ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 Аналітичний огляд літератури

1.1. Основні напрямки використання водних ресурсів

1.2. Походження та класифікація підземних вод. Умови їх залягання

1.3. Умови формування хімічного складу підземних вод

РОЗДІЛ 2 Місце матеріали і методики дослідження

2.1. Загальна характеристика підприємства

2.1.1. Адміністративне та географічне положення

2.1.2. Геолого-гідрологічна характеристика ділянки

2.2. Характеристика якості питних вод

РОЗДІЛ 3 Результати дослідження якості питних вод бучакського водного горизонту на підприємстві ПАТ «ЗАЗ»

3.1. Співвідношення показників за ДСанПін

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема якості питної води, яка погіршується з року в рік через загострення екологічної обстановки, є на сьогоднішній день однією з головних. Вода є одним з найцінніших природних скарбів, адже без неї неможливе органічне життя на землі, їй належить одна з головних ролей у життєдіяльності людини. Напруженість сучасної екологічної обстановки вимагає невідкладного прийняття заходів в бік покращення якості питних вод.[11]

Метою дослідження якості води бучакського горизонту відбору зі свердловин № 2785-7 та № 799-7В на території ПАТ «ЗАЗ», яка використовується для господарчо-питного водопостачання.

До конкретних завдань відноситься:

• Встановити види водозабору підприємства ПАТ «ЗАЗ».

• Встановити основні показники якості води бучакського горизонту свердловин № 2785-7 та № 799-7В на території ПАТ «ЗАЗ» .

• Оцінити екологічний стан вод ділянки Мелітопольського родовища підземного водозабору ПАТ «ЗАЗ».

Об’єктами стали підземні води бучакського горизонту свердловин № 2785-7 та № 799-7В в межах водозабору ПАТ «ЗАЗ», а предметом являється зміни хімічних показників якості та їх порівняння з існуючими нормативами.

Методи дослідження. У ході роботи на різних етапах дослідження застосовувались методи теоретичного та емпіричного характеру. До перших зараховують аналіз наукової літератури щодо якості підземних вод, аналіз та узагальнення зібраної інформації; класифікації, індукції, дедукції та порівняння результатів дослідження. До других – порівняння, узагальнення, аналогії та лабораторні методи.

Наукова новизна. Вперше буде проведена оцінка якості підземних вод бучакського горизонту свердловин № 2785-7 та № 799-7В в межах водозабору ПАТ «ЗАЗ».

Практичне значення. Фахівцями з медичної геології давно помічено, що склад питної води впливає на стан здоров’я людини. Наприклад, використання у питних цілях мало мінералізованої води сприяє частішанню хронічних захворювань серцево-судинної системи, нирок, шлунково-кишкового тракту, відхилень у обміні речовин. Споживання такої води обумовлює відхилення фізичного розвитку у дітей, вагітних жінок, реєструються такі ускладнення як анемія, набряки, гіпертонія. Постійне вживання ультра прісних вод викликає серцево-судинну дистонію. Надлишок заліза викликає захворювання крові, печінки та підшкірної клітковини, а також такі нозологічні форми як анемія. Марганець чинить вплив на ферментаційну активність та ліпідний обмін. За надлишку марганцю у воді фіксуються порушення функціонального стану центральної нервової системи, анемія, захворювання щитовидної залози, карієс, каміння у нирках та сечоводах, остеоартроз. Надлишок кремнію у питній воді може призвести до порушення саморегуляційних властивостей організму, що, в свою чергу, викликає ряд тяжких захворювань. Нестача у воді йоду викликає захворювання щитовидної залози, що призводить до розумової відсталості, зниженню слуху, низькорослості. Нестача фтору викликає карієс, порушення родової діяльності, затримку росту.[11]

 

Розділ 1 аналітичний огляд літератури

1.1. Основні напрямки використання водних ресурсів

Підземні води мають велике значення в природі та господарській діяльності людини. Це найважливіше джерело живлення рік та озер; забезпечують рослини вологою і розчиненими в ній речовинами. Широко використовуються людиною для господарсько-побутових, промислових і сільськогосподарських цілей. Із термальних вод одержують багато різних хімічних речовин (йод, глауберову сіль, борну кислоту, різні метали). Теплову енергію підземних вод використовують для обігрівання будинків, теплиць, одержання енергії; підземні води застосовують для лікування цілого ряду захворювань людини.

1.2. Походження та класифікація підземних вод. Умови їх залягання

Підземні води формуються в основному з вод атмосферних опадів, що випадають на земну поверхню і просочуються (інфільтрують) у землю на деяку глибину, і з вод з боліт, річок, озер і водосховищ, також просочуються в землю. Кількість вологи, що проганяється таким чином в грунт, становить за даними А. Ф. Лебедєва, 15-20% загальної кількості атмосферних опадів.

