. України.

1. Правила в'їзду-виїзду та транзитного проїзду через територію України та іноземних держав.

2. Туристична віза та правила її оформлення в посольствах різних держав.

3. Правила безвізових обмінів України з країнами СНД. Основні міжурядові документи, які забезпечують безвізовий режим.

4. Визначте правила та вимоги посольств країн Шенгенської угоди щодо оформлення Шенгенської візи.

5. Охарактеризуйте процедуру оформлення української в'їзної (транзитної) візи та диференціацію сум консульського збору залежно від міжнародної туристичної політики держави.

Практтична робота 1.Розробити памятку для туриста для оформлення пакету документів для одержання паспорту та візи та основні напрямки контролю за цим.

Тема 13 . Митні, валютні та медико-санітарні туристичні формальності

Навчальні цілі:

Знати: правила та процедури формальностей,

Вміти:вміти підготовити памятку, провести інструктаж

План семінарського заняття:

1.Поняття митних формальностей та органи. що забезпечують їх виконання.

2.Правила ввозу в Україну та вивозу з; України речей і товарів.

3.Процедура митного догляду та правила оформлення митної декларації.

4.Валютні формальності. Правила перевезення валюти та інших цінностей через державний кордон України.

5.Медико-санітарні формальності для туристів.

6.Місцеві туристичні формальності та збори.

Рекомендована література: 2 ,11, 13 23, 32, 34,38, 44, 51.

Самостійна робота:

Ключові слова: митні формальності формаль­ності, митна декларація, пам'ятка туриста,інформаційний лист), валютні цінності, туристичний збір

Митні формальності - процедури. пов'язані з перевіркою дотримання особами, то перетинаютьтдержавний кордон, правил та умови звезення та вивезення речей, товарів і валюти. їх здійснення покладається на державну митну службу.

Валютні формальності - включають контроль за переміщенням валюти через митний кордон держави та контроль за її обміном.

Митна декларація - це іменний формуляр, який повинен заповнити та представити кожний турист, що перетинає кордон України чи будь-якої іншої країни.

Міграційна картка - це іменний формуляр, на якому ставляться відмітки про перетин кордону та реєстрація в закладах тимчасового розміщення (готелях): є обов'язковим документом, який оформляється при в'їзді до країни відвідування та здається при виїзді з неї.

Пам'ятка туриста (інформаційний лист) - документ, в якому зазначена інформація для туристів щодо особливостей в'їзду (виїзду) до (з) країни відвідування, особливостей оформлення візи, виконання митних та паспортних формальностей, правил загальної поведінки та в місцях культового призначення тощо.

Валютні цінності - це сукупність готівкової та безготівкової іноземної и національної валюти, цінних паперів та дорогоцінних металів, природного та обробленого дорогоцінного каміння, що можуть бути представлені як платіжні засоби закордоном.

Туристичний збір - це податок за використання туристичних, природних та антропогенних ресурсів в країні відвідування (туристичних центрах, курортах).

Мета заняття. Закріпити теоретичні знання з формальностей, навчити складати пам’ятки для туриста, проводити інструктаж.

Зміст та методика виконання.

1. Поняття митних формальностей та органи,що забезпечують їх виконання

Здійснення митних формальностей покладається на Державну митну службу України державний орган (митницю), яка відповідно до законодавства здійснює контроль за проходженням вантажів, багажу,поштових відправлень, грошових коштів та дорогоцінностей, стягнення встановленого мита та інших зборів, а також за затримання вантажів, що не відповідають встановленим законодавством умовам»

Державна митна служба покликана сприяти розвиткові економіки держави.

Головні завдання ДМС полягають у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності та охороні внутрішнього ринку країни від демпінгових цін, неякісних І товарів, контрабанди тощо

- недопущенні ввезення до країни речей, шкідливих для безпеки держави, для здоров'я та моралі громадян

- недопущенні вивезення за кордон національних, культурних, історичних та інших цінностей

- поповненні державного бюджету шляхом різного роду зборів, мита, штрафів тощо

ОСНОВУ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВАСКЛАДАЮТЬ:

1 Закон України про митну справу в України від 05,021992р., зі змінами і допов.

2 Закон України про Єдиний митний тариф від 05.02.1992 р. зі змінами і доповненнями.

3Митний кодекс України.

4 Вивезення товарів і предметів з України регулюється Законом України "Про звільнення від обкладання митом предметів, що вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України" від 5.05.1996 р. № 52.

5 Ввезення в Україну предметів і товарів регулюється наказом ДМС України "Про затвердження Порядку нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належить громадянам" від 27.03.2000 р. № 164.

Правила ввозу в Україну та вивозу з України речей і товарів

1. Предмети (товари), які ввозяться (надсилаються) громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства (Даті по тексту - громадянам) на митну територію України підлягають обов'язковому декларуванню митними органами шляхом заповнення митної декларації та оподаткування в повному обсязі зі сплатою митної декларації за повними ставками Єдиного митного тарифу України, податку на додану вартість : акцизного збору.

2

2.Від оподаткування звільнюються:

*предмети і товари, які ввозяться на митну територію вартістю 200 євро, або в разі ввезення неподільного предмету вартістю не більше 300 євро.

*предмети, що ввозяться громадянами на постійне місце проживання у кількості однієї одиниці на члена сімї.

*предмети, що входять у склад спадщини при умові їх легалізації в консульських установах, що знаходяться в країнах.

*предмети, що вводяться громадянами-резедентами в Україну у вигляді призів.

*предмети, які були вивезені за границю під письмове зобов’язання про їх повернення.

*предмети, що ввозяться громадянами України, які виїзджали зі службовою метою.

