Підмет. Способи його вираження

Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

Підмет найчастіше виражається іменником та займенником у називному відмінку: Ой летіла горлиця через сад (Народна творчість). Я не літав в надзоряні країни (Грабовський). Слово — то дивний витвір людини. (В.Сухомлинський). Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтись, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо(В. Сухомлинський).

Для вираження підмета також служать:

• числівники: Четвертий теж вдало пробив пенальті. Тільки троє виявили посередній рівень знань.

• неозначена форма дієслова: Із правдою дружити — щастя заслужити(Народна творчість). Відкрити нові таємниці природи судилосяВам.

• сполучення називного відмінка іменника або займенника з орудним: Батько з сином поїхали уперше орати власну ниву; Про це ми з вами поговоримо на наступному уроці;

• сполучення іменника з числівником: Ой три шляхи широкії докупи зійшлися (Шевченко), Чотирнадцять років минуло від дня страшної чорнобильської ночі (Із газети).

• речення, що служить власною назвою: "Серце віддаю дітям" — широко відома праця В. Сухомлинського;

• будь-яка частина мови, вжита у значенні іменника: Пролунало голосне "УРА!". "Ніхто" — заперечний займенник.

9.

При́судок — це головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.

Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що зробить ? що з ним робиться? що він таке?

Присудок буває простий і складений.

Простий присудок виражається дієсловом, що поєднує в собі граматичне й лексичне значення: (Петро відчинивдвері).

До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).

Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі).

Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне — в допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова-зв'язки, яке стоїть в особовій формі, і інфінітива (Він бажав піти разом з нею).

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником(Сьогодні наша група була першою в естафеті).

Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово-зв'язку. Тире ставиться:

• якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку (Хліб — всьому голова);

• якщо підмет і присудок виражені інфінітивом (Життя прожити — не поле перейти);

• якщо перед присудком вжито слово це, значить, то, це, ось (Більшість — це ще не значить всі).

Присудок на -но, -то

Окремо стоїть віддієприкметникова присудкова форма на -но, -то: сказано, бито і т. ін.

З походження це переємний дієприкметник середнього роду (порівн. було, несло). Значення його цілком таке ж, як у присудків минулого часу дієслів, і його не можна плутати зі звичайним дієприкметником середнього роду однини на -не, -те. І значення і вживання присудкових дієприкметників на -но, -то з одного боку й звичайних дієприкметників середнього роду на -не, -те з другого можна зіставити з значінням і вживанням таких слів, як застигло, минуло, згіркло з одного боку і застигле, минуле, згіркле з другого: минуло літо і минуле літо, так само розбито скло ірозбите скло і т. ін.

^10.