Проникнення вод в грунти (водопроникність), що складають земну кору, залежить від фізичних властивостей цих грунтів. У відношенні водопроникності грунти діляться на три основні групи: водопроникні, напівпроникні і водонепроникні або водотривкі.

До водопроникним порід відносяться великоуламкові породи, галечник, гравій, піски, тріщинуваті породи і т.д. До водонепроникним породам - ​​масивно-кристалічні породи (граніт, порфір, мармур), що мають мінімальну вбирати в себе вологу, і глини. Останні, просочившись водою, надалі її не пропускають. До порід напівпроникні відносяться глинисті піски, лес, пухкі пісковики, Рихлі мергелі і т.п.

Підземні води в земній корі розподілені у двох поверхах. Нижній поверх, складений щільними магматичними і метаморфічними породами, містить обмежену кількість води. Основна маса води знаходиться у верхньому шарі осадових порід. У ньому за характером водообміну з поверхневими водами виділяють три зони: зону вільного водообміну (верхню), зону уповільненої водообміну (середню) і зону вельми уповільненого водообміну (нижню). Води верхньої зони звичайно прісні і служать для питного, господарського та технічного водопостачання. У середній зоні розташовуються мінеральні води різного складу. Це - стародавні води. У нижній зоні знаходяться високо мінералізовані розсоли. З них добувають бром, йод і інші речовини.

Підземні води утворюються різними способами. Як вже зазначалося вище, один з основних способів утворення підземної води - просочування, або інфільтрація, атмосферних опадів та поверхневих вод (озер, річок, морів і т.д.). За цією теорією, що просочується вода доходить до водотривкому шару і накопичується на ньому, насичуючи породи пористого і пористо-трещінноватого характеру. Таким чином виникають водоносні шари, або горизонти підземних вод. Поверхня ґрунтових вод, називається дзеркалом грунтових вод. Відстань h від дзеркала ґрунтових вод до водоупора називають потужністю водотривкого шару.

Кількість води, добутий в грунт, залежить не тільки від його фізичних властивостей, але і від кількості атмосферних опадів, нахилу місцевості до горизонту, рослинного покриву. Тривалий дрібний дощ створює кращі умови для просочування, ніж рясний дощ, тому що чим інтенсивніше опади, тим з більшою швидкістю випала вода стікає по поверхні ґрунту.

Круті схили місцевості збільшують поверхневий стік і зменшують просочування атмосферних опадів в грунт; пологі, навпаки, збільшують їх виділення. Рослинний покрив (ліс) збільшує випаровування випала вологи і в той же час посилює випадання опадів. Затримуючи поверхневий стік, він сприяє просочуванню вологи в грунт.

Для багатьох територій земної кулі інфільтрація є основним способом утворення підземних вод. Однак є й інший шлях їхнього утворення - за рахунок конденсації водяної пари в гірських породах. У теплу пору року пружність водяної пари в повітрі більше, ніж у ґрунтовому шарі і нижчих гірських породах. Тому водяні пари атмосфери безупинно надходять у грунт і опускаються до шару постійних температур, розташованого на різних глибинах - від одного до декількох десятків метрів від поверхні землі. У цьому шарі рух парів повітря припиняється у зв'язку із збільшенням пружності водяної пари при підвищенні температури в глибині Землі. Внаслідок цього виникає зустрічний потік водяної пари з глибини Землі вгору - до шару постійних температур. У поясі постійних температур в результаті зіткнення двох потоків водяної пари відбувається їх конденсація з утворенням підземної води. Така конденсаційна вода має велике значення в пустелях, напівпустелях та сухих степах. У спекотні періоди року вона є єдиним джерелом вологи для рослинності. Таким же способом виникли основні запаси підземної води в гірських районах Західного Сибіру.

Обидва способу утворення підземних вод - шляхом інфільтрації і за рахунок конденсації водяної пари атмосфери в породах - головні шляхи накопичення підземних вод. Інфільтраційні і конденсаційні води називаються вандознимі водами (від лат. "Vadare" - йти, рухатися). Ці води утворюються з вологи атмосфери і беруть участь у загальному кругообігу води в природі.

Деякі дослідники відзначають ще один спосіб утворення підземних вод. Багато виходи цих вод у районах сучасної або недавньої вулканічної активності характеризуються підвищеною температурою і значною концентрацією солей і летких компонентів. Для пояснення генезису таких вод австрійський геолог Е. Зюсс у 1902 році висунув теорію ювенільного (від лат. "Juvenilis" - незайманий). Такі води, як вважав Зюсс, утворилися з газоподібних продуктів, в достатку виділяються при диференціації магматичного вогнища.

