1 Загальні положення теорії розподілу влади Дж. Локка, ш.Л. Монтеск’є, ж.Ж. Руссо

1.1 Ідеї Дж.Локка про розподіл влади

Політичні теорії Дж.Локка зробили досить великий вплив на значну кількість держав по всьому миру. До його ідей зверталися в США при створенні Американської конституції, особливо в пунктах, що були присвячені розподілу влади і відокремленню церкви від держави. Англійська Конституція також спиралася на його ідеї. Завдяки Вольтеру, Руссо і Ш.Л. Монтеск’є ідеї Локка набули поширення і у Франції.

Саме Джон Локк передбачав особливий конституційний механізм, що,як він вважав, заважає державі виходити за рамки своїх повноважень, стаючи тим самим деспотичним. Його найважливіші компоненти – це були принципи розподілу влади і законності у державі. Щоб не відбувались допущення концентрації влади в руках керівництва, яке дістало б тим самим можливість обернути до своєї вигоди і створення законів і втілення їх в життя, Локк пропонував не сполучати законодавчу і виконавчу владу в одне ціле, і не підпорядкувати законодавців дії ними ж створених законів, здійснюваних тільки виконавчою владою.

Окрім законодавчої і виконавчої, Дж. Локк виділяв федеративну гілку влади у державному апараті, що представляла собою державу, як одне ціле в стосунках з іншими державами.

Законодавчій владі Дж. Локк виділив верховну, але не повну абсолютну владу, і це було на користь народу,він вважав,що її не слід обмежувати. Локк також перерахував чотири головні умови, що на його думку будуть обмежувати законодавчу владу:

1.Закон повинен бути рівним для всіх у соціумі ,як для багатих так і для бідних індивідів, для фаворита при дворі і для простого селянина за плугом.

2.Закон створюється не для придушення свобод людей, а для їхнього блага.

3. На його думку, без згоди народу не можна збільшувати податки.

4.Законодавці нікому не можуть передовіряти свої законні обов’язки та повноваження.

Скоріше за все, філософ Локк більше побоювався перетворення тиранії влади виконавчої, що втілена в одній людині, ніж парламент, що складався з багатьох осіб.

Виконавча влада, на думку Дж.Локка, є підлеглою та вторинним елементом по відношенню до законодавчої гілки. Глава, що відповідає за виконавчу гілку влади у державі, належить виконувати свої функції верховного виконавця закону. Але коли ж він сам порушує собою та державою встановлені закони, то не може розраховувати на покору усіх інших членів суспільства, і тоді він перетворюється на приватну особу без влади і без волі. Суверенітет цілого народу вищий і за парламент, і за самого короля.

1.2 Монтеск’є про розподіл влади

Щоб ніхто не мав можливості зловживати владою, потрібна така структура речей,такий порядок,при якому законодавчі, виконавчі і судові органи влади були б розподілені і могли б взаємно притримувати один одного. Як підкреслював Монтеск’є, все загинуло б, якби в одній і тій же особі, установі або організації, що складена з чиновників, з дворян або міщан, всі ці троє властей були «сковані» в одній.

Виходячи з цього, Ш.Л.Монтеск’є гласив, що кожному класу треба надати певну частину верховної влади. Як він вважав, Законодавчу владу треба розділити між буржуазією і феодалами, створивши двопалатний парламент, який би складався із зборів представників народу та аристократичної знатної верхівки. Виконавчу владу можна було б закріпити за дворянством, залишивши її тільки королівському уряду, котрий повинен стати відповідальним перед буржуазією. Судова влада, яка була спеціально виділена Ш.Л.Монтеск’є в тріаді властей, може бути довірена тільки виборним особам з соціуму, що привертаються до закріплення правосуддя на певний строк. Треба, щоб судді були з одного суспільного положення з підсудним, рівними йому, щоб підсудному не здалося, що він потрапив до людей, схильних зробити йому зло. Якщо ж підсудному виноситься вирок,не задовольняючий його, він має право на відведення суддів. Головна задача суду полягає в тому, щоб рішення і вироки завжди були лише точним застосуванням закону. І саме завдяки такій організації судова влада стає соціально і політично нейтральною і не зможе стати деспотичною. Ш.Л.Монтеск’є зробив висновок, «з трьох властей... судова у відомому значенні зовсім не є владою» і, отже, немає необхідності як в її обмеженні іншими властями, так і у втручанні суду в законодавство і управління. Виходячи з цього, надалі Ш.Л.Монтеск’є міркує про розділення політичних сил і повноважень між законодавчою і виконавчою владами.

