2. Внутрішні чинники дивідендної політики ат

• Договірні обмеження (Статутні обмеження та зобов’язання з виплати дивідендів)

• Інтереси стейкхолдерів (Інтереси стейкхолдерів; Чутливість акціонерів до рівня дивідендів від інвестицій у акції та до збільшення реальної вартості активів корпорації)

• Структура власності (Розподіл корпоративного контролю в корпорації; Перерозподіл корпоративного контролю)

• Інвестиційна стратегія та плани (Потреби корпорації в інвестиційних ресурсах; Обрана корпорацією стратегія залучення інвестиційних ресурсів; Обсяг та темпи накопичення власного капіталу корпорації; Вартість залучення та обслуговування джерел фінансування відносно власних фін. ресурсів; Вартість лізингу)

• Фінансовий стан корпорації (Умови кредитних угод корпорації щодо обмеження виплат дивідендів; забезп. ліквідними коштами; Вилучення прибутку на обслуговування заборгованості з фіксованими виплатами (кредити, облігації, привілейовані акції) та зобов’язань з інвестиційних проектів)

• Ризики різних форм виплати дивідендів (Ставлення акціонерів до виплати дивідендів акціями; Ризик зміни структури власності при виплаті дивідендів акціями)

• Інформаційні обмеження (Вплив дивідендної політики на інвестиційну привабливість корпорації та можливості залучення додаткового акціонерного капіталу; Рівень довіри акціонерів до діяльності корпорації)

• Обмеження ліквідності (Додаткові виплати для залучення акціонерів за умови обмеження швидкого продажу акцій за справедливою ціною)

2. Картелі вищого порядку – з втратою незалежності, регулюють ціни, вид і обсяги виробленої продукції, використання патентів, форм і процесів збуту.

Різновид картелів:

Картелі вищого порядку:

• К. з єдиною ціною продажів (Угодою встановлюється єдина ціна продажу виробів, що випускаються учасниками картелю. )

• К. з виконання патентів (Створюється для спільного використання та обміну патентами та отримання на цій підставі господарсько-економічної вигоди)

• К. з розподілу прибутку (Регулює не тільки ціни і квоти, а й розподіл прибутку у певному порядку)

• Синдикат (найбільш жорстка форма картелю, що централізує постачання, збут в умовах загострення конкуренції)

• К. з мінімальною ціною продажів (Угода передбачає усунення цінової конкуренції між виробниками подібної продукції шляхом встановлення мінімальної ціни, нижче якої продавати виріб даного класу не можна)

• К. з нормалізації та типізації (порівняно мало поширені)

• К. зі спеціалізації (Підприємства-виробники товару на договірних засадах спеціалізуються на випуску виробів певного класу)

• К. з регулювання замовлень і виробничих потужностей (Служить для розподілу замовлень між виробниками в умовах падіння попиту з мстою недопущення перевиробництва і зниження цін.)

• К. зі збуту продукції (Найбільш жорстка і розвинута форма картелю. 3 метою дотримання членами картелю договірних цін і виробничих квот створюється централізована контора із збуту (придбання) товарів.)

Концерн - об’єднання юридично незалежних організацій, що має єдине ядро власності(акцій) інших організацій, виробниче ядро і контролюючий орган.

• добровільний концерн (добровільно хтось визначається)

• фактичний концерн (скуповує акції без бажання організацій, акції яких скуповуються)

Конгломерат – об’єднання організацій типу концерн, сфери бізнесу яких слабко пов’язані.

ТНК (транс.-нац. компанії) – той самий концерн, що функціонує на раді національних ринків.

Трест – об’єднання типу концерн, учасники якого цілком втрачають виробничу і комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному управлінню. (не придатні для інвестицій)

Холдинг – акціонерне товариство (АТ), але може бути ТОВ, що володіє контрольними пакетами акцій залежних організацій і здійснює лише функцію управління. (головна компанія нічного не виробляє)

Промислово-фінансова група - об’єднання юридично самостійних взаємозалежних за капіталом організацій, що включає в себе спеціалізовані фін. інститути, для ефективного використання інвестицій.