Завдання бюджетної програми

Завдання бюджетної програми – конкретні, обмежені часовими рамками, заходи, які необхідно здійснити для виконання мети програми, та які можна виміряти за допомогою показників виконання.

Визначення кожного завдання повинно визначати певне коло споживачів бюджетних послуг. Загальний формат для формування завдань можна визначити так: «Покращити/зменшити/збільшити (надання послуг в кількісному або в процентному відношенні) одержувачі послуг (кількість, категорія) протягом (визначення періоду в роках, місяцях)».

Бюджетна програма (або підпрограма) може мати декілька завдань, направлених на досягнення результату, очікуваного від впровадження програми (або підпрограми).

Згідно методології ПЦМ рекомендується для кожного завдання встановити певний

рівень результатів, яких планується досягти.

Існують три чинники, які можуть викликати проблеми з розробкою завдань:

• Важливо, щоб завдання були пов’язані з метою і чітко визначені у часі; інакше буде дуже важко ідентифікувати показники виконання і контролювати результати програми;

• Декілька різних програм можуть мати завдання, що відповідають одній і тій самій групі споживачів послуг, так що, можливо, виникне необхідність знайти такі показники виконання, що оцінюють результати всіх програм подібного спрямування.

Нижче наведено приклади завдань програми.

Приклад 1.

Програма «Забезпечення повної загальної середньої освіти»

(Головний розпорядник міське управління освіти).

Підпрограма 1. Освіта для працюючої молоді, вечірня (змінна) освіта.

Завдання: Забезпечити в 2006-2008 рр. здобуття повної середньої освіти молоді, яка працює в народному господарстві.

Підпрограма 2. Навчально-виховний процес в загальноосвітніх школах (в т.ч. школа-дитячий садок, інтернат при школі), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми.

Завдання: Забезпечити в 2006-2008 рр. обов’язкове і безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти в обсягах національного стандарту дітям міста_____.

Р озглянемо елементи бюджетної програми:

Програмно-цільовим методом розглядається шість типів показників виконання програм. З цих шести типів, чотири визначені як основні і більш вагомі для оцінки досягнутих результатів. Два види показників виконання вважаються допоміжними, вони засновуються в світовому досвіді та за необхідності, можуть бути використані в українській практиці

Показники виконання програм – це кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

Основні показники виконання бюджетних програм

• показник затрат (вхідних ресурсів);

• показник продукту;

• показник продуктивності (ефективності);

• показник результативності (якості).

Допоміжні показники виконання програм:

• показник робочого навантаження;

• показник корисності.

В межах однієї програми, в залежності від її специфіки, можуть визначатись як показники всіх шести видів, так і лише деякі з них.

Показник затрат може виражатися лише в натуральній формі. Наприклад, кількість об’єктів, метраж або кубатура будівель і споруд, кількість заходів і т. д. Крім того, у переважній більшості бюджетних програм за допомогою цього показника можна відобразити людський ресурс:(кількість: лікарів, вчителів, працівників технагляду за капремонтом житлового фонду і т.д.).

Приклад .

Програма «Первинна лікувально-профілактична допомога населенню»

Мета: Забезпечення збереження здоров’я населення, надання медичної допомоги при амбулаторному лікуванні

Завдання: . Протягом 2006-2008 рр. забезпечити надання дорослому населенню міста первинної лікувальної медичної допомоги в закладах амбулаторно-поліклінічної служби та вдома.

Показники затрат:

Кількість штатних посад, в т.ч.

- Лікарів (в т.ч. зубних лікарів);

- Середній медичний персонал;

- Молодший медичний персонал;

- Інші;

Показник продукту – це показник, що визначає обсяг виробленої продукції чи наданих послуг у ході виконання бюджетної програми, кількість користувачів товарами (роботами, послугами) тощо.

Цей показник, як правило, має абсолютне значення. Він лише констатує факт надання послуг, виконання робіт чи групу споживачів у кількісному виразі і не вказує на якість наданих послуг чи виконаних робіт, ступінь задоволення потреб споживачів товарів або послуг.

Приклад 1.

Програма «Забезпечення дошкільної освіти, догляду та виховання дітей»

Мета: Забезпечення реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти. Забезпечення якості дошкільної освіти відповідно до новітніх інноваційних досягнень освіти, науки, культури і соціальної практики. Збільшення кількості дітей охоплених дошкільною освітою.

Завдання: Протягом 2006-2008 років забезпечити якісну підготовку до школи та виховання дітей віком від 1 до 6 років міста.

Показники продукту:

- кількість дітей, в ДНЗ, (спискова), чол.

- кількість вихованців ДНЗ, що йдуть до 1-го класу шкіл, чол..

Приклад 2.

Програма «Первинна лікувально-профілактична допомога населенню всіх вікових груп»

Мета: Забезпечення населення міста кваліфікованою медичною допомогою в санітарно-профілактичних закладах стаціонарного типу.

