3.11 Живописне та графічне надбання т. Шевченка.

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року у селі Моринці.  Ще в роки навчання в Академії художеств Шевченко захопився створенням реалістичних жанрових картин. Уже перший його живописний твір «Сирітка-хлопчик під тином ділиться милостинею з собакою», що, на жаль, не зберігся, був удостоєний срібної медалі.Зміст живописних творів Шевченка часто перегукується зі змістом його поезій. Наприклад, картина «Катерина» виконана за сюжетом його однойменної поеми, а сюжет живописного полотна «Селянська родина» співзвучний його поетичним рядкам «Садок вишневий коло хати…». Значне місце в живопису Шевченка належить портретному жанру. Художник зображував своїх товаришів, знайомих, самого себе. Уже в ранньому своєму творі — «Марія», виконаному за сюжетом поеми О. С. Пушкіна «Полтава. Аквареллю Шевченко написав велику кількість творів, зокрема «Новопетровське укріплення з Хівинського шляху», «Місячна ніч на Кос-Аралі», виконані під час заслання (1847-1857),

Особливу славу Шевченко здобув своїми графічними творами, виконаними в різних техніках. Гравюру художник вважав одним із найбільш доступних для народу видів у мистецтві. 1844 року він виконав серію офортів під назвою «Живописна Україна», в яких зобразив сцени із життя і побуту простого українського народу, його історичного минулого, а також мальовничі краєвиди рідної України: «Судня рада», «Старости». У цих роботах Шевченко показав свою велику художню майстерність, яка виявилась в умінні легко оперувати світлотінню, досягати прозорості тонів.

858 року почав опановувати нову для нього техніку акватинти. Твір, виконаний у цій техніці, є «Притча про робітників на винограднику», сюжет для якого художник узяв з відомої картини Рембрандта. 1860 року присвоїла Т. Г. Шевченкові звання академіка гравюри.

Незважаючи на царську заборону писати і малювати, Шевченко під час заслання створив багато малюнків сепією та олівцем на теми із життя і побуту казахського народу. Найвідоміший з них — «Казахські діти-байгуші», «Державний кулак», «Казашка Катя».

3.12. Стиль та його види в мистецтві xіx-XX ст.

Імпресіонізм (франц. враження) - У ньому виражений протест проти надмірного натуралізму і застиглого академізму в реалістичному мистецтві, пошук нової форми, нової живописної техніки, відхід від соціальної тематики і сюжетності. постімпресіоністів Сезанна, Ван Гога, Гогена, що стало своєрідною реакцією на імпресіоністське рух і збагатило його реалістичністю. Инвайронмент являє собою аранжування навколишнього простору (міста або закритого приміщення) за допомогою алогічного поєднання створених художником об'єктів з «готовими» елементами навколишнього середовища. Різновиди инвайронмент - екологічне мистецтво, ленд-арт, природна скульптура. Стилістика експресіонізму: відмова від гармонійної ясності форм, тяжіння до абстрактного узагальнення, люта експресія, піднесеність художніх композицій. Символізм (франц.  символ) У художній творчості символізм визнає головним несвідоме, інтуїтивне початок. Футуризм (лат.  - майбутнє) відобразити динамізм сучасної машинної цивілізації, оспівували технічний прогрес, війну, насильство,що зводилося в живопису до хаотичних комбінаціям площин і ліній, дисгармонії кольорів і форм. Основний установкою конструктивізму було зближення мистецтва з практикою індустріального побуту поліції форми, геометризація контурів і оголення технічної основи будівництва в архітектурі. Дадаїзм. Він виражався у войовничому антиестетизму, своєрідному художньому хуліганстві, пристрасті до епатажу химерних комбінацій найрізноманітніших життєвих предметів (консервних банок, старих речей, етикеток та ін), передбачивши цим мистецтво колажу.  Абстрактне мистецтво не відтворює реальної дійсності, тому його іноді називають «безпредметною». Художники-абстракціоністи виробили оригінальні прийоми і методи, які сьогодні застосовують в дизайні, оформлювальному мистецтві, в театрі, кіно, на телебаченні, при створенні інтер'єрів квартир.  модернізмом (франц. modernisme - новітній, сучасний) В рамках модернізму відбувалися пошук і затвердження нових духовних основ буття, що відповідають вимогам пізнього індустріального суспільства. Постмодернізм - в культурному побуті позначає стан епохи «постсучасності» (XX в.). «постмодернізм» не має і не може мати однозначного визначення, будучи за своєю суттю амбівалентним і суперечливим. Постмодерн націлений не на творення, синтез, творчість, а на «деконструкцію» і «деструкцію», тобто перебудову і руйнування колишньої структури інтелектуальної практики і культури взагалі.