150.Що таке “соціальний аудит”? з якою метою він проводиться в організації?

Соціальний аудит — це спостереження, контроль та аналіз додержування соціальних норм, правил та визначених в організації методів мотивації, пов’язаних з діяльністю персоналу, які знаходять вираз в організаційній культурі, стилі управління, поведін­ці окремих осіб та організації в цілому. Об’єктами соціального аудиту є соціально-психологічний клімат у колективі, колективні договори, психофізіологічні умо­ви роботи персоналу, дотримання ергономічних та екологічних норм, групова динаміка, методи навчання, атестації та оцінки персоналу тощо. З метою ефективного впровадження змін він запропонував використовувати модель «силового поля». Згідно з цією моделлю об’єкти перебувають у рівновазі, якщо алгебраїчна сума протилежно спрямованих векторів є рівність. Якщо цей баланс порушено, об’єкт рухається в тому чи іншому напрямку, тобто розвивається чи деградує Впроваджуючи стратегії, треба врахувати, що «позитивні та негативні» фактори (сили, вектори) будуть існувати завжди; їх треба ретельно досліджувати та балансувати. Фактори, що сприяють чи протидіють проведенню організаційних змін.

Позитивні (фактори сприяння):

• усвідомлення необхідності проведення змін;

• організаційна криза;

• старіння продукції, технології;

• зміни законодавчих і економічних важелів;

• зміни цінностей та норм у працівників;

• зниження продуктивності праці, якості продукції;

• зміни стилю управління;

• поширення та опанування концепцій поведінкових шкіл.

Негативні (фактори протидії):

• бюрократична жорсткість структури;

• суперечності в цілях;

• організаційна інерція;

• застарілі концепції управління або невизначеність управлінського стилю керівництва;

• невдачі у впровадженні системних перетворень в організаціях;

• опір і побоювання змін.

БІЛЕТ9

1.

14.Наведіть спільні та специфічні характеристики ринково-орієнтованих підприємств. Як враховуються загальні та специфічні риси окремих організацій при виборі систем управління ними?

Як уже зазначалося, кожне підприємство чи організація є унікальною, «відкритою» системою, що має певні особливості, які вирізняють її серед інших. Проте всі підприємства є соціально-економічними системами, а отже, мають спільні характе­ристики, до яких належать:

• використання основних елементів виробництва (предмета, засобів праці та праці);

• основні функції управління (загальні та специфічні);

• змінність окремих параметрів і системи загалом упродовж періоду існування;

• здатність до формування власної поведінки, унікальність, нерідко — непередбачуваність її в конкретній ситуації;

• здатність адаптуватися до змін у середовищі, встановлювати ефективні зв’язки;

• здатність до протидії тенденціям, які можуть зруйнувати систему;

• властивість змінювати структуру й механізм функціонування на власний розсуд;

• здатність і спрямованість на цілевстановлення та цілереалізацію.

Незважаючи на схожість характеристик підприємств як соціаль­но-економічних систем, кожне підприємство самостійно розв’язує проблеми, що пов’язані з налагодженням зв’язків у системі «підприємство —середовище» та «підприємство — держава», урахуванням наявних чи можливих «технологічних проривів», зі струк­турною перебудовою на макро- та мікрорівні; із соціальними процесами в суспільстві тощо.

Загальні та специфічні особливості окремих організацій ураховуються при виборі систем управління, впливаючи на їх складність. Так, наприклад, залежно від розміру організації, масштабу її діяльності, здатності адаптуватися до змін тощо обирається система управління від простої як лінійна та лінійно-функціональна до більш складного типу матричної та дивізіональної.

2.