Завдання:. Протягом 2006-2008 рр. забезпечити надання дорослому населенню міста первинної лікувальної медичної допомоги в закладах амбулаторно-поліклінічної служби та вдома.

Показники продукту:

- Кількість ліжок, (од)

- Кількість пролікованих хворих (чол.)

- Дні роботи ліжка, (дн)

Показник продуктивності – це найбільш характерний розрахунковий показник виконання програм. Поряд з іншими, цей показник відслідковує абсолютну та відносну успішність виконання тієї чи іншої бюджетної програми

Продуктивність – це відношення кількісного показника наданої послуги (наприклад, кількості пролікованих хворих в денному стаціонарі) до витрат у грошовому або робочому еквіваленті, що необхідні для надання послуги, а також визначення рівня ефективності наданої послуги.

Приклад 1.

Програма «Забезпечення дошкільної освіти, догляду та виховання дітей»

Мета: Забезпечення реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти. Забезпечення якості дошкільної освіти відповідно до новітніх інноваційних досягнень освіти, науки, культури і соціальної практики. Збільшення кількості дітей охоплених дошкільною освітою. Забезпечення виховання, навчання і розвитку дитини шляхом функціонування різних типів дошкільних навчальних закладів.

Завдання: Збільшити в 2005-2007 рр. відсоток дітей з рівнем підготовки до школи "Високий" на 15% у місті, тис. грн.

Показники продуктивності (ефективності):

- Кількість дітей на одного педагога, чол.

- Вартість перебування 1 дитини в рік, грн.

Приклад 2.

Програма «Первинна лікувально-профілактична допомога населенню всіх вікових груп»

Мета: Поліпшити та зберегти стан здоров’я населення, знизити рівень передчасної смертності та інвалідності.

Завдання:. Протягом 2006-2008 рр. забезпечити надання дорослому населенню міста первинної лікувальної медичної допомоги в закладах амбулаторно-поліклінічної служби та вдома.

Показники продуктивності (ефективності) :

- Кількість хворих на одну лікарську посаду, чол..

- Середня вартість 1 ліжко-дня, грн..

- Середня вартість лікування 1 випадку хвороб

Показник результативності (якості) – визначає результати виконаної роботи та якість наданих послуг. Він показує досягнення, отриманні від здійснення бюджетної програми. Показник результативності є статистичною величиною, яка відображає успіх процесу виконання програми.

Приклад 3.

Програма «Забезпечення дошкільної освіти, догляду та виховання дітей. (тис. грн.)»

Мета: Забезпечення реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти. Забезпечення якості дошкільної освіти відповідно до новітніх інноваційних досягнень освіти, науки, культури і соціальної практики. Збільшення кількості дітей охоплених дошкільною освітою. Забезпечення виховання, навчання і розвитку дитини шляхом функціонування різних типів дошкільних навчальних закладів.

Завдання: Збільшити в 2007 р. відсоток дітей, охоплених дошкільною освітою у місті. на 6%. (тис. грн.)

Показник результативності (якості):

- % дітей віком від 3 до 6 років з рівнем підготовки до школи «високий»;

- % дітей віком від 3 до 6 років, охоплених дошкільною освітою та вихованням від загальної - кількості дитячого населення, (%).

Показник робочого навантаження – це обсяг робіт, що його має виконати відповідальний виконавець. Показник робочого навантаження визначає обсяг роботи, який слід виконати, та обсяг послуг, який слід надати. За допомогою показника робочого навантаження можна чітко описати контингент споживачів бюджетних послуг (наприклад, населення за віковими категоріями, за статтю, кількість класів у школах, кількість дільниць обслуговування та ін). До показників робочого навантаження за подібними бюджетними програмами можна віднести також, контингент хворих, що перебувають на диспансерному обліку з приводу захворювань на туберкульоз, цукровий діабет, гіпертонію, астму та ін.

При цьому вживання цього показника рекомендується в якості додаткового, для більшої деталізації програми та отримання якомога більшої інформації про програму та засоби її вимірювання.

Оскільки показники ефективності та робочого навантаження є подібними, і, для запобігання перенасичення дублюючою інформацією про виконання програми, в кожному випадку використовують найбільш інформаційний показник

Приклад.

Програма «Надання загальної та спеціалізованої медичної стоматологічної допомоги населенню всіх вікових груп»

Мета: Зниження стоматологічної захворюваності населення шляхом удосконалення надання стоматологічної допомоги та впровадження профілактики стоматологічних захворювань.

Завдання: Забезпечити протягом 2006-2008 років надання планової лікувально-оздоровчої стоматологічної допомоги населенню міста. (тис. грн.)

Показники робочого навантаження:

Кількість дорослого населення , яке закріплене за відповідним стоматологічним закладом (чол.)

Кількість закріпленого населену на одну штатну посаду дільничного стоматолога(чол.)

