0

ЗМІСТ

Вступ

1.1. Конкуренція як складова ринкової стратегії і тактики в умовах ринкових відносин

1.2. Поняття, види та методи конкуренції

1.3. Загальні стратегії конкуренції

1.4. Аналіз конкуренції

1.5. Ринкові сигнали

1.6. Методи оцінки конкурентоспроможності продукції

1.7. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

Висновки за розділом 1

2. Аналіз господарської діяльності ВАТ „Поліссяхліб”

2.1. Характеристика сучасної тенденції розвитку хлібопекарної галузі

2.2. Загальна характеристика підприємства

2.3. Аналіз середовища підприємства

2.4. Загальне зовнішнє середовище

2.4.1. Операційне зовнішнє середовище

2.4.2. Внутрішнє середовище

2.5. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

2.6. Аналіз витрат виробництва за елементами

2.7. Аналіз рівня продуктивності праці на підприємстві

2.8. Кореляційний аналіз

3. Заходи по досягненню конкурентних переваг підприємства

3.1. Стратегія диверсифікації, орієнтована на розширення асортименту

ВАТ „Поліссяхліб”

Список літератури

Вступ

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкурентоспроможність підприємства. Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах складної економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенційних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходити щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях поза виробничого процесу.

У сучасних умовах господарювання, коли конкурентна боротьба між товаровиробниками стала особливо гострою, основним критерієм підвищення конкурентоспроможності підприємства виступає не лише досягнення ефективності виробничої діяльності, а й орієнтація на ступінь задоволення потреб цільових споживачів. Необхідною передумовою досягнення переваг в конкурентній боротьбі і завоювання позиції лідера на ринку виступає вимога привести характеристики продукції, що пропонує підприємство, у відповідність до сподівань та потреб споживачів. З огляду на це особливої актуальності набуває формування перспективного асортименту продукції та його постійне оновлення як один з найефективніших на сучасному етапі методів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг у перспективі. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна й соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг.

Незважаючи на те, що проблеми розробки оптимальної асортиментної структури розкриті досить детально, проте мала увага приділяється питанням використання ефективної асортиментної політики як способу досягнення конкурентних переваг та послаблення позицій конкурентів.

Дослідження конкурентоспроможності у всій своїй багатогранності знаходяться в фокусі уваги науковців і фахівців, починаючи з самого початку існування ринкової економіки. Засади теорії конкуренції було закладено в класичній роботі А.Сміта “Дослідження з природи і причини багатства народів” (1776 р.). Значний вклад в розвиток теорії конкурентних відносин внесли Д.Рікардо, Дж.Робінсон, Дж.Кейнс, Й.Шумпетер, Ф.Найт, Ф.Хайек, К.Р.Макдонел, С.Л.Брю, М.Портер, Г.Л.Азоєв, Р.А.Фатхутдінов, Д.Ю.Юданов та інші. Проте, незважаючи на численні дослідження, окремі аспекти проблеми, а також безліч конкретних практичних питань щодо підвищення конкурентоспроможності потребують опрацювання.

Актуальність розгляду теми « Економічне обґрунтування конкурентоспроможності продукції (на прикладі ПАТ "Поліссяхліб")"» Дослідження конкурентоспроможності буде залишатися актуальними, поки на ринку товарів і послуг будуть фігурувати різні фірми-виробники, що борються за увагу споживача до свого товару та своєї діяльності підприємства, яка, по суті, є основою їх успішності, зростання і процвітання. Зі сказаного вище можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

Предметом дослідження в даній роботі це теоретико-методичні основи формування та досягнення конкурентноспроможності.

Об’єктом дослідження даної роботи є підприємство ВАТ „Поліссяхліб”, що функціонує в місті Рівному, основним видом діяльності його є виробництво та реалізація хлібобулочних виробів.

Мета роботи: передбачити проблеми, що можуть виникнути в процесі впровадження конкурентної стратегії під впливом компонентів зовнішнього та внутрішнього середовища, а також обґрунтувати заходи щодо реалізації маркетингової програми з метою підвищення ефективності діяльності.