*предмети особистого використання, що тимчасово ввозяться в Україну під письмове зобов’язання про їх вивіз чи з метою транзиту.

Примітка. Не дозволяється ввезення на митну територію для особистого використання сільсько-господарської продукції, що підпадає під визначення з першої до двадцять першу групу товарної номенклатури Зовнішньо-економічної діяльності.

Дозволяється ввозити в Україну для особистих потреб (без надання сертифікату відповідності) в тому числі з метою транзиту, на одного громадянина:

• горілчаних виробів -1л;

• вина-2 л;

• тютюнових виробів - 200 сигарет (чи 200 г цих виробів);

• пива - 10 л;

• продуктів харчування рослинного та тваринного по­ходження на суму, еквівалентну не більше 50 євро, у кількості, визначеній додатком № 3;

• мила - 0,5 кг;

• синтетичних мийних та поверхово-активних засобів - 1 кг

Предмети (товари), при ввезення яких в Україну необхідний дозвіл відповідних органів:

• вогнепальна зброю, боєприпаси до нього та холодна зброя й ін. - дозвіл Міністерства внутрішніх справ України;

• живі тварини - ветеринарний сертифікат Державного комітету;

• текстові, аудіо- й аудіовізуальні матеріали - дозвіл Міністерства інформації України;

• радіоелектронні засоби та високочастотні прилади, установки (додаток № 5) - дозвіл Державної інспекції електрозв'язку України;

• продукти харчування, продовольчі товари, супутні матеріали в обсягах, що перевищують норми, вказані в п.З даної таблиці - сертифікат відповідності Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації;

• лікарські засоби у кількості, що перевищує 5 упаковок одного найменування, але не більше кількості, яку необхідно для одного хворого на один курс лікування за призначенням лікаря - рішення Міністерства охорони здоров'я України

• предмети (товари), що підлягають ветеринарному, екологічному, санітарному та фітоконтролю, пропускаються після здійснення такого контролю відповідними службами. Наявність вказаних сертифікатів не є основою для і звільнення чи відстрочки від сплати відповідних платежів (ввізне мито, податок на додану вартість, акцизний збір)

Забороняється ввезення (пересилання) в Україну

1.Транспортних засобів , які в момент ввозу були вироблені п’ять та більше років тому для постійного використання з метою відчуження, розукомплектування на запасні частини, крім випадків, коли транспортні засоби ввозяться :

*при переселення на постійне місце проживання;

*як спадщина;

*в колекційних цілях (з дозволу Міністерства транспорту та по узгодженню з Міністерстврм культури та мистецтв;

*з метою розукомплектування для забезпечення належного технічного стану автобусів іноземного виробництва для транспорту загального користування.

2.Предметів (товарів), імпорт яких здійснюєте - з порушен­ням прав інтелектуальної та промислової власності

3.Предметів (товарів), вивіз яких заборонене відповідно до законодавства України

4.Друкованих матеріалів, кліше, негативів, плівок, фото та знімків, які пропагують ідеї війни, расової дискримінації та геноциду та інших, які пропагандують відповідним нормам Конституції України

5.Сильнодіючих отруйних, радіоактивних, вискових засобів, інших предметів, які можуть нанести шкод здоров'ю чизагрожувати життю населення та (чи) тваринного світу, які можуть призвести до їх зараження

Правила вивезення предметів(товарів)

ч

1.Предмети (товари), які придбані за валюту України на суму, що не перевищує вартості товарної партії, тобто за ціною до 100000 євро, в перерахунку по курсу НБУ, пропускаються через митну територію України без сплати мита та митних зборів

2.Обмежуються щодо вивезення предмети та товари:

• предмети мистецтва, культурні та історичні цінності (картини, скульптури, акварелі, різні види гравюр, мініатюри, вироби з фарфору, кришталю, кераміки, дерева, шкіри, дорогоцінного та недорогоцінного каміння, металів, кістки, предмети народних художніх промислів, гобелени, меблі, художній одяг та взуття, нумізматика, художня зброя тощо; предмети, які представляють художню, історичну та культурну цінність - дозвіл Міністерства культури та мистецтв України (Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей Додаток № 1 "Перелік сувенірних виробів, предметів культурного і повсякденного призначення серійного і масового виробництва" Інструкції на вивіз культурних цінностей);

• товари (предмети), тварини, що підлягають ветеринарному, екологічному, санітарному чи фітоконтролю, пропускаються після здійснення такого контролю відповідними службами

Забороняються до вивезення за межі митної території України:

• предмети (товари), на які встановлено державні дотації, крім предме­тів особистого використання;

• предмети (товари) промислового призначення (додаток № 2);

• дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння та вироби з них, культурні цінності з метою відчуження;

• сильнодіючі, отруйні, радіоактивні, вибухові засоби, предмети, які можуть нанести шкоду здоров'ю чи загрожувати життю населення й тваринного світу, чи призвести до руйнування навколишнього середовища

3. Процедура митного догляду та правила оформлення митної декларації

Контроль дотримання громадянами правил переміщення предметів і товарів через митний кордон держави здійсню­ється шляхом митного догляду - через зіставлення даних, що були подані туристом усно або письмово (в митній декла­рації), з фактичними даними

Правила проходження митного контролю:

1.Митний догляд здійснюється у так званій "зоні митного контролю", що створюється в пунктах пропуску на державному кордоні. У зоні митного контролю встановлюється особливий режим щодо доступу сюди різних осіб і порядку пропущення через зону товарів і предметів. Такий режим встановлюється з метою заборони доступу в зону осіб, що не мають відношення до прикордонно-митного контролю, та створення умов для нормальної, безпечної роботи митних органів

2.Доступ до зони дозволено тільки службовим особам, що безпосередньо здійснюють догляд, громадинам, що перетинають кордон України, приймають або відправляють вантажі та, за необхідністю, співробітникам спецпідрозділів МВС і СБУ.

