Тема11. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії

Метод діалектичного матеріалізму включав в себе такі аспекти, як сходження від абстрактного до конкретного, метод логічних абстракцій індукції та дедукції, де головним було використання такого підходу як метод органічної цілісності

Джерела марксизму:

1. Німецька класична філософія.

2.Англійска класична політекономія.

З.Французький і англійський утопічний соціалізм.

Ці джерела увійшли в марксизм як три його складові частини утворивши:

• Філософію;

• Політичну економію;

• Науковий соці&тізм.

Об'єкт дослідження політичної економії: процеси господарювання у суспільстві.

Предмет політекономії: виробничі відносини. Що це таке ? Предмет політекономії капіталізму: Капіталістичний спосіб виробництва і відповідні йому відносини виробництва та обміну.

Основний економічний закон капіталізму - закон виробництва і привласнення капіталістами додаткової вартості шляхом посилення експлуатації найманих робітників.У К.Макрса не так.

Закон додаткової вартості є законом руху капіталістичного способу виробництва — законом його виникнення, розвитку та самозаперечення.

Додаткова вартість — це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.

Абсолютна додаткова вартість - додаткова вартість, створена внаслідок абсолютного подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу.

Відносна додаткова вартість - додаткова вартість, яка виробляється шляхом скорочення необхідного робочого часу та збільшення додаткового робочого часу внаслідок зростання продуктивності суспільної праці.

К.Маркс трактує отримання найманим робітником заробітної плати як результат обміну з капіталістом за робочу силу, шо продається.

Аналізуючи продуктивні сили, вчений називав продуктивною і працю зайнятих виробництвом послуг осіб. Щодо суспільної форми непродуктивною Маркс вважав праггю осіб, які не збільшували капітал і не створювали додаткову вартість.

Нагромадження капіталу — це перетворення частини додаткової вартості на капітал.

Просте відтворення — це відновлення процес} суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах.

Розширене витворення економіки — це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах.

Кругообіг капіталу - це р\^с промислового капіталу, що проходить три стадії і приймають грошову, продуктивну і товарну форму.

Обіг капіталу - це постійний кругообіг.

Норма додаткової вартості - це відсоткове відношення додаткової вартості до змінного капіталу. К.Маркс називав прибуток перетвореною формою додаткової вартості.

Соціал-демократія - помірний напрямок в соціалістичному і робочому рухах, що виступає за перехід до соціально справедливого суспільства методом реформування буржуазного.

Ревізіонізм - ідейний напрям, який проголошує необхідність перегляду (ревізії) будь-якої усталеної теорії або доктрини.

Теорія демократизації капіталу — концепція щодо процесу поступового і наростаючого поширення акцій великих компаній серед найманих працівників.

Теорія "ультраімперіалізму" (Каутського) - фази розвитку капіталізму, коли політика монополій розповсюдиться і на зовнішню політику, а міжнародний союз імперіалістичних держав і загальна експлуатація світу інтернаціональним фінансовим капіталом усуне суперництво національних капіталів між собою. "

Соціал-реформізм - течія в теорії та практиці соціал-демократичного руху, започаткована на рубежі ХІХ-ХХ ст., представники якої обґрунтовують еволюційний шлях перебудови суспільства та можливість реалізації соціал-демократії початку XX ст.

Ленінізм - філософське, політичне та соціально-економічне вчення, створене В. І. Леніним у розвиток марксизму.

Легальний марксизм - це теоретичне і ідеологічна течія стало своєрідним вираженням ліберальної буржуазної думки. Вони обгрунтували об'єктивний і закономірний характер розвитку в Росії капіталістичного способу виробництва і пов'язаної з ним технічної, економічної і духовної культури, все це вони розглядали як прогресивний процес.

Диктатура пролетаріату — форма політичної влади, яка тимчасово встановлюється внаслідок революції й здійснюється робітничим класом на чолі зі своєю партією для придушення опору бувших панівних класів - до утворення безкласового суспільства.

Робітничий контроль — у 1917—1920 роках спонтанне революційне перебрання робітниками спочатку контролю, а потім і управління промисловими і торговельними підприємствами, залізницями, складами товарів тощо.

Націоналізація — вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства.

Продуктивні сили - засоби виробництва, за допомогою яких виробляють матеріальні блага, а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Виробничі відносини - відносини, які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матері&іьних і духовних благ. Це визначення не К.Макрса, а київських науковців.

«Військовий комунізм» - внутрішня політика Радянської держави, що проводилася в 1917-1921 роках під час Громадянської війни.

Нова економічна політика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Змінила політику «воєнного комунізму», мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму ? Звідки Ви це взяли ? .

Індустріалізація - процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу — важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-их і в 1930-их роках індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення.

Колективізація - створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.

Заявлялося, що в суспільстві розвинутого соціалізму вже «здійснюється гармонійний розвиток усіх його сторін: економічної, соціально-політичної і ідеологічної», і взагалі - це «науково оптимізована система суспільних відносин».

Перебудова — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985-1991 роках.