МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра державних та місцевих фінансів Опорний конспект лекцій

з навчальної дисципліни

“Кошторисне планування у бюджетних установах”

для студентів, які навчаються за галуззю знань 0305 “Економіка та підприємництво” за напрямами підготовки 6.030508 “Фінанси і кредит” та

6.030509 “Облік і аудит”

освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”

Львів – 2014

Кошторисне планування у бюджетних установах: опорний конспект лекцій. – Львів : ЛДФА, 2014. – 133 с.

Розробник:

Західна О. Р. – доцент кафедри державних та місцевих фінансів ЛДФА, к.е.н.;

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри державних та місцевих фінансів

Протокол № 6 від 15 січня 2014 р.

Зав. кафедри________________

д.е.н., професор Буряк П. Ю.

© Західна О. Р.

© Львівська держана фінансова академія, 2014

Тематичний план навчальної дисципліни

„Кошторисне планування у бюджетних установах”

Тема 1.	Основи бюджетного планування
Тема 2	Класифікація видатків бюджету
Тема 3.	Поняття бюджетної класифікації її структури
Тема 4.	Кошторис бюджетної установи його форма та зміст.
Тема 5.	Порядок складання, затвердження та виконання кошторисів.
Тема 6.	Планування видатків за економічною та функціональною ознаками.
Тема 7.	Планування видатків за програмно-цільовим методом
Тема 8.	Особливості галузевого планування видатків.
Тема 9.	Звітність про виконання кошторисів бюджетних установ.
Тема 10.	Контроль за складанням та виконанням кошторисів бюджетних установ.

Тема 1. Основи бюджетного планування План

1. Сутність, принципи і завдання бюджетного планування в сучасних умовах господарювання.

2. Суть кошторисного планування, його необхідність та визначення основних завдань.

3. Етапи та методи бюджетного планування.

1. Сутність, принципи і завдання бюджетного планування в сучасних умовах господарювання.

Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування котрих є бюджетні кошти, називаються бюджетними установами.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими;

До таких установ відносяться, головним чином, установи освіти, охорони здоров’я, науки, державної влади і управління, оборони і правоохоронних органів. Всі видатки даних установ визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування і фінансування цих видатків називається кошторисним.

Кошторисне планування є складовою частиною бюджетного планування. Тому перш ніж перейти до кошторисного планування спочатку потрібно вивчити основи бюджетного планування. Історичні передумови бюджетного планування ілюструють розвиток і кошторисного планування.

Бюджетне планування є серцевиною всієї фінансової роботи в державі. Бюджетне планування охоплює всі стадії процесу складання, розгляду і затвердження бюджету як основного фінансового плану держави на наступний рік щодо використання централізованого фонду грошових ресурсів на вирішення соціально-економічних проблем.

Для виконання своїх функцій держава повинна мати значні грошові кошти, які утворюються за рахунок надходжень податків від населення, підприємств і організацій усіх форм власності та надходжень інших неподаткових платежів. У своїй сукупності ці кошти створюють фонд грошових коштів або доходи Державного бюджету і місцевих бюджетів.

Відповідно Державний бюджет він знаходить своє вираження як основний фінансовий план держави; як економічна категорія; як основний централізований фонд грошових ресурсів держави.

Як економічна категорія «бюджет» – сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству унікальні блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо.

У бюджеті сконцентровані інтереси держави, підприємців, населення. Між ними точиться постійна боротьба за задоволення власних потреб. Об’єктом цих інтересів завжди є ВВП, власне, напрями його розподілу й перерозподілу та використання.

Бюджет є складовою частиною фінансових відносин.

Учасниками цих відносин є держава, суб’єкти господарювання всіх форм власності та населення:

• держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

• суб’єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

• населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам).

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету АРК, місцевих бюджетів. Державний бюджет є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну і соціальну політику держави. Республіканський бюджет АРК та місцеві бюджети є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову діяльність. Бюджет як фінансовий план характерихується складом доходів і видатків, які відбивають фінансову діяльність держави.

Як фінансовий план бюджет не є чимось відокремленим. Він входить як складова до єдиної системи фінансового планування в країні. Взаємозв’язок бюджету з фінансовими планами підприємств, організацій і установ має переважно однобічний характер. Ті з них, що здійснюють діяльність на основі комерційного розрахунку, є платниками податків. У їхніх фінансових планах відбивається балансовий прибуток, сплата податків до бюджету, чистий прибуток і його використання. Підприємства державного сектору економіки крім сплати податків, можуть отримувати асигнування з бюджету у вигляді державниї дотацій і бюджетних кредитів. Такі взаємовідносини теж відбиваються у фінансових планах підприємств і визначають їх фінансовий стан.

