3.Можливі шляхи вирішення проблеми зниження професійного ризику в соціальній роботі

З урахуванням міжнародного досвіду представляється доцільним створення системи превентивних заходів, спрямованих на зниження рівнів професійних ризиків, у тому числі:

-проведення класифікації (за видами та рівнями) професійних ризиків з позиції допустимості для суспільства, держави та окремих професійних груп відповідно до такої схеми:

а) неприпустимі ні за яких умов;

б) допустимі тільки в обмежені часові періоди в екстремальних ситуаціях (рятувальники, водолази , пожежники і т.д.);

в) допустимі за наявності ефективних колективних та індивідуальних засобів захисту, регулярного біологічного моніторингу стану здоров'я працюючих і виконання роботодавцями та працівниками необхідних регламентних заходів захисту персоналу (аварійні і ремонтні роботи на об'єктах підвищеної небезпеки);

г) прийнятні при дотриманні правил та інструкцій з техніки безпеки, гігієни праці та періодичному моніторингу стану умов праці на робочих місцях і здоров'я працюючих;

-розробка методичних основ комплексної оцінки професійного ризику за станом факторів виробничого середовища, трудового процесу і медичних ознак (ранніх форм) порушення здоров'я працюючих, визначення переліку типових робочих місць за основними професійними групами з підвищеним рівнем професійного ризику (500-800 робочих місць) і організація на них постійного моніторингу професійного ризику силами федерального наукового центру оцінки професійного ризику (необхідність створення якого очевидна) і великих корпоративних центрів медицини праці (позитивний досвід ВАЗу в цій галузі заслуговує широкого поширення);

-формування служби експертів з професійним ризикам, що забезпечують для страховика оцінку типових (і нетипових) ризиків і розробку рекомендацій щодо зниження рівнів ризиків, оптимальному розподілу ступеня їх впливу в часі (прогнозні оцінки настання ризиків) і в просторі (облік при проектуванні технологічних процесів, машин і обладнання, розміщення їх на виробничих майданчиках), передачі та конвертації ризиків контрагентам та спеціалізованим організаціям.

Що стосується реабілітаційних механізмів і розвиненою медичної та соціальної інфраструктури реабілітації, то для цього, на наш погляд, слід було б розробити відповідну державну програму.

Істотним резервом вдосконалення обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійної захворюваності є актуарне оцінювання даного інституту та вироблення рекомендацій щодо покращення функціонування найважливіших його компонентів. Першочергове завдання при цьому - збір статистичних даних і проведення розрахунків за наступними напрямками:

-середній вік настання інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання за їх нозологіями і професійними групами працюючих, середній період перебування на інвалідності;

-чисельність і середній розмір компенсаційних виплат (включаючи пенсії) по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання, в тому числі I, II і III груп, включаючи сімейний стан потерпілих, їх стать і вік;

-чисельність і середній розмір пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання, включаючи індивідуальні дані за статтю та віком, окремо для вдів, вдівців, сиріт та інших утриманців, які мають право на отримання пенсії в разі втрати годувальника;

-загальний обсяг витрат на виплату пенсій за їх видами;

-обсяг видатків на реабілітацію за її видами;

-обсяг видатків на проведення профілактичних заходів щодо їх видів.

Таким чином, для формування ефективного інституту обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійної захворюваності потрібно вирішити комплекс проблем методичного, страхового, лікувально-реабілітаційного, профілактичного та діагностичного характеру.

Іншими словами, потрібне створення багатопрофільної системи захисту, коло функцій якої значно ширше кола функцій, які виконуються іншими інститутами страхового захисту (соціального й особистого страхування). Однак більшість її механізмів (інформаційні, фінансові та правові), а також інфраструктура (медична, реабілітаційна і діагностична) ще не створені. Завдання, пов'язану з їх формуванням, необхідно вирішити найближчим часом.

Однією з різновидів техногенних ризиків виступає професійний ризик, який пов'язаний з професійною діяльністю і є результатом дії комплексу різноманітних причин: технологічних, організаційних, соціальних та економічних.

По-перше, необхідно розробити принципово нову для України систему організації проведення аналізу професійних ризиків, що включає основні її компоненти: науковий інструментарій оцінки ризиків, страхові механізми їх виявлення, федеральні і регіональні центри оцінювання та обліку ризиків, відповідну наукову та інформаційну інфраструктуру.

По-друге, потрібно сформувати систему взаємопов'язаних між собою організаційних, медико-соціальних, фінансових та правових механізмів управління професійним ризиком.

Настільки широке поширення професійних ризиків пояснюється високим рівнем розвитку індустріальної праці, коли активне застосування техніки і технології, хімічних і біологічних речовин, різних видів енергії і проникаючого випромінювання призводить до того, що практично всі сфери життєдіяльності людей (у тому числі і невиробничі) буквально пронизані ризиками.

Тільки за допомогою сучасних методів вивчення професійних ризиків можливо отримати правильне уявлення про суб'єктів соціального захисту, визначити пріоритети державної соціальної політики, розподілити фінансовий тягар по організації соціального захисту між основними суб'єктами, розробити адекватну ринковим відносинам модель управління охороною праці.

Простір професійного ризику має охоплюватися всім спектром вироблених світовою практикою механізмів захисту: законодавчої та контрольної функціями держави, організаційно-технічною роботою підприємств, компенсаційно-реабілітаційної діяльністю систем соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.