Дуже важливе значення Ш.Л.Монтеск’є надавав своїй ідеї рівноваги властей і системі «стримань і противаг». Він вважав,що необхідно встановити такі взаємвідносини між властями, щоб вони, самостійно вирішуючи державні задачі, кожен своїми правовими засобами, могли в той же час врівноважувати один одного, запобігаючи можливості узурпації повноважень верховної влади якою-небудь однією установою. Виконавча влада повинна обмежувати дію законодавчих зборів, які інакше зосередять в собі деспотичну владу. Тому монарх, особа священна, наділяється правом вето коли затверджує законопроекти, володіє законодавчою ініціативою, за його наказом скликається і розпускається парламент. Також Ш.Л.Монтеск’є зазначає, що законодавча влада, хоча і не має права «зупиняти» вимагаючу швидких рішень діяльність виконавських органів, проте вона може контролювати, яким чином виконуються створені нею закони, і уряд повинен звітувати парламенту про своє управління.

Монтеск’є розробив складну систему «стримань і противаг», тобто взаємного урівноваження і навіть зіставлення властей. Ця система не забезпечувала ефективної співпраці між ними в рішенні державних справ і не передбачала створення дієвого механізму для вирішення можливих проблем. Монтеск’є розумів, що сгруповані їм таким чином власті можуть виявитися в стані бездіяльності і нерухомості, але сподівався усунути цю проблему тим міркуванням, що, «оскільки необхідний перебіг речей примусить їх діяти, то вони діятимуть погоджено».

При осмисленні теорії розподілу влади, Ш.Л.Монтеск’є намагався застосувати на французькому досвіді деякі істотні риси сучасних європейських держав і особливо англійської монархії, в якій він бачив зразок помірної форми правління, що є, як він вважав, найкращою. Зокрема, складна побудова законодавчої влади в особі нижньої палати як виборного органу народних представників і верхньої палати як спадкових зборів аристократичної знаті, «володіючого правом відміняти рішення народу», точно так, як і «народ може відміняти його рішення», - було засновано у Монтеск’є на структурі англійського парламенту.

Доктрина розподілу влади по своїй політичній спрямованості в інтерпретації Монтеск’є носила помірний, компромісний характер і була ідеологічним обгрунтуванням класового блоку буржуазії і дворянства в ході буржуазних революцій XVII-XVIII ст. У цій теорії найяскравіше і зримо відобразилися суперечності переходу від феодального суспільства і держави до буржуазного зі всіма його позитивними і негативними проявами. Отже, при оцінці теорії розподілу влади важливо враховувати її історичну прогресивність неминучу обмеженість.

Проте, в конституційному проекті Монтеск’є недостатньо чітко проводиться ідея рівноваги властей. Законодавча влада явно виконує домінуючу роль, виконавчу владу Монтеск’є називає обмеженою за своєю природою, а судову - взагалі полу владою. Думається, все це було не таке актуальне за часів Ш.Л.Монтеск’є, скільки актуально було наступне положення теорії розподілу влади: певна гілка влади повинна представляти інтереси певної соціальної групи. Судова влада представляє інтереси народу, виконавча - монарха, верхня палата законодавчих зборів (передбачена конституційним проектом Монтеск’є) - аристократія, нижня палата зборів - інтереси народу.