Доступ до зони митного контролю в усіх інших випадках (наприклад, для співробітників туристичних фірм) може бути дозволений начальником контрольно-пропускного пункту прикордонних військ, митниці або заступниками

3.До початку митного догляду громадяни заповнюють митну декларацію. Форма декларації та перелік відомостей, які в ній зазначаються, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від15.07.1997 р. №748.

Декларація заповнюється рідною для подорожуючого або зрозумілою мовою, тільки словами – без викреслень та скорочень. Термін дії 1 рік

• До декларації вписуються:

• предмети (товари), ввіз-вивіз яких обмежується чи заборонений: національна та іноземна валюта; зброя і боєприпаси; предмети, що представляють культурну або історичну цінність, дорогоцінні метали, каміння та вироби з них; речі та цінності, що підлягають обкладенню митом, ввезення та вивезення яких заборонені, обмежені та підпадають піл окремі правила, а також предмети, що належать іншим особам та багаж, що слідує окремо від власника (так званий несупроводжуваний багаж).

• предмети, валюта та цінності, що підлягають декларуванню, але не були вказані у декларації, знайдені під час митного догляду, вважаються контрабандою. Те ж саме стосується предметів, незадекларованих усно.

• заповнені громадянами при виїзді з України декларації зберіга­ються під час перебування за кордоном і є підставою для безперешкодного безмитного ввезення в Україну зазначених у них речей, валюти та цінностей. Втрачені митні декларації не поновлюються, а питання зворотного ввезення, речей, цінностей і валюта громадянами в такому разі вирішуються посадовими особами митниці.

Для дітей до 16 років декларація не заповнюється, багаж, що їм належить, вписується до декларації супроводжуючих їх осіб. Від письмового декларування звільняються також особи, що користуються митними пільгами

• громадяни, які не мають при собі або у своєму багаж: предметів, що потребують митного оформлення, можуть не заповнювати декларації, а у пунктах, де існує система "зеленого" і "червоного" коридорів, вони слідують через "зелений" коридор

• при проведенні догляду громадяни повинні надавати необхідні документи, особисто розпаковувати багаж та виконувати інші законні вимоги митниці. Посадові особи митниці повинні інформувати громадян про правила митного догляду, пояснюватисвої дії та не допускати таких, що можуть заподіяти матеріальні збитки або шкоду особистій гідності громадян. У виняткових випадках при наявності достатніх підстав можливий особистий догляд. Перед його початком громадянинові пред'являють письмовий дозвіл начальника митниці - знайомлять його з правами й обов'язками, пропонують добровільно пред'явити предмети, що незаконно перевозяться.

• догляд проводить особа тієї ж статі, його результати оформляються протоколом, в якому громадянин може зробити свій запис.

• |співробітники митниці мають право передогляду або затримання ) багажу. В разі виникнення конфліктної ситуації громадянин має право написати письмову заяву-скаргу на ім'я начальника митниці й вимагати письмової відповіді

• Оформляється міграційна картка

4. Валютні формальності. Правила перевезення валюти та інших цінностей через державний кордон України

До валютних цінностей відносяться:

1. Іноземна валюта

2. Цінні папери

3. Дорогоцінні метали

4. Природне дорогоцінне каміння

Органи у що регулюють валютні формальності в Україні:

• ДЕРЖАВНА«МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

• НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Постанова Правління Національного банку України від 12.07.2000 р. № 283 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.07.2000 р. № 452/4673), затв. інструкцію "Про порядок переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України". Ця постанова листом Державної митної служби України від 08.09.2000 р. № 09/4-3330-БП прийнята митними органами для вико­ристання в оперативній роботі

ПРАВИЛА ВВЕЗЕННЯ ВАЛЮТИ

1.Будь-яка сума валюти України, іноземної валюти та платіжні засоби повинні бути задекларовані шляхом подання митної декларації на ввезення валюти та платіжних документів, які повинні бути пред'явлені при проходженні митного контролю.

2.Валюта України пропускається при умові пред'явлення ^! митної декларації на вивіз цієї валюти з України з кількості, дозволеної до вивозу:

- резидентами України - до 20 мінімумів, що не оподатко­вуються;

- нерезидентами - до 10 мінімумів, що не оподатковуються.

3.Валюта іноземна, що ввозиться в У країн} в готівковій формі, пропускається в сумі:

• до 10000 доларів США, чи еквівалент цієї суми в іншій валюті, що перерахована по курсу, установленому НБУ на день ввозу - без документів, що потверджують джерела походження цієї валюти;

• від 10000 до 50000 доларів США, чи еквівалент цієї суми в іншій валюті, враховуючи платіжні документи в іноземній валюті та дорожні чеки - прп наявності документів, які підтверджують джерела походження валюти (тільки для резидентів) і подачі заяви на ввезення валюти готівкою з вказівкою мети ввезення;

• ввіз іноземної валюти в сумі, що перевищує 50000 доларів США чи еквіваленту в іншій валюті, повинен здійснюватися в безготівковій формі, чи за допомогою платіжних документів в іноземній валюті. На ввіз валюти в сумі, що перевищує 50000 доларів США, необхідно спеці­альний дозвіл НБУ

ПРАВИЛА ВИВЕЗЕННЯ ВАЛЮТИ

Валюту України нееобхідно задекларувати в митній декларації в сумі: резидентам України - до 20 МЗП; - нерезидентами України - до 10 МЗГІ

Іноземну валюту резидентами України:

