1652 – Без дати (ймовірно, 21 травня). – Копія листа від й.М-ті пана старости жидачівського до й.М-ті пана підкоморія саноцького.

Повертаючись з України з-за тих хижих жовнірів, мусів поквапитися і обминути в.м.м. пана, проте про все повідомляю в.м.м. пана. Кутнарський від господаря волоського ледве з нічим приїхав до й.м-ті пана гетьмана, убезпечуючи його цього літа від татар. А то з тієї причини, що калга взимку ходив на черкесів і до цього часу ще не повернувся. Проте на третій день прибіг калгарач господарський, даючи знати й.м-ті пану гетьману, що нурадин-султан, маючи Кримської орди двадцять тисяч, а Буджацької вісім, прямує до Бугу на Овечий Брід. У зв’язку з чим й. милість пан гетьман, зібравши за два дні ледь не все військо, 21 вирушив із арматою під Четвертинівку, котрого я до Плебанії до першого обозу супроводжував, звідкіля мав завтра вирушити. Військо, як бачу, заспокоїлося, бо і корогви всі добре обмундировані і коні дуже добрі й охоти у війську, з ласки Божої, досить. За ті корогви, яких й.милість пан гетьман рахує на п’ять тисяч, котрі були за Дніпром, був дуже стурбований, очікуючи на якусь небезпеку. Проте від його м-ті пана воєводи київського принесено йому звістку, що 17 цього місяця під Києвом п’ятьма байдаками і двома паромами спокійно почали переправлятися.

Хмельницький і всі козаки дуже тихо сидять і й. милість пан воєвода київський від них убезпечений миром, чому, однак, й м. пан гетьман невірить, а наостаток і своїм уманцям, котрі тепер охоче з й.м.паном гетьманом в обозі стали. А чому так дуже швидко переконував й.м-ть вирушити з обозом, то мав для цього й. м-ть певні міркування. Багато мені таємно й. м-ть розповідав про свої задуми, скаржачись як на полковників, так і на ротмістрів, що не має з ким радитися про війну, відзначаючи, що усіх ротмістрів і поручників, котрих зі всього війська ледве п'ятнадцять налічив. Нарікав і на те, що їх м-ті згортають корогви як і князь Дмитро і князя небіжчика воєводи руського ледь не всі. Надіється на й. м-ть пана хорунжого коронного.

(Державний архів у Кракові. – Ф. 465. – Спр. № 41. – Арк. 233-234)

№ 5

1652-13(3) Червня. – Регест відписки путивльського воєводи Федора Хілкова до Посольського приказу.

Його посланці до Б.Хмельницького М.Плешивий і С.Внуков з’явилися до Чигирина 12(22) травня, але гетьмана не застали, бо подався зі своїм полком до урочища Борки. Наступного дня вони прибули до козацького табору. Цього ж 13(23) травня Б.Хмельницький вирушив «вниз рікою Тясмин». По-дорозі виїжджав «до татар» і повернувся до свого обозу під м.Тарасівкою з 8 мурзами. Під вечір 25 травня прийняв М.Плешивого та С.Внукова, котрим повідомив, що «поляки миру не дотримуються», «висікли» весною міста Липовець і Рябухи й нині збираються йти війною «на них, черкас». Тому він, гетьман, вирушив проти них. Написав до всіх «задніпровських міст», аби «поляків, державців й урядників у містах кавали(?), а самі б черкаси писемні (реєстрові – В.С.) і неписемні (нереєстрові – В.С.) йшли до нього, гетьмана, у зібрання». І при посланцях до гетьмана з’явилися полковники корсунський, канівський, черкаський. Відпустив він М. Плешивого та С. Внукова 27 травня, а сам пішов до Умані, пославши наперед сина з татарами до Брацлава.

(Архів Інституту історії України НАН України. – Оп.3. – Спр. № 10. – Арк. 277-279)

№ 6