Підтримка процесу

Як було показано раніше, одним з основних досягнень, передбачених технологією ГСППР, є підтримка процесу ство­рення і вибору рішень. Багаторічні дослідження продемонструва­ли, що здебільшого використання ГСППР великими групами (від 8 до 22 учасників) приносить відчутну користь, у той час як за умов використання звичайних СППР збільшення групи призво­дить до багатьох негативних проявів групової поведінки. Оскіль­ки ГСППР згладжує негативні аспекти групової поведінки і ро­бить групу ефективнішою в досягненні цілей, то можна висновувати, що групова СППР має суттєвий позитивний вплив на роботу великих груп. Проте це не є підставою для стверджу­вання, що ГСППР не може забезпечити ефективну підтримку ма­лим групам ОПР. Скоріше це означає, що негативні аспекти гру­пової поведінки в малих групах не такі помітні, а тому їх відносний вплив на групову ефективність у разі розв'язання про­блем не є таким відчутним. Проте і для цього випадку ГСППР включає всі характеристики, які сприяють позитивним рисам групового прийняття рішень при одночасному зниженні негатив­ного впливу групової динаміки.

Важливою характеристикою групових систем підтримки при­йняття рішень є те, що ГСППР-технологія допускає велику гнуч-

526

кість у визначенні часу, місця і характеру проведення нарад. Час­то учасники групи не можуть відвідувати всі заплановані зу­стрічі. Цей аспект групових зустрічей є звичним явищем, але в той же час різні особи, що мають свої індивідуальні обов'язки і плани, мусять збиратися разом, щоб працювати над загальними проектами. Оскільки масштаби корпорацій збільшуються, то, ймовірно, необхідна експертиза для розв'язання проблеми чи за­вершення проекту стане неможливою в загальних приміщеннях. Також, якщо менеджери вищих рівнів включаються в обговорен­ня чи створення проекту, то вони, ймовірно, будуть знаходитися далеко від групи, оскільки мають забезпечувати потреби управ­ління у своїх департаментах.

ГСППР можуть нарощувати свої функції, що уможливлює їх використання в різних режимах проведення групової робо­ти. Отже, дискусії й зустрічі з прийняття рішень будуть здійс­нюватися «віртуальними групами». Учасники можуть зустрі­чатися в той самий час і на тому ж місці чи, як зазначалося раніше, вони можуть зустрічатися в той самий час, але в гео­графічно віддалених місцях, з'єднаних засобами проведення телеконференцій. Використовуючи ГСППР, вони можуть «зу­стрітися» на тому ж місці, але в різний час. Нарешті, ГСППР дає змогу групам «зустрічатися» в різний час і в різних місцях. Таке розширення можливостей технології означає, що кіль­кість зустрічей віч-на-віч буде зменшуватися, і тому проведен­ня зборів за допомогою ГСППР не буде заважати виконанню учасниками інших робіт.

І Друга характеристика процесу прийняття рішень, що забез-

печується ГСППР, це анонімність. Зокрема, це дає змогу учас­никам групи висувати ідеї, забезпечувати аналіз чи віддавати свій голос, не відкриваючи свою ідентичність іншим учасникам групи. Анонімність забезпечує демократичніший обмін інфор­мацією, оскільки індивіди можуть оцінювати інформацію за своїм власним розумінням, а не тому, що так здається доцільні­шим з політичного погляду. Якщо автор пропозиції невідомий, то оцінка пропозиції не залежить від його статусу, а визначаєть­ся швидше якістю самої ідеї. Це важливіше тоді, коли група складається з осіб зі значними розбіжностями в статусі. На зу­стрічах, де очікується, що тиск на аудиторію з боку певних учас­ників буде високим, анонімність забезпечує отримання відвер­тіших думок і пропозицій, а, отже, результат обговорення буде вищим. Є також можливість того, що збереження анонімності індивідуальних внесків у загальний процес прийняття рішення

527

нівелює вплив окремих осіб на процес обговорення і дасть змо­гу абстрагуватися, аналізуючи проблему.

Зазвичай, ГСППР має включати засоби для організації' голо­сування і ведення переговорів у разі проведення групових збо­рів. Підтримка голосування може означати надання цифрового і графічного зображення підсумків голосування та ідей. ГСППР може також містити програми для обчислення ваг у багатофакторних проблемах прийняття рішень та метод Дельфі (Delphi) для організації обговорень з метою досягнення кон­сенсусу.