• В сумі до 3000 (з 01.04.2003р.) доларів США готівкою, чи еквівалент цієї суми в іншій валюті (включаючи російські рублі), що перерахована по курсу НБУ на день оформлення митної декларації, а також додатково 1000 доларів США дорожніми чеками , чи еквівалент цієї суми в іншій валюті на одного громадянина незалежно від його віку ;

• До 4000 доларів СІП А, а також дорожні чеки та інші платіжні документи в сумі, що не перевищує 5000 доларів СІ 11 А, в тому числі дорожні чеки в сумі до 1000 доларів США (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті) з дозволу уповноваженого банку України по формі № 01 валюта, що знята з валютного рахунку чи куплена в установленому порядку), для громадян, які перетинають к9рдон України з метою туризму чи за приватними справами

• Безперешкодно пропускається валюта, яка була раніше ввезена в Україну (протягом одного року), що підтверджується належним чином оформленою митною декларацією

• До 1000 доларів США додатково громадянам, що виїздять за межі України за запрошенням чи з метою лікування, при наявності візи та дозволу уповноваженого банку по формі № 01

• При переїзді на постійне місце проживання за межі України - до 4000 доларів США за дозволом уповноваженого банку України по формі № 01

• При виїзді за кордон зі службовою метою на термін до 30 днів дозволяється вивозити іноземну валюту в сумі до 300 доларів СШ А (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті по курсу встановленому НБУ) на добу. Але загальна сума не може перевищувати еквівалент 9000 доларів США. Крім того, додатково на транспортні витрати - в сумі до 1000 доларів США. Уповноважений банк дає дозвіл на вивіз валюти у відповідності з розрахунками організації (підприємства) на відрядження.

• Громадянами (резидентам та нерезидентам) дозволяється вивіз з України ювілейних та пам'ятних монет з недорогоцінних металів, номінал яких виражений в гривнях та українських карбованцях без обмежень; з золота та срібла - в кількості не більше 50 монет кожного найменування (незалежно від ваги та проби) на одну особу, в більшій кількості - лише з дозволу НБУ

Громадянам ( резидентам та нерезидентам) дозволяється вивіз з України ювілейних та пам’ятних монет з недорогоцінних металів, номінал яких виражений в гривнях та українських карбованцях

• Валюту готівкою в сумі, що не перевищує 1000 доларів | США, а також дорожні чеки та інші платіжні документи в сумі, що не перевищує 5000 доларів США, на основі договору уповноваженого банку України по формі № 01 (чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті)

Чеки, вкладні книжки, платіжні документи та інші цінні папери:

• громадянами-резидентами - при вивозі обов'язково декларувати в митній декларації;

• громадянами-нерезидентами - при ввозі повинні мати митну декларацію на їх ввіз чи нотаріально завершене доручення від іншого нерезидента, який ввіз їх в Україну з дотриманням митних правил на ввіз

Предмети, які заборонені до ввозу, вивозу і транзиту через митну територію України

1. Зброю, боєзапаси всіх видів, військове спорядження |

2. Літаючі апарати, їх частини, прибори та спорядження до них

3. Станки і машини, призначені для виготовлення запасів всіх видів та літаючих апаратів й запасних частин до них

4. Наркотичні засоби

5. Радіоактивні предмети та речовини

6. Сильнодіючі, отруйні та вибухові речовини, інші предмети, які можуть нанести шкоду здоров'ю чи загрожувати⁴ життю населення та тваринного світу, чи призвести до шкоди навколишньому середовищу

7. Предмети (товари), що заборонені до ввезення в Україну відповідно до діючого заканодавства України

5. Медико-санітарні формальності для туристів

Медико-санітарні формальності мають на меті збереження життя та здоров'я громадян, охорону довкілля,відвернення епідемій

Медико-санітарні формальності - процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, що перетинають кордон, встановлених вимог щодо вакцинації (щеплення)

Контроль за дотриманням вимог медико-санітарних формальностей здійснюється санітарними службами в пунктах перетину кордону

Сертифікат про вакцинацію - посвідчення, що підтверджує вакцинацію його власника проти деяких епідемічних захворювань (чуми, холери, пропасниці, віспи та ін.). Сертифікат видається офіційними медичними органами країни по формі, встановленій Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), яка розробила "Вимоги до свідоцтва про щеплення при подорожах за кордон", а також випускає "Епідеміологічний щорічник" й рекомендації, призначені зменшити можливість розповсюдження небезпечних інфекцій (до карантин­них хвороб належать: чума, віспа, холера, вірус САРС, жовта лихоманка та ін.).

ВТО (за рекомендаціями ВООЗ) випускає щорічник "Закордонний туризм - прикордонні формальності".

Потенційно небезпечними краї­нами щодо вірусних інфекцій є:

Зона жовтої лихоманки:

Більша частина Південної Америки, Африки та Південно-Східно Азц. Це такі країни, як Ангола, Бенін, Берег Слонової Кістки, Болівії Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гвінея- Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста- Рика, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан- Томе і Принсіпі, Сенегал, Сомалі, Судан, Супінам, Сьєра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвінея, ЦАР, Чад,

Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія

Для відвідування цих країн необхідно зробити щеплення проти жовтої лихоманки, який забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з дня вакцинації.

Загрозу для життя і здоров'я туристів можуть становити й такі захворювання як вірусний гепатит, лепра (проказа), стронгілолдоз (глисти), паразитні хвороби, малярія.

Обов'язки туристичної фірми щодо виконання медико-санітарних формальностей

1.Ознайомлювати туристів з епідеміологічною ситуацією в країні відвідування, правилами вакцинації (в разі потреби), правила користування питною водою, прави­лами споживання їжі та ін.

