1. Державна мова система норм і стилів.

Мова належить до вторинних систем. Вона існує в людському суспільстві і є фактором самоорганізації суспільства а також таких спільнот як плем’я нація, народність.

Мова найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів.

Мова це найв засіб формування оформлення та існування нашої думки.

Мова явище суспільне. Вона виникає, розвивається в людськ суспільстві.

Формою існування мови є мовлення.

Головним компонентами мови є фонетика, лексика, граматика.

Мовлення це сук мовленнєвих дій це говоріння писання читання аудіювання, кожна з яких має свою мету.

Спілкування це обмін інформацією тобто передавання інф-ї однією людиною іншій.

Обов’язковим учаснико спілкування крім мовця має бути слухач.

Норми укр. Мови : орфографічні - написання, орфоепічні - вимова, лексичні – значення , стилістичні- стилю, граматичні словосполучення і реч, пунктуаційні.

В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, конфесійний, художній, епістолярний, стиль побутового мовлення. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

2. Дайте визначення офіційно діловому стилю та назвіть його головні ознаки.

В ук літ мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, конфесійний, художній, епістолярний, стиль побутового мовлення. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Офіційно-діловий стиль - "функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні . Це стиль ділових паперів - законів, договорів, розпоряджень, постанов, заяв, резолюцій, протоколів, актів, наказів, анкет тощо.

Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів цього стилю характерні й спільні мовні риси, зумовлені специфікою його використання:

1. Наявність реквізитів, що мають певну черговість

2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні.

3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.

3. Мовний етикет основні вимоги мовного етикету

Мовний етикет, на думку вченого, - це сукупність словесних форм увічливості, прийнятих у певному колі людей, суспільстві, країні.

До мовного етикету, зокрема, відносяться слова і вирази, які використовуються людьми для прощання, прохання, вибачення, прийняті в різних ситуаціях форми звернення, інтонаційні особливості, характеризують ввічливу мова і т.д. Вивчення мовного етикету посідає особливе положення на стику лінгвістики, теорії та історії культури, етнографії, країнознавства, психології та інших гуманітарних дисциплін.

Межі явища мовного етикету. У широкому сенсі слова мовний етикет характеризує практично будь-який успішний акт комунікації. Тому мовний етикет пов'язаний з так званими постулатами мовного спілкування, які роблять можливим і успішним взаємодія учасників комунікації, які виводяться і лежить в основі будь-якого спілкування принципу кооперації. До постулатам мовного спілкування належать: постулати якості, кількості і способу.

Порушення одного або кількох з цих постулатів в тій чи іншій мірі тягне за собою комунікативну невдачу.