Великі труднощі на сучасному етапі функціонування українських підприємств пов’язані з неминучістю співставляти елементи старих та нових відносин, відсутність ринку у чистому вигляді і, як результат, неможливість безпосереднього застосування зарубіжного досвіду. В цьому і проявляється наукова новизна теми щодо формування та впровадження в життя маркетингової програми на підприємстві хлібопекарської галузі.

Виходячи з вище вказаного, практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні потреби у формуванні маркетингової стратегії та визначення найголовніших проблем, які можуть виникнути в процесі її запровадження.

Економічна ефективність дослідження для підприємства пов’язана із можливістю використання інформації, що відображена в даній роботі для знаходження шляхів подолання проблем, які виникають, та отримання в кінцевому підсумку позитивні результати діяльності у вигляді чи то зменшення витрат, чи збільшення прибутків, або захоплення нових ринків.

Окрім того, необхідно виконати наступні завдання:

• вдосконалити навики самостійної творчої, науково-дос­лід­ної роботи;

• закріпити навики у використанні літературних джерел, мето­дич­них, нормативних та інструктивних матеріалів;

• ознайомитися з організаційно–економічною характеристикою та особливостями роботи підприємства, як суб’єкта господарської діяльності;

• здійснити поглиблене вивчення і розробку організаційно-економічних заходів щодо стратегії досягнення конкурентних переваг підприємства та подальший роз­­виток практичних навичок з аналізу виробничо-господарської діяльності під­приєм­ства;

• розробити заходи та пропозиції, щодо вдосконалення економічного механізму господарювання та підвищення ефективності виробництва даного підприємства.

Дипломна робота викладена на сторінках, включаючи таблиць -, рисунків -, та списку літератури з джерел.

1. Конкуренція як складова ринкової стратегії підприємства

1.1. Поняття, види та методи конкуренції

У разі зіткнення окремих виробників або продавців товарів і послуг кожен з них намагається довести свої переваги, забезпечити вигідніше і стабільніше положення, в тому числі за рахунок послаблення або навіть банкрутства конкуруючих підприємств. Тому під конкуренцією розуміють суперництво між окремими особами, господарськими одиницями на будь-якому полі діяльності, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети.

Як економічна категорія конкуренція (лат. concurere – зіштовхуюсь, змагаюсь) - це боротьба (в тому числі змагання, зіткнення, взаємодія) між виробниками (продавцями) за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення максимальних прибутків.

Оскільки конкуренти здатні дуже сильно впливати на вибір підприємства того ринку, на якому воно буде намагатися працювати, слід врахувати, що конкуренція в області маркетингу може бути трьох видів: функціональна, видова та предметна.

Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу, говорячи в загальному, можна задовольнити дуже різноманітними способами. І відповідно всі товари, які забезпечують таке задоволення, є функціональними конкурентами. Функціональну конкуренцію доводиться враховувати, навіть якщо підприємство являється виробником дійсно унікального товару.

Видова конкуренція - наслідок того, що є товари, призначені для однієї і тієї ж цілі, однак різняться якимось суттєво важливим параметром.

Предметна конкуренція - результат того, що підприємства випускають по суті ідентичні товари, що відрізняються лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю. Така конкуренція часом називається міжфірмовою, що в деяких випадках вірно, однак слід мати на увазі, що міжфірмовими зазвичай являються і два інших види конкуренції.

В економічній літературі прийнято розділяти конкуренцію за її методами на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни та конкуренцію на основі якості (споживчої вартості).