Показник корисності

Показник корисності, як і показник робочого навантаження, є “новачком” у групі показників виконання програм. Даний показник найважче вимірюваний, в якійсь мірі навіть абстрактний, але саме в ньому полягає стратегічна ідея програмно-цільового методу – максимально прискорити розвиток суспільства, його соціально-культурної сфери, перетворити бюджет на рушійну силу для досягнення загальнодержавних та регіональних пріоритетів.

Показник корисності – це індикатор, який показує користь від реалізації даної бюджетної програми для територіальної громади або суспільства в цілому. Характерною особливістю показника є його всеохоплюваність та універсальність для декількох бюджетних програм. Так, наприклад, показник «Зниження рівня дитячої та підліткової злочинності» може застосовуватися для таких програм як «Позашкільна освіта та виховання», «Реалізація заходів молодіжної політики», «Розвиток фізичної культури та спорту» і т. д.

Приклад 1.

Програма «Загальнопрофільна медична допомога хворим підліткової та дорослої вікової групи (14 рік життя – останній рік життя). (Вторинна лікувально-профілактична допомога)»

Показник корисності:

- зниження рівня захворюваності на туберкульоз підліткової та дорослої вікової групи (%).

Приклад 2.

Програма «Забезпечення дошкільної освіти, догляду та виховання дітей»

Показник корисності:

- збільшення кількості працюючих жінок, які мають дітей віком від 3 до 6 років, (%).

Бюджетний кодекс України визначає поняття «бюджет» як «план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду». Формування місцевих бюджетів повинно відбуватися на основі цілей місцевої політики, що носять стратегічний характер, тому доцільно розглядати і стратегічний підхід до формування бюджету. В цьому аспекті виникає необхідність визначення в багаторічній перспективі не тільки наявних ресурсів, але і досягнення за рахунок цих коштів соціально значущих результатів.

Стратегічне планування – процес планування діяльності місцевого самоврядування, що включає в себе визначення головної мети діяльності організації на довгострокову перспективу, стратегічні цілі, а також методи їх досягнення.

Чому стратегічне планування важливе для органів місцевого самоврядування?

Перед органами місцевого самоврядування дедалі гостріше постає проблема нестачі ресурсів для вирішення складних проблем, які не стоять на місці. Для того, щоб зробити максимум при обмежених ресурсах, органи місцевого самоврядування мають аналізувати складні питання, які стоять перед ними і місцевою громадою, встановлювати пріоритети та вживати відповідні заходів. Стратегічний план визначає «проект майбутнього» органу місцевого самоврядування і слугує основою для поточного стратегічного управління.

Мета стратегічного планування полягає в тому, щоб орган місцевого самоврядування оцінив свою нинішню ситуацію і визначив бачення майбутнього, а потім встановив реалістичні цілі та завдання. Продуктом стратегічного планування є план, що визначає кроки, за допомогою яких орган місцевого самоврядування здійснить свою місію та досягне стратегічних цілей.

Стратегічний план – це документ довгострокового характеру (як правило, складається не менше ніж на 3-5 років), який описує головну мету діяльності установи та встановлює взаємозв’язок між цілями і завданнями задля досягнення цілей, а також показниками, за допомогою яких будуть вимірюватися результати діяльності.

Стратегічне планування є циклічним процесом, що складається з багатьох етапів, які мають узгоджуватися з етапами бюджетного процесу, у тому числі передбачати середньострокове планування. Згідно з програмно-цільовим підходом до складання бюджету, стратегічне планування є першим з чотирьох етапів ефективної системи управління бюджетом.

У процесі стратегічного планування здійснюється наступне:

• на першому етапі, установи визначають:

• головну мету діяльності установи;

• стратегічні цілі та завдання діяльності установи;

• плани дій для виконання завдань та досягнення цілей в кожному плановому році ці плани дій разом із показниками результативності забезпечують стійкий зв’язок між оперативними та довгостроковими витратами бюджету, між цілями та ресурсами;

• показники, за допомогою яких можна виміряти суспільно значущі результати реалізації програм.

• на другому етапі циклу відбувається узгодження ресурсного забезпечення досягнення стратегічних цілей в середньостроковій перспективі;

• третій етап циклу включає формування бюджету за програмно-цільовим методом, в якому встановлюються зв’язки між середньостроковими цілями та бюджетними ресурсами. Ці зв’язки віддзеркалюються у схвалених бюджетних програмах;

• на етапі виконання відбувається реалізація запланованих заходів та досягнення намічених цілей. В процесі оцінки та моніторингу показників виконання програм вимірюється співвідношення результатів та витрат на їх досягнення, з’ясовуються причини відхилень. Виявляються тенденції розвитку та з урахуванням досягнутого будуються напрямки розвитку на майбутнє, таким чином, знов повертаючись до процесу стратегічного планування.

Компоненти, які містить стратегічний план, умовно можна розподілити на «основні» - як мають обов`язково відображатись в плані, та «додаткові», які включаються в план при необхідності для більш повного висвітлення ситуації.