2. З метою запобігання інфекційних захворювань необхідно дотримуватися наступних правил:

• забезпечення питною водою і напоями тільки гарантованої якості. Особлива обережність необхідна при споживанні напоїв з льодом, що може бути виготовлений 3 води невизначеної якості;

• харчування тільки на основі продуктів промислової обробки, з непростроченим терміном, страви - лише після термічної обробки, ні в якому разі не можна споживати сире м'ясо, рибу та ін. Слід відмовитись від споживання їжі, що продається на вулиці й несертифікована;

• проживання в готелях з необхідним комунальним обладнанням - водопостачанням та каналізацією, з оптимальним санітарним режимом;

• суворе дотримання правил особистої гігієни - миття рук, фруктів і овочів перед їжею, користування тільки особистими засобами гігієни, посудом тощо;

• особлива обережність при купанні у водоймищах. Краще віддавати перевагу купанню у басейні, ніж у морі, річці, озері або інших водоймах

і

Місцеві туристичні формальності та збори вклачають:

-дорожний;

-рекреаційний;

-курортний.

-аеропортний;

-екологічний;

Нормативна база:

1. Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93.

2. ЗУ "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 р. № 1344-ІУ.

3. Постанова КМУ від 18.02.2004 р. № 179 і Положення про збір на розвиток рекреаційного комплексу в АР Крим / Постанова ВР АРК від 19.02.2003р. №434-3/03.

ттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттТаблиця

Контрольні запитання та завдання

1.Дайте визначення понять "митні формальності", "митний догляд", "митна декларація".

2.Охарактеризуйте правила ввозу в Україну та вивозу з України речей і товарів.

3.Наведіть послідовність процедури митного догляду туристів під час перетину державного кордону.

4.Дайте перелік товарів та цінностей, які не дозволяються до перевезення через митний кордон України.

5.Визначте процедуру перевезення товарів, які підлягають розмитненню.

6.Наведіть основні реквізити митної декларації та опишіть порядок її заповнення.

7.Визначте поняття "валютних формальностей".

8.Дайте основні правила перевезення валюти та валютних цінностей через державний кордон України.

9.Охарактеризуйте правила ввозу-вивозу валютних цінностей при перетині кордону з різною метою.

10.Дайте визначення поняття" медико-санітарні формальності".

й

Тема14 . Страхування в туризмі

Навчальні цілі: види і порядок страхування, способи страхового обслуговування

Знати: види і порядок страхування, способи страхового обслуговування

Вміти: укладати угоди із страховою фірмою та заповнювати страховий поліс.

План семінарського заняття:

1.Види страхування в туризмі. Обов'язкові види страхування.

2.Правила і порядок страхування туристів та їх майна і порядок виплати страхових сум.

3.Порядок відшкодування страхових сум на медичне лікування.

Рекомендована література: 2, 8, 9, 13, 32, 38, 39. 44, 45.

Самостійна робота:

Ключові слова: страховий поліс, страхувальник.

Страховий поліс - договір страхування, що підтверджує факт його оформлення та гарантує забезпе­чення права туристів на отримання компенсації витрат, пов'язаних зі страховими випадками.

Страховик - страхова компанія, яка здійснює страхування туристів з метою гарантування покриття витрат, пов'язаних зі страховими випадками.

Страхування - це система економічних відносин із захисту інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом виплати страхових сум при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок страхових фондів організацій (страховиків).

Мета заняття. Навчити студентів укладати угоди на страхування та заповнювати страховий поліс.

Короткий зміст та методика виконання.

1. Види страхування в туризмі. Обов'язкові види страхування

Види страхування в туризмі:

1. страхування життя;

2. особисте страхування громадян від нещасних випадків під час подорожі;

3. медичне страхування;

4. страхування автотранспорту;

5. страхування громадської відповідальності власників авто­транспорту;

6. страхування майна туристів;

7. страхування від ненадання послуг, або надання їх не в повному обсязі;

8. страхування майна, багажу та вантажу та ін.

ДЛЯ ТИХ, ХТО ВИЇЖДЖАЄ ЗА КОРДОН, страхові компанії пропонують наступний перелік послуг:

• Програму "Міжнародне страхування здоров'я".

• Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів закордонам - "Зелена картка".

• Обов'язкове страхування від нещасних випадків осіб,що виїжджають в турпоїздки, на відпочинок, лікування, екскурсії, навчання, сезонні роботи.

2. Правила і порядок страхування туристів та їх майна та порядок виплати страхових сум

Страхові внески залежать:

1. від величини страхового покриття (чим більше сума страхового покриття, тим більше коштує страховка);

2. від країни відвідування (чим дорожче медичне обслуговування в країні подорожі, тим більше сума страхового покриття необхідна для відвідування);

3. від терміну подорожі;

4. від мети подорожі (професійний спорт, спортивний та екстремальний туризм та ін. - підвищена ставка страхового покриття); *

5. від віку подорожуючих (чим старший вік - тим більше сума страхового внеску);

6. від складу учасників групи.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ СТРАХОВОГО ПОЛІСУ:

1. Використовуються лише бланки компанії-страховика

2. Обов'язково до бланку страховки додається договір страху­вання, в якому детально розкриті: загальні умови страхування, об'єкт страхуваня, страхові ризики та випадки; витрати, які відшкодовуються страховиком (відповідно до програми); витрати, які не відшкодовуються; дії застрахованої особи у разі настан­ня страхового випадку на порядок страхового відшкодування; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір витрат; умови особистого страхування громадян від нещасних випадків під час подорожі, дії застрахованої особи в разі настання страхового випадку; порядок і умови виплат відшкодування, права та

обов'язки сторін по договору страхування; причини відмови у страховому відшкодуванні; розгляд спорів; порядок укладання, внесення змін та припинення дії оговору. Терміни та місце дії договору.

