3.Філософія як світогляд

А) Ф - це любов до мудрості. Засновники – Піфагор,Платон, сенс Ф вбачали в пошуках мудрості, істини. Платон вважав, що завдання Ф - у пізнанні споконвічних та абсолютних істин. Взагалі пошук істини, прагнення до мудрості та до знань у стародавній Греції визначались як вищі духовні цінності. А філософи, зокрема, софісти, своїм завданням вважали саме навчання мудрості. Специфіка філософських проблем. Не випадково, багато філ.питань відносять до числа "вічних".Ф завжди прагнула осягнути такі питання: Що таке буття? Що таке людина та в чому полягає сенс її існу­вання? Що таке істина? Як співвідносяться свобода і необхідність? Ці питання давні, але сказати, що вони вже вирішені остаточно, було б великим перебільшенням. Віч­ні тому, що вони настільки важ­ливі для Ф та життя і такі глибокі та неодно­значні, що кожне нове покоління філософів відтворює їх заново і не задовольняється тими рішеннями, які вони знаходять у своїх попере­дників.

Б)Своєрідність філософського способу осягнення світу полягає в побудові системи абстрактних понять та універса­льних категорій, за допомогою яких створюється знання про світ як ціле та місце людини в цьому світі. Філософія спрямована на пошук відповідей на головні питання буття. Іммануїл Кант: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу спо­діватися? і Що таке людина? В історії Ф відповіді на ці пи­тання були різними, але всі вони можуть бути умовно зведені до проблеми відношення людини та світу, а в більш абстрактному вигля­ді - до проблеми суб'єктивного та об'єктивного, яка була сформульо­вана філософом Г.Гегелем. Основне питання філософії Ф.Енгельса: Ф розділяють на два напрямки: матеріалізм та ідеалізм. Матеріалізм - філософське вчення, яке в основу світу поклало матеріальну субстанцію. Ідеалізм - вчення, згідно якому основу світу складає духовна субстанція, або ідея.

4. Філософія в системі культури

а)Проблема співвідношення науки, мистецтва і філософії визначалася по різному. Філософія - наука про науки. Пізніше, ф.-це ірраціональний спосіб осягнення дійсності. Вона вільна від закономірностей. Кожна наука розглядає не світ у цілому, а лише його фрагмент, певну сторону. В області ж філософії досліджуються світоглядні проблеми буття. Якщо наукові знання втілюються в нових механізмах, в більш ефективних технологічних процесах, то філософія виступає для людини як вічна проблема пошуку відповіді на питання проблеми буття і смислу існування. В науці завжди мається певна фундаментальна теорія-парадигма, яку приймають усі вчені, що працюють у даній області, у філософії ніколи не було єдиної парадигми. Для неї характерний плюралізм систем, течій, шкіл. Ще одна риса зближує філософію з мистецтвом. Вони носять особистісний і суб’єктивний характер. Завжди на творах і філософа і митця лежить відбиток їх особистості.Хоча в дійсності художня творчість, створення художніх образів не є характерним для філософії, це зовсім не означає, що філософія не використовує символи, метафори, образи. Вони досить розповсюджені і в філософських текстах, але зміст філософії складається не з художніх образів чи переживань, а з філософських ідей.

Б) Основні функції філософії: -світоглядно-регулятивна: саме на філософію покладена мета сформувати світогляд людини, її ставлення до світу. Формування світогляду людини відбувається під впливом конкретних, різноманітних життєвих обставин. -Методологічна: різні науки використовують свої методи пізнання, але саме філософія пропонує свої принципи пізнавальної діяльності.Відіграє велику роль у формуванні наукових теорій.-Загальнокультурна: філософія здійснює загальнокультурний синтез, інтегруючи усі види людського досвіду і формуючи на цій основі культурні універсалії-категорії і цінності. -Психотерапевтична: в умовах сучасної суспільної кризи філософ-психіатр Франкл розробив вчення, яке одержало назву йоготерапія, завдання якої він вбачав у тому, щоб долати страждання в умовах втрати смислу життя. -Гуманістична: філософія має потужний гуманістичний потенціал, утверджуючи людину як найвищу цінність світу. -Теоретико-пізнавальна: будь-яка філософія, незалежно від її спрямування і сутності – це форма пізнання, пошук істини, спроба проникнути у світ речей, ідей і явищ. Таким чином, філософія розвиває теоретичне мислення, пізнавальні можливості людини. -Критична: в ході складного і суперечливого процесу пізнання важливу роль відіграє сумнів. Ще з часів античності принцип «піддавай усе сумніву» свідчить про важливість критичного підходу.