78. Основні фактори, що впливають на вибір продуктових стратегій. Що треба додати в дослідженнях, щоб розробити товарні стратегії?

Основні фактори, що впливають на вибір продуктових стратегій можна поділити на дві основні групи.

Ринкові:

• місткість ринку;

• прогноз попиту (розвиток/скорочення);

• загальне становище на ринку (конкурентна позиція), частка ринку;

• рівень цін і прибутковості в галузі;

• наявні та можливі конкуренти, прогноз у розвитку конкуренції;

• наявні та можливі товари-замінники;

• можлива тривалість «життєвого циклу» товару;

• вплив сезонних та інших циклічних факторів на попит;

• характер і міцність бар’єрів входу/виходу;

• доступність та рівень якості постачання необхідними компонентами;

• комерційна ефективність наявних і запланованих до випуску товарів (результати «аналізу портфеля»);

• ефективність роботи каналів розподілу та збуту;

Виробничі:

• можливі обсяги виробництва;

• потреба в інвестиціях (обсяги та терміни);

• рівень і терміни окупності проектів;

• рівень патентного захисту (товару, технології, способу вироб­ництва);

• імовірність конкурентоспроможного конструкторсько-техноло­гічного розв’язання проблем виробництва та використання товару;

• можливий рівень витрат на: експериментальну стадію; модер­нізацію та реконструкцію діючого виробництва і на створення або придбання нового виробництва;

• терміни завершення етапів робіт і час створення комерційно завершеного товару;

• перелік можливих складностей технічного, фінансового, кадрового й іншого характеру та способи їхнього подолання;

• рівень ефективності виробництва при реалізації продукції за конкурентоспроможною ціною.

БІЛЕТ18

1) Роль прогнозування в су

2) "реакцій ОСУ" + классифікація за Ансоффом

3) Роль и характеристика "комплексної стратегії"

Задачи по СЗГ

1.

45.Визначте роль прогнозування у стратегічному управлінні. Які передумови необхідні для його впровадження? До яких наслідків призводить відсутність прогнозування на макро- та мікрорівні?

Прогноз — це передбачення напрямків та тенденцій розвитку процесу, об’єкта або явища.

У залежності від сприйняття можливості передбачення майбутнього розвитку процесів та явищ керівники можуть по-різному оцінювати необхідність та можливість прогнозування.

Розрізняють різні підходи щодо прогнозування, але будь-який із них можна віднести до інтуїтивного (на основі особистого суд­ження) або наукового (раціоналістичного) типу.

Обмеженнями інтуїтивного прогнозування є особисті уперед­ження та забобони; «пастки» минулого досвіду; неусвідомлені спроби самоствердження; ілюзії тощо.

Науковий підхід орієнтується на використання взаємодоповняльних моделей і методів подолання невизначеності майбутнього.

Головна мета прогнозів — виявити процеси розвитку явищ та передбачити розвиток подій у майбутньому, а також побудова моделі найбільш ймовірного майбутнього стану середовища (як зовнішнього так й внутрішнього).

Особливості прогнозів, складених за найновішими методиками, полягають в тому, що вони містять як бажані так і можливі, але небажані характеристики стану зовнішнього, проміжного та внутрішнього середовища підприємства, а також позитивні та негативні тенденції у взаємовпливі факторів цих трьох складових середовища.

Прогнози — це інструменти визначення цілей, але цілі — явище складніше за просте визначення та констатація напрямку розвитку будь-якої сфери, системи чи підсистеми. Виходячи з цього, треба ретельно досліджувати не тільки способи встановлення цілей та відповідних стратегій, а й сутність самого явища — «мета», оскільки від цього залежить зміст концепції та окремих складових системи стратегічного управління.

Кожний бізнес, хоч би яким малим він був, завжди має прогноз для обґрунтування мети у своїй діяльності, що, у свою чергу, створює підґрунтя для свідомого розвитку підприємства. Прогнозування є також необхідною основою для стратегічного планування. Наявність прогнозів підвищує обґрунтованість планів, дає можливість отримувати альтернативні плани. У стратегічному плануванні прогнози використовуються в різних варіантах.

Проте деякі підприємства для прийняття рішень про майбутнє організації або зовсім не застосовують прогнози, або застосовують їх незначною мірою. Як правило, такі фірми функціонують недовго, оскільки навіть ті зміни в середовищі, які можна передбачити, стають несподіванкою: підприємство не готове для пов­ної реалізації можливостей, що надаються зовнішнім середовищем, або зазнає краху під впливом будь-якої, навіть незначної загрози.

2.