3. Договір підписується обома сторонами.

4. Надається детальний інструктаж щодо дій у разі настання страхового випадку туристам.

5. Безпосереднє обслуговування туристів на маршруті та надання (в разі потреби) першої медичної допомоги.

6. Оформлення документів, що засвідчують понесені витрати на медичне обслуговування (медичного закладу з ліцензією, на офіційних бланках та з печаткою медичної установи; повідомлення страховика про нещасний випадок.

7. Оформлення повернення коштів, витрачених на лікування.

3.Порядок відшкодування страхових сум на медичне лікування

Форми компенсації витрат у разі настання страхового випадку

• Компенсаційна

• Сервісна

При медичному страхуванні страховик покриває витрати:

2. пов'язані з лікуванням у стаціонарі, проведенням діагностичних досліджень, операцій, лікувальних процедур, включаючи оплату медикаментів та утримання у стаціонарі;

3. пов'язані з амбулаторним лікуванням;

4. пов'язані з послугами швидкої допомоги, транспортуванням застрахованого до лікарні;

5. пов'язані з медичною евакуацією до місця проживання, вклю­чаючи витрати на супроводжуючу особу (якщо такий супровід приписано лікарем);

6. пов'язані з невідкладною стоматологічною та пологовою допомогою;

7. пов'язані з репатріацією тіла померлого й ритуальними послугами.

При медичному страхуванні страховик покриває наступні витрати:

-повязані з лікуванням у стаціонарі, проведення діагностичних досліджень, операцій, лікувальних процедур, включаючи оплату медикаментів та утримання у стаціонарі;

-повязані з амбулаторним лікуванням;

- з послугами швидкої допомоги, транспортуванням застрахованого до лікарні;

-з медичною евакуацією до місця проживання, включаючи витрати на супроводжуючи особу;

-невідкладною стоматологічною та пологовою допомогою,

- пов’язані з репатріацією тіла померлого й ритуальними послугами.

Страховик не покриває витрат, що повязані:

• з лікуванням хронічних захворювань (крім випадків, коли є безпосередня загроза життю);

• з лікуванням захворювань, які виникли до укладання договору страхування;

• з лікуванням онкологічних, нервових, психічних, венеричний захворювань і СНІДу;

• з пластичною хірургією та протезуванням;

• з послугами нетрадиційної медицини;

• з наданням медичних послуг, що не були призначені лікарем;

• з послугами медичного закладу, що не має відповідної ліцензії;

• з фізіотерапією та курортним лікуванням;

• з наданням підвищеного комфорту в палаті,

• з лікуванням після повернення на батьківщину або таким, що може бути відкладене до повернення.

Під нещасним випадком розуміють раптову подію, що відбулася незалежно від волі застрахованого і призвела до розладу його здоров'я, травмування, інвалідності або смерті.

При страхуванні від нещасного випадку, якщо він призвів до травмування, інвалідності або смерті застрахованого, випла­чується певний відсоток страхової суми, залежно від тяжкості випадку (до 100% у разі смерті).

Страховка може бути анульована у випадку, якщо застрахований:

• здійснив протиправні дії, в ході яких отримав травми або зашкодив здоров'ю;

• взяв участь у військових діях, заколоті, маніфестації тощо, в результаті чого був травмований;

• здійснив самогубство або умисно завдав собі травму;

• отримав ушкодження здоров'я, перебуваючи у стані алкогольно­го, наркотичного або токсичного сп'яніння:

• піддавав себе невиправданому ризику (крім випадків, коли це було пов'язано з необхідністю врятувати життя іншій особі).

При страхуванні цивільної відповідальності власника (водія) автотранспорту покриваються витрати на;

• ремонт автотранспортного засобу потерпілої особи;

• відновлення здоров'я водія;

- правовий захист застрахованого при розборі дорожньо- транспортної пригоди.

Контрольні запитання та завдання

1.Дайте визначення понять "страховий поліс", "страховик", "страхувальник".

2.Охарактеризуйте види страхування в туризмі.

3.Дайте перелік обов'язкових видів страхування.

4.Наведіть правила та порядок страхування туристів та їх майна.

5.Визначте порядок виплати страхових сум.

Тема15. Договірні відносини в туризмі, туристичні документи

ТА ПРАВИЛА ЇХ ОФОРМЛЕННЯ

Навчальні цілі:

Знати: види документацій, дого.орів, оформлення ваучера.

Вміти:укладати угоди, виписувати ваучер та оформляти документи для туристичної групи.

План семінарського заняття:

1.Основні види туристичних документів.

2.Види договорів у туризмі та порядок їх оформлення.

3.Ваучер ж основний туристичний документ Правила оформлення

1. 4.формлення документів туристичної

5.Послідовність оформлення документів індивідуальних туристів

Рекомендована література: 2, 4 6 9 10, 11, 12, 13, 19, 20, 21, 23, 32, 36, 39, 48, 63, 67.

Самостійна робота

Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексну послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Мета завдання.Новчити студентів укладати угоди та заповнювати документи для туристичної групи.

Короткий зміст та методика виконання.

1. Основні види туристичних документів

• Звітні

• Інформаційні

• Облікові

• Розрахункові

2. Види договорів в туризмі та порядок їх оформлення

Структура договору:

1. Преамбула

2. Предмет договору

3. Умови співробітництва

4. Відповідальність сторін

5. Фінансові умови

6. Умови дії договору

7. Юридичні адреси сторін

3. Ваучер як основний туристичний документ. Правила оформлення

Інструкція про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання. Затв. наказом Держтурадміністрації України від 06. 06. 2005 р. № 50.

Виписка:

Ваучер - форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування, який може використовуватися відповідно до Закону України "Про туризм" (із змінами).

Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристичної діяльності турист отримує ваучер від рецептивного туроператора.

Ваучер виписується в трьох екземплярах і відноситься до документів сурової звітності.

4. Оформлення документів туристичної групи

Правила оформлення

1. Наказ СТД на призначення керівника туристичної групи оформляється на бланку, завірені підписом та печаткою підприємства

2. Паспорта туристів оформляються з візами - для візових країн; з ваучерами - для безвізових країн;

З. Списки груп туристів оформляються в алфавітному порядку (1-й у списку - керівник групи); українською та англ. мовами

4. Договір з приймаючою турфірмою оформляється з копією, що завірена підписом керівника та печаткою підприємства з позначкою "копія вірна»

5. Ваучери (або путівки) оформляються групово чи індивідуально кожному туристу

6. Програму перебування туристів -надаєтьсяіндивідуально кожному туристу;

7. Страхові поліси оформляються групово чи індивідуально кожному туристу

8. Медичні довідки для в'їзду до країни оформляється з обов'язковою вакцинацією; для подорожуючих груп дітей

9. Платіжні документи: -копії рахунків на туристичне обслуговування та платіжних доручень про їх оплату; -

- індивідуально кожен турист пред'являє на вимогу митників власні кошти та виписки з кредитних карток

10. Проїзні документи оформляються-груповий квиток+ посадочні талони

або індивідуально кожному туристу квиток

11. Копії ліцензій на тур-операторську діяльність

12. Пам’ятки туристам-на бланку,з реквізитами приймаючої тавід правлячої турфірми

5. Послідовність оформлення документів індивідуальних туристів:

1Опрацювання замовлення та вибір місця розміщення

2 Запит на наявність місць

З Бронювання туристичного обслуговування

4 Оплата послуг та здача документів

5Оформлення документів у посольстві країни відвідування

6 Співбесіда з працівниками посольства

7. Оформлення квитків на транспорт

8.Оформлення документів віза, квитки, пам'ятка туристу,страховка, ваучер, програма туру

9.Видача документів туристу інструктаж про митні, візові формальності; правила дії страховки.

Практична робота.

Завдання 1.Скласти план проведення переговорного процесу.

Завдання 2.Заповнити бланк ваучера.

Контрольні запитання

1. Визначте основні види туристичних документів

2. Визначте види договорів в туризмі. Порядок оформлення договору (договору бронювання.)

3. Визначте типову форму ,зміст,про співробітництво.

4. Визначте основні положення агентської угоди. Порядок узгодження обов'язків та прав туроперагора та турагента. Охарактеризуйте основні положення двосторонніх дого­ворів між рецептивними туроператора та їх закордон­ними представництвами.

5. Дайте характеристику ваучеру як основного туристичного документу.

6. Визначте, за яких умов оформлюється ваучер (путівка)? Назвіть основні реквізити документу

7. Перерахуйте, які туристичні документи відносяться до звітних?

8. Наведіть порядок та послідовність оформлення документів туристичної групи на виїзд за кордон.

9. Наведіть порядок та послідовність оформлення документів туристичної групи, що подорожує в межах України.

10. Визначте особливості та порядок оформлення документів дитячої туристичної групи.

11. Наведіть порядок та послідовність оформлення документів індивідуальних туристів. Визначте перелік питань, про які слід поінформувати туристів при здійсненні подорожей за кордон.

Тема . Організація туристичного обслуговування, його контроль, облік та розрахунки

План семінарського заняття.

1.Процеси організації, обліку та контролю туристичного обслуговування.

2.Види та форми розрахунків за туробслуговування.

3.Обов'язки та повноваження представника туристичної фірми за кордоном.

4.Взаємозалік та бартерні відносини в туризмі.

5.Оформлення повернення коштів за невикористане обслуговування.

Рекомендована література: 2, 4, 6, 1, 8, 9, 10, 11, 12,13, 19, 20, 21 23, 32, 36, 39, 48

Ключові слова: Інвойс-рахунок. Діскаунт-знижка.

Стоп-сайл - перелік готелів, які мають 100% завантаження та на які припинений продаж на вказані дати.

Керівник туристичної групи - це представник туроператора, який уповноважений супроводжувати групу під час подорожі та надавати необхідну супровідну інформацію, інформацію щодо змін у програмі туру, відповідальний за якість та комплексність наданих послуг, безпеку туристів.

1. Процеси організації, обліку та контролю туристичного обслуговування

Загальні правила обслуговування туристів в тур фірмі:

1. Привітання та вибір місця подорожі,

• готелю визначеної категорії,

• категорії номера

• та вибір типу харчування (А11 inklusive ,ВВ, НВ чи інше);

• дата перельоту (виїзду) + вид транспортування

Записуємо реквізити,телефони клієнта + його побажання

2. Дізнаємося про наявність місць на дату виїзду (на літак, автобус...) та місць в готелях в туроператора (можна в декількох відразу)

Складаємо лист-запит про наявність вільних місць на дату виїзду (Увага! це ще не лист бронювання)

3. Після отримання позитивної відповіді по п.2 повідомляємо туриста і ОБОВ'ЯЗКОВО оформляємо з ним наступні документи:

• договір на туристичне обслуговування (угода з туристом);

• рахунок на оплату наших послуг (заява на переказ коштів)

Найголовніше:

1) Ціна турорганізатора-посередника не повинна значно перевищувати ціну туроператора, а ще краще, щоб вона була такою ж. Ціна вказана в пакетах туроператора закордонного вже містить комісію турагента (близько10%), але щодо Криму – тут щоразу необхідно щоразу уточнювати, бо вітчизняні підприємства не включають ціну комісії агента в ціну турпакет.