Цінова конкуренція походить з тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонували на ринку за самими різноманітними цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав до нього увагу і в кінцевому рахунку завойовував собі бажану долю ринку. Цінова конкуренція являє собою вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін на товари. Підприємства - продавці рухаються по кривій попиту, знижуючи або збільшуючи ціну. Ціни виступають як гнучкий інструмент маркетингу, тому що ними можна легко маневрувати під дією множини факторів. Цінову конкуренцію вправі розпочати не лише підприємство, яке займає домінуючу позицію на ринку, а й невелика фірма з метою вижити в умовах конкуренції. [17, с.41]

В ситуації, коли економічна ціль конкурентів приблизно однакова виправдане маневрування цінами. Ця політика полягає в наданні покупцям різноманітних знижок, таємному зниженню цін на продукцію в порівнянні з прейскурантами, встановлення на товари різної якості однакової ціни або зближення цін. В результаті цього виграє покупець. В сучасному світі, коли ринки монополізовані, розділені між незначною кількістю великих підприємств, які захоплюють ключові позиції, виробники намагаються як можна довше утримати ціни постійними, щоб цілеспрямовано знижувати собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку (максимізацію). На монополізованих ринках ціни, як кажуть економісти, втрачають еластичність.

Цінова конкуренція застосовується головним чином підприємствами-аутсайдерами в їх боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливостей у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де не володіють абсолютною перевагою), а також для укріплення позицій у випадку раптового загострення проблеми збуту. При прямій ціновій конкуренції підприємства широко оповіщають про зниження цін на товари, що випускаються, і на наявні на ринку товари. При прихованій ціновій конкуренції підприємства вводять новий товар із суттєво покращеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.

Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу ціну споживання, більш сучасний дизайн і т.д. До числа нецінових методів відносять також надання покупцям великого комплексу послуг (в тому числі навчання персоналу), залік зданого старого товару в якості першого внеску за новий тощо. Менше енергоспоживання, знижена маталомісткість, запобігання затрудненню природи та інші аналогічно покращенні споживчі властивості вийшли в останні роки на передове місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.

Дуже сильною зброєю нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні ж її роль багаторазово зросла. За допомогою реклами підприємства не лише доносять до покупців інформацію про споживчі властивості своїх товарів, але й формують довіру до своєї товарної, цінової та збутової політики.

До незаконних методів нецінової конкуренції відносяться промислове шпигунство, переманювання спеціалістів, які володіють виробничими таємницями, випуск підроблених товарів, які зовнішньо нічим не відрізняються від виробів-оригіналів, але суттєво гірших за якістю, а тому зазвичай на 50% дешевших, закупівля зразків з метою їх копіювання.

По суті до нецінових методів конкуренції можна віднести також маркетингові методи управління підприємством. До факторів, які найбільш суттєво впливають на успіх комерційної роботи на ринках, на перше місце промисловці ставлять якість товарів, потім ціну і лише тоді - кредитну політику, рекламу, упаковку.

При неціновій конкуренції роль ціни нітрохи не зменшується, однак на перший план виступають унікальні властивості товару, його технічна надійність і висока якість. Саме це, а не зниження ціни, дозволяє заманити нових покупців і підвищити конкурентоспроможність товару. Вибір найбільш вдалої цінової політики, методів ціноутворення має велике значення, але поступово переміщується у сферу реалізації продукції і там визначає успіх збуту і розмір прибутку. У виробництві ж основна мета - постійне удосконалення продукції, пошуки шляхів підвищення якості, технічної надійності, покращення дизайну, упаковки і т.д., при неціновій конкуренції весь потенціал підприємства спрямований у спокійне русло і не носить руйнівного характеру, як у випадку „цінових війн”. [15, с. 204]

Намагаючись вистояти у конкурентній боротьбі, підприємства вимушені постійно покращувати споживчі властивості своїх товарів і розширювати гаму умов поставок і послуг, хоча все це в тій чи іншій формі враховується в ціні і в кінцевому рахунку оплачується споживачем.

Ріст споживчих властивостей продукції, розширення сфери послуг приводить до того, що ціна одиниці споживчої вартості знижується меншими темпами в порівняні зі зниженням трудових затрат на її виробництво. Відбувається одночасний і, як правило, нерівнозначний ріст якості цін (ріст якості випереджує підвищення цін). Таким чином конкуренція якості (нецінова конкуренція) є всього лише однією з форм прояву конкуренції цін.