Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СУ билеты.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.11 Mб
Скачать
  1. Концептуальна схема стратегічного управління

1. Вибір концепції (підприємства, управління)

2. Аналіз діяльності організації та середовища її функціонування – ретроспективний, ситуаційний, стратегічний (зовнішнього та внутрішнього середовища; конкурнтноспроможності)

3. Діагноз (сильних та слабких сторін діяльності організації; загроз та можливостей)

4. Прогноз (тенденцій змін внутрішнього та зовнішнього середовища)

5. Цілі (діяльності підприємства та управління підприємством; «дерево цілей»; «кортеж переваг» (у межах політики)

6. Стратегії розвитку організації («стратегічний набір», включаючи загальні, конкурентні, продуктово-товарні, функціональні, ресурсні, комплексні стратегії)

7. Система плані, проектів і програм розвитку

8. Системи забезпечення виконання стратегічних планів, формування системи стратегічного управління (підсистема організаційного, фінансово-економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного забезпечення)

9. Стратегічний контроль (діяльності, системи стратегічного управління)

  1. Коренева система СУ – це ті прийоми, засоби і методи, які мають загальнометодологічний характер і можуть бути інтегрованими у системи управління об’єктами будь-якого типу без прив’язки до національних, галузевих і регіональних особливостей суб’єктів господарювання.

1. Стратегічний аналіз

2. Прогнозування

1+2+3 = Стратегічний моніторинг

3. Місія, цілі

4. Стратегія

3+4+5 = Стратегічне планування

5. Стратегічне планування

6. Система виконання стратегій

5+6=Стратегічний організаційний розвиток

7. Стратегічний контроль

…1

6+7+1=Стратегічний аналіз

Коренева система характеризує агреговану взаємопов’язаність етапів та їх порівняння.

На жаль, українська практика не дозволяє поки що говорити про ефективне завершення системи стратегічного управління. Мова може йти тільки про опанування окремих елементів стратегічного управління. Найчастіше спостерігається:

  • встановлення цілей (хоча не завжди обґрунтованих);

  • розробка окремих стратегій (насамперед маркетингових та інвестиційних);

  • формування планів стратегічного типу (переважно у формі бізнес-планів);

  • розробка та впровадження нових децентралізованих ОСУ;

  • впровадження інформаційних технологій.

3.

Для чого створюються інтегровані структури? Які варіанти для цього використовуються?

Великі інтегровані структури формують вектор розвитку економіки і є основою підтримання стабільності виробництва в розвинених країнах. Інтеграційні процеси стають

все більш значущими і в вітчизняній економіці. Важливими причинами становлення подібних структур у реальному секторі економіки України є створення сприятливих умов здійснення економічної діяльності, можливість посилення конкурентних позицій і контролю над ринковою ситуацією.

«Інтеграція» (від лат. integratio – відновлення, заповнення; від integes – цілий) – стан зв'язаності окремих частин, що диференціюються, і функцій системи в ціле, а також процес, що веде до такого стану.

Основною метою інтеграційних процесів у промисловості є об'єднання всіх ресурсів (фінансових, виробничих, інтелектуальних тощо) підприємств для підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечення гарантованих умов поставок сировини і збуту продукції, збільшення прибутку і віддачі від інвестицій, зниження витрат, зростання завантаження обладнання, компенсації бізнес-ризиків, підвищення технологічного рівня і, як наслідок, посилення своїх конкурентних позицій на ринку.

Розрізняють такі види інтеграції: вертикальну та горизонтальну, пряму і зворотну, прогресивну і регресивну, а також змішані форми інтеграції, які включають у себе як горизонтальну, так і вертикальну інтеграції одночасно.

Є кілька моделей інтеграції:

- комерційна угода, при якому інтеграція мінімальна - немає участі в капіталі компанії або

обміну акціями (така модель найбільш поширена в країнах з високим економічним ризиком);

- спільне підприємство (СП), коли партнерами створюється абсолютно нова організація (СП дозволяє розділити витрати та знизити ризик);

- пряма купівля, часто із зовнішнім фінансуванням;

- перехресне володіння акціями за допомогою обміну;

- злиття, у тому числі у формі фінансово-промислових груп (ФПГ);

- структура фінансового холдингу.

4,5 – без понятия(((

БІЛЕТ 6 ,БІЛЕТ 15 – похожи но не очень((((