2).Якщо турфірма самостійно складає калькуляцію, то не слід забувати про облік всіх витрат та додати власну комісію.

3). Для платників за безготівковою формою розрахунків - виставляти рахунок разом з ПДВ (20%) і перепитати туроператора, чи надасть він Податкову декларацію.

4. Лише після оплати послуг починаємо процедуру бронювання.

Для цього:

- зайти на сайт тур-оператора

-взяти бланк листа;бронювання;

- зняти ксерокопії з документів туристів (паспорт, копія; свідоцтва про народження -і для дітей; інші документи ,які вимагає посольство для оформлення візи)

ОФІЦІЙНО:

1) оформлюяємо лист бронювання та відправляємо туроператору. Натомість він відправляє:

2) рахунок-фактуру на оплату послуг (за мінусом комісії турагента)

5.Оплата послуг туроператора та оформлення документів

• віза

• ваучер

• страховка

• пам'ятка туриста для подорожі за кордон (до конкретної країни)

• квитки на транспорт (авіа,авто чи залізничні)

Майже всі документи передає туроператор (необхідно домовитися, де і коли їх видаємо чи вони отримають їх в аеропорту).

6. Перед виїздом при видачі документів туристу обов'язковий інструктаж:

- які речі взяти з собою;

- який курс валют та де краще купувати сувеніри;

- які екскурсії краще замовити (додатково, якщо вони не входять до туроператора) та ін.

7. Запропонувати туристам трансфер до аеропорту

8. Всі операції з коштами виключно у віданні директора та головного бухгалтера

2. Види та форми розрахунків за туробслуговування.

Виписка з агентського договору:

3. Розрахунки Сторін.

3.1. Турагент здійснює повну оплату замовленого Турпродукту згідно з виставленим Туроператором рахунком, протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж за один день до початку подорожі. Зобов'язання Турагента з оплати вважатимуться виконаними з з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок туроператору. У призначенні платежу Турагент вказує реквізити виставленого туроператору до оплати рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата. У випадку одержання Турагентом рахунку за одну добу до початку подорожі, строк оплати становить один банківський день, але при цьому Турагент повинен підтвердити своє зобов'язання Гарантійним листом.

3,2.Турагент здійснює оплату туристичного продукту згідно з рахунком, виставленним Туроператором.

3,3.Ціна Турпродукту для громадян України визначається шляхом множення прайсової вартості Турпродукту на курс НБУ на дату виставлення рахунку та на коригуючий коефіцієнт 1,04.

Ціна Турпродукту для іноземних громадян може визначатись іншим шляхом. У разі укладення Турагентом договору на туристичне обслуговування з іноземним громадянином, Турагент повинен кожного разу отримати вказівки щодо ціни такого Турпродукту у туроператора.

3.4.Несвоєчасна, неповна оплата Турагентом вартості Турпродукта наділяє Туроператора правом відмовити в наданні Турпродукту, навіть якщо Турагент вже отримав Підтвердження Замовлення.

3.5.За виконання зобов'язань за Договором Турагент одержує винагороду в розмірі вартості (близько 10%) Турпродукту, збільшенної із застосуванням туроператор- коефіцієнта. Вказаний розмір винагороди включає в себе ПДВ. Турагент утримує свою винагороду з плати, отриманої від реалізації Турпродукту Клієнтам, з обов'язковим наступним перерахуванням тур- оператору суми вартості Турпродукту не нижче, вказаної у виставленому останнім рахунку на оплату.

3.6.Вартість туристичної поїздки на території України розраховується в гривнях, за кордон - у доларах США або євро. Усі види платежів по Договору провадяться в гривнях.

3.7.Несвоєчасна чи неповна оплата Турагентом незалежно від вини останнього, виставленого Туроператором, рахунку знімає з Туроператора всю відповідальність, пов'язану з виконанням зобов'язань за цим Договором.

У цьому випадку Туроператор залишає за собою право анулювати Замовлення Турагента із застосуванням штрафних санкцій відповідно до п.6.2.3. Виставлений Туроператором рахунок на оплату є відповідним письмовим попередженням Турагента.

4.8.Турагент має право зменшити ціну реалізації Турпродукта, встановлену Туроператором в прайс-листах, виключно в межах і за рахунок своєї агентської винагороди, передбаченої за реалізацію даного Турпродукта.

4.9У випадку реалізації Турагентом туристичного продукту за ціною, вищою ніж та, що встановлена Туроператором, всі отримані додатково кошти залишаються у власності Турагента.

Обов'язки представника туристичної фірми за кордоном та його повноваження

Обов'язки керівника тургрупи:

1. Слід кувати за дотриманням приймаючою стороною узгоджених умов туристичного обслуговування, екскурсійної програми.

2. Від імені групи туристів підтримувати зв'язок з приймаючою стороною, вирішувати всі спірні питання та замовляти додаткові екскурсії.

3. Не допускати перевитрат, не обумовлених маршрутом та (чи) програмою туру, яка перевищує ціну туристичного пакета; допускається оплата додатково замовлених послуг.

4. Проводити щоденну організаційну роботу з туристами відповідно до програми туру, інформувати членів групи про зміни в ній.

5. Дотримуватись виконання членами групи правил поведінки в країні відвідування, впливати на порушників дисципліни.

6. Створювати в групі сприятливого мікроклімату.

3. Взасмозалік та бартерні відносини в туризмі

Види взаєморозрахунків бувають на двох рівнях:

-між двома операторами, які працюють як на прийом, так і на відправку туристів;

-на міждержавному рівні за урядовими угодами.

Форми контролю за якістю та повнотою туристичного обслуговування:

1. регулярний збір усних та письмових відгуків туристів, скарг та рекламацій;