розрахунку щоденних індексів використовується невелика вибірка облігацій, якими найбільш активно торгують на ринку. Для розрахунку щомісячних індексів використовується підхід, згідно якого розглядаються всі облігації даного ринка. Відображаючи високу кореляцію між усіма цінами на облігації на певному ринку, індекси облігацій також тяжіють до тісної кореляції, що не характерно для фондових індексів.

Індекси облігацій розраховуються для національних ринків щотижнево, щомісячно і часом щоденно. Займаються цим такі інституції: в США - Shearson/Lehman, Salomon Brothers, Merrill Lynch, у Великій Британії -Financial Times, у Франції - Creadit Lyonnais, Banque de Paris et des Pays-Bas, у Швейцарії - Pictet, Vontobel, Lombard Odier.

Однак міжнародним інвесторам досить складно орієнтуватися на індекси, розраховані наведеними інституціями, оскільки для їх отримання і порівняння потрібно переглянути велику кількість джерел, до яких доступ часто непростий. Для спрощення міжнародної інвестиційної діяльності на ринку облігацій декілька організацій публікують уніфіковані індекси, як для національних, так і для міжнародних ринків, які розраховуються за гіпотетичним портфелем, що включає певну кількість облігацій, деномінованих в тій чи іншій валюті, і публікуються за формою наведеною в табл. 8.4.

Таблиця 8.4