Заклади соціальної сфери, що перебувають на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді кошторису доходів та видатків. У ньому відбиваються бюджетні асигнування, які є головним джерелом фінансового забезпечення. Обсяг видатків залежить від стану бюджету. В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом. Величина нормативів залежить як від реальних потреб у ресурсах, так і від мождливостей бюджету - чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми. Під час фінансової кризи бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу. Частина видатків фінансується за встановленими нормами, частина – виходячи з реальних можливостей бюджету.

Бюджет планується (складається) на певний період. Тривалість цього періоду визначається можливостями фінансового планування, яке залежить від економічного становища в країні. Суть бюджетного періоду полягає в тому, що це період, протягом якого виконавча влада реалізовує, втілює в життя рішення ВРУ. Бюджетний період для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття ВРУ закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим.

Особливими обставинами вважаються:

1. введення воєнного стану;

2. оголошення надзвичайного стану в Україні;

У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Склад доходів загального та спеціального фондів бюджету деталізовано у ст. 29 Кодексу стосовно державного бюджету та у ст. 64--69 щодо місцевих бюджетів. Згідно з ч. 2 ст. 29 Кодексу до доходів загального фонду бюджету належать податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи, які в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету (всього 46 позицій). Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно Кодекс та закон про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).

Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Бюджетне планування, відіграє у бюджетному процесі значну роль, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання. Оскільки в бюджетному кодексі прямо не дається визначення терміна «Бюджетне планування», звернемося до відповідних визначень, які зустрічаються в українській економічній літературі й відображають певні характеристики цього поняття.

Бюджетне планування - це централізований розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу по всіх ланках бюджетної системи та видах фінансових планів на підставі Державної програми економічного і соціального розвитку держави.

Бюджетне планування – це комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетне планування – досить відповідальний процес, тому воно має свої правила, основою яких є нормативна база. Розглянемо окремі з цих юридичних актів.

Конституція. У ній визначено основні підходи до фінансових, у тому числі бюджетних питань, вказані окремі контрольні строки їх вирішення. Так проект бюджету має бути поданий КМУ до ВРУ до 15 вересня.

Бюджетний кодекс. У цьому юридичному акті значна увага приділяється процесам планування, зокрема дається перелік повноважень ВРУ, КМУ, МФУ, та інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівня, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

У Бюджетному кодексі передбачена відповідна процедура експертизи законів, які впливають на дохідну та видаткову частину бюджетів.

Встановлено, що внесені до Верховної Ради України законопроекти протягом п’яти днів направляються до Кабінету Міністрів України для здійснення експертизи щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини.

Кабінет Міністрів України у двотижневий термін із дня отримання законопроекту подає до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету експертний висновок, підготовлений Міністерством фінансів України за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Експертний висновок до законопроекту має містити інформацію щодо повноти та достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу законопроекту на показники бюджету (з обов’язковим визначенням вартісної величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді, відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, та пропозиції щодо його розгляду.

Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Також протягом року видаються Укази Президента, Постанови і розпорядження КМУ.

Держава використовує бюджетне планування для забезпечення ефективного функціонування бюджетної системи. Воно має такі специфічні особливості:

- об'єктом бюджетного танування виступають бюджетні ресурси держави;

- суб'єктами є органи державної влади й управління та місцевого самовря­дування;

- предметною галуззю (сферою застосування) бюджетного танування є бюд­жетні відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу вало­вого внутрішнього продукту та пов'язані з формуванням і використання фінан­сових ресурсів держави на всіх стадіях відтворювальних процесів;

- у процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові про­порції згідно з прогнозами економічного і соціального розвитку, встановлю­ються безпосередні зв'язки підприємств і організацій різних форм власності з бюджетом на плановий період;

- за допомогою бюджетного планування створюється належна фінансова база, визначаються параметри та конкретні механізми реалізації програм соціаль­ного захисту населення;

- бюджетне планування грунтується на грошовій оцінці бюджету, що дозволяє визначати найефективніші варіанти фінансового забезпечення прогнозних показників соціально-економічного розвитку;

- бюджетне планування є дієвим інструментом бюджетної політики держави.

Призначення бюджетного планування в загальному вигляді зводиться до такого:

— забезпечення перевірки через фінансові показники збалансованості й ув’язки проекту Державної програми (плану) економічного і соціального розвитку країни, відповідності доходів і видатків держави, визначення загальнофінансових зв’язків у відтворювальному процесі суспільного виробництва;

— визначення джерел і способів фінансування всіх завдань і заходів, передбачених державними програмами;

— забезпечення реалізації єдиної фінансової політики, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.

