Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фил. контр. роб 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
115.71 Кб
Скачать

14.Людина як предмет. Філ. Осмисл( Індивідуальність)

А) Важливим аспектом філософського аналізу проблеми людини є розгляд її буття як особистості. Проблема особистості є предметом дослідження багатьох наук - психології, соціології, етики, педагогіки тощо.. Проблема особистості у філософії – це, перш за все, питання про те, яке місце займає людина у світі, В своєму початковому значенні слово “особистість” означало маску, роль, яку виконували актори в грецькому театрі.. За Кантом, людина стає особистістю завдяки самосвідомості, яка відрізняє її від тварин і дозволяє їй вільно підкоряти своє “Я” моральному закону. Такі поняття як “самодисципліна”, ”самовладання”, “автономія” дозволяють розкрити сутність особистості. “індивід” означає,окремо взятого представника людського роду, який належить і природі, і суспільству. Ця категорія біосоціологічна. індивідуальность визначає в людині її своєрідність, особливість, неповторність, гармонійність, тобто її “самість”.. Між поняттями індивід, індивідуальність, особистість існує зв’язок.

Б) Особистість – це продукт соціального та біологічного розвитку людини.Вона має свою структуру: фізична сторона особистості. (фігурою, особливим виразом обличчя, манерами поведінки, стилем одягу) Соціальна особистість полягає в спілкуванні людей, духовна особистість як своєрідний стрижень, на якому тримається все, в тому числі - ядро нашого “Я, психологічне обличчя людини( почуття та емоції) .Природжені властивості – це темперамент, талант, здібності.

15.Людина як предмет. Філ. Осмисл( Біологічне та соціальне)

а)Особистість - це продукт соціального та біологічного розвитку людини. Сутність її укорінена в тілі, як матеріальному носії особистісного начата. Особистість виступає зі своєю конкретною ті­лесною організацією, фігурою, особливим виразом обличчя, мане­рами поведінки, стилем одягу тощо. Це фізіологічна сторона осо­бистості.

Соціальна особистість полягає в спілкуванні людей. Визнан­ня в нас особистості з боку інших людей робить із нас суспільну особистість. Ллє ж людина має природжену здібність (схильність) звертати на себе увагу інших людей і викликати в них сприятливе враження про себе. Разом з соціальною особистістю одночасно формується і духо­вна особистість як своєрідний стрижень, на якому тримається все, в тому числі - ядро нашого "Я". Зрозуміло, що людина є особисті­стю не за своїм єством, тобто не за своєю тілесністю, а за високим рівнем досконалості свого духу.До поняття особистості входить і психологічне обличчя люди­ни.

Б) Соціалізація особистості — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Механізми соціалізації:Фрейд) — імітація — усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів; — ідентифікація — засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних; — почуття сорому і провини — негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки

Етапи соціалізації: соціалізація дитини, підлітока, юністі, дорослої людини, старості.

Отже, соціалізація особистості є специфічною формою привласнення нею тих суспільних відносин, що існують в усіх сферах суспільного життя. Основою соціалізації є освоєння індивідом мови соціальної спільноти, мислення, форм раціональності й чуттєвості, сприйняття індивідом норм, цінностей, традицій, звичаїв, зразків діяльності тощо

16.Свідомість як фундаминтальна властиістть людини

а) біол. та соц. передумова

у генеалогії свідомості соціальне і біологічне тісно переплетені, як і в природі людини в цілому. На ранніх етапах становлення людини і його свідомості переважала біологічна еволюція, але на певній фазі вона перетворилася в другорядний фактор, і визначальну роль стала грати суспільно-історична діяльність человека.Определяющей рисою буття людини у світі є не пристосування до оточення, а перетворення природи у відповідності зі своїми потребами, які розвиваються, через працю. Праця має колективний, суспільно-організований характер. Свідомість стало духовним регуляторних чинником цього способу існування. Воно і формувався одночасно зі становленням людини як соціально-історичної істоти. Свідомість забезпечила здатність людини до перетворюючої діяльності, накопичення і передача інформації, здійснювалася за допомогою мови. Таким чином, свідомість можна визначити як вищу, властиву тільки людям і пов'язану з мовою функцію мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямований, активного відображення дійсності, в попередній мисленні побудові дій і передбаченні їх результатів, в розумному регулювання і самоконтроль поведінки людини.

б)основні фун-ії свід-стіРоль свідомості в житті людини й суспільства проявляється в наступних основних функціях:- Пізнавальної (когнітивна), що полягає у формуванні людиною ідеальних образів навколишнього світу, створення картини цього світу;- Целеполагание - формування образу-результату діяльності, вироблення людиною цілей власної діяльності, ідеалів;- Конструктивно-творчої - перетворенні знань та інформації за допомогою мислення, Інтуїції, Подання та фантазії;- Контрольно-регулятивної - свідомому спостереженні за діями людини та їх коригуванням відповідно до соціально значущих смислів;- Прогностичної - передбачення майбутнього розвитку подій;-Оціночної - визначення на основі ідеальних зразків і норм ступеня значущості тих чи інших явищ;- Комуникативних, здійснюваної за допомогою мови як засобу спілкування людей, слово стає надбанням інших людей і дає можливість обмінюватися думками, досвідом, думками, ідеями.