Пізніші дослідження показали, що чистих ювенільних вод, як їх розумів Е. Зюсс, в поверхневих частинах Землі не існує. У природних умовах підземні води, що виникли різними способами, змішуються один з одним, набуваючи ті чи інші риси. Однак визначення генезису підземних вод має велике значення: воно полегшує підрахунок запасів, з'ясування режиму та їх якість.

Під час весняного водопілля та паводків рівень води в річці, піднімаючись вище рівня річкового потоку, спрямованого до річки, викликає відтік води з неї і підйом рівня ґрунтових вод. Це знижує висоту рівня весняних повеней. На спаді ґрунтові води починають живити річку, і рівень ґрунтових вод знижується.

Ґрунтові води можуть утворюватися за рахунок штучних гідротехнічних споруд на прикладі таких, як зрошувальні канали. Так, при будівництві Каракумський зрошувальної системи за рахунок перекидання частини стоку сибірських річок, в пустельній частині значну кількість води йшло не стільки на поливні потреби, скільки на випаровування і в грунт. Сталося це внаслідок того, що більша частина зрошувальної системи проходила по піщаних ґрунтів, де коефіцієнт фільтрації досить високий, і незважаючи на протифільтраційні заходи, падіння рівнів води за рахунок фільтрації води в грунт були великі. Все це, окрім зменшення стоку річок, призводило до того, що містяться в ґрунті солі розчинялися ґрунтовими водами, і при русі підводних потоків назад в канал відбувалося замулення та засолення останнього.

За умовами залягання виділяють три типи підземних вод: верховодку, ґрунтові і напірні, або артезіанські.

Верховодка називаються підземні води, що залягають поблизу поверхні землі і відрізняються непостійністю розповсюдження і дебіту. Зазвичай верховодка приурочена до лінз водотривких або слабко проникних гірських порід, що перекриваються водопроникними товщами. Верховодка займає обмежені території, це явище - тимчасове, і відбувається воно в період достатнього зволоження; в посушливий час голи верховодка зникає. Верховодка приурочена до першого від поверхні землі водотривкому пласту. У тих випадках, коли водотривкий пласт залягає поблизу поверхні або виходить на поверхню, в дощові сезони розвивається заболочування.

До верховодка нерідко відносять ґрунтові води, або води ґрунтового шару. Ґрунтові води представлені майже зв'язаною водою. Крапельно-рідка вода в ґрунтах присутня тільки в період надмірного зволоження.

Ґрунтові води. Ґрунтовими називаються води, що залягають на першому водотривкому горизонті нижче верховодки. Зазвичай вони приурочені до витриманому водонепроникному пласту і характеризуються більш-менш постійним дебітом. Ґрунтові води можуть накопичуватися як у пухких пористих породах, так і в твердих тріщинуватих колекторах. Рівень ґрунтових вод являє собою нерівну поверхню, що повторює, як правило, нерівності рельєфу в згладженої формі: на височинах він нижчий, у знижених місцях - вище. Ґрунтові води переміщаються в бік пониження рельєфу.

Рівень ґрунтових вод піддається постійним коливанням. Як зазначалося вище, на нього впливають різні чинники: кількість і якість випадаючих опадів, клімат, рельєф, наявність рослинного покриву, господарська діяльність людини та багато іншого.

Ґрунтові води, що накопичуються в алювіальних відкладах - одне з джерел водопостачання. Вони використовуються як питна вода, для поливу. Виходи підземних вод на поверхню називаються джерелами, або ключами.

Напірні, або артезіанські води. Напірними називають такі води, які знаходяться у водоносному шарі, укладеному між водотривкими шарами, і відчувають гідростатичний тиск, обумовлений різницею рівнів у місці харчування та виходу води на поверхню. Область харчування у артезіанських вод зазвичай лежить вище області стоку води і вище виходу напірних вод на поверхню Землі. Якщо в центрі такої чаші, або мульди, закласти артезіанську свердловину, то вода з неї буде витікати у вигляді фонтану за законом сполучених посудин.

Розміри артезіанських басейнів бувають досить значними - до сотень і навіть тисячі кілометрів. Області живлення таких басейнів найчастіше значно віддалені від місць вилучення води. Так, воду, що випала у вигляді опадів на території Німеччини та Польщі, отримують в артезіанських свердловинах, пробурених в Москві, а в деяких оазисах Сахари одержують воду, що випала у вигляді опадів над Європою.

Артезіанські води характеризуються сталістю дебіту і гарною якістю, що важливо для її практичного використання.