Загальні засади бюджетного планування визначаються Конституцією України, а також спеціальним бюджетним законодавством — Бюджетним кодексом України. У них, як уже зазначалось, установлені права органів державної влади й управління щодо розроблення і затвердження бюджету, розподілу функцій між центральними, республіканським і місцевими органами влади й управління, визначені доходи і видатки кожного з них.

Загальне керівництво бюджетним плануванням покладено на Кабінет Міністрів, а безпосередньо роботу з планування бюджету виконує Міністерство фінансів України.

Аналогічні функції щодо складання і виконання республіканського і місцевих бюджетів (за винятком установлених форм бухгалтерських документів і порядку ведення бухгалтерського обліку) виконують Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління і відділи місцевих держадміністрацій або виконавчих комітетів.

У бюджетному плануванні бере участь весь апарат фінансових органів у центрі і на місцях. Організаційна й узагальнювальна робота зі складання проекту бюджету виконується управліннями Департаменту з бюджету Міністерства фінансів України, бюджетними відділами та інспекціями місцевих органів.

У процесі бюджетного планування має вирішуватись низка важливих економічних завдань, які виходять далеко за межі суто фіскальних інтересів держави. Їх можна розділити на стратегічні й тактичні. Стратегічні визначають сам підхід до формування бюджету, тактичні — основні проблеми і напрями його складання. Стратегічним і водночас найактуальнішим, до того ж найскладнішим завданням є визначення оптимальної величини бюджетного фонду держави.

Тактичні завдання бюджетного планування відбивають механізм складання проекту бюджету. Слід наголосити, що бюджетне планування — це триєдине завдання: перше — визначення реальних джерел і достовірних обсягів доходів бюджету; друге — оптимізація структури видатків бюджету; третє — досягнення збалансованості між доходами і видатками. Крім того, важливо встановити оптимальну структуру розмежування бюджетних коштів між ланками бюджетної системи і передбачити резервні кошти.

Особливим завданням бюджетного планування є раціональний розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи, забезпечення реального збалансування кожного бюджету, рівномірного надходження доходів протягом року і своєчасного фінансування передбачених у бюджеті заходів. При цьому створюються відносно рівні умови для соціально-економічного розвитку кожної адміністративно-територіальної одиниці.

Важливим завданням бюджетного планування є формування резервів. Бюджетні резерви — це відокремлена частина бюджетних коштів призначена для фінансування різних непередбачених видатків держави. Непередбачені видатки можуть бути зумовлені низкою обставин. По-перше, новими потребами, які виникли в процесі виконання бюджету і не були враховані в плані і бюджеті; по-друге, необхідністю ліквідації різного роду диспропорцій в економічному і соціальному розвитку і бюджеті; по-третє, необхідністю відшкодування збитків, заподіяних стихійними силами природи майну державних підприємств і організацій. І, нарешті, по-четверте, необхідністю маневрування грошовими коштами у випадках виникнення внутрішніх касових розривів, коли надходження бюджетних коштів менші від обсягу передбаченого за їх рахунок фінансування.

Система бюджетних резервів містить: резервні фонди Кабінетів Міністрів України і Автономної Республіки Крим; фонди непередбачених видатків обласних і міських (міст Києва і Севастополя) державних адміністрацій; оборотну касову готівку в державному, республіканському і місцевих бюджетах; перевищення доходів над видатками.

Організація бюджетного планування буде ефективною, якщо в неї закладати­муться науково обгрунтовані принципи. До них належать такі основні принципи бюджетного планування:

- комплексний підхід до основних параметрів економічного і соціального розвитку у тісному взаємозв'язку з наявними бюджетними можливостями;

- органічний зв'язок бюджетного планування з планами соціально-економічного розвитку держави та регіонів, між прогнозними та поточними бюджетними планами;

- демократизація бюджетних відносин, тобто під час планування необхідно враховувати оптимальні зв'язки між державним і місцевими бюджетами, а також між ланками місцевих бюджетів;

- пріоритетне значення бюджетного планування у всій сукупності фінансових планів;

- наукове обґрунтування планів, що передбачає реальність прогнозних розра­хунків, їхню економічну обгрунтованість;

- застосування єдиної методології щодо проведення бюджетних розрахунків;

- раціональне визначення джерел мобілізації бюджетних ресурсів і оптимальний їх перерозподіу через ланки бюджетної системи;

- створення необхідних резервів для забезпечення безперервності бюджетного процесу;

- директивність та обов'язковість виконання показників бюджету всіма суб'єк­тами бюджетних відносин.

Опираючись на зазначені принципи, бюджетне планування забезпечує належ­не функціонування бюджетної системи та проведення дієвої бюджетної політики відповідно до економічної ситуації на кожному конкретному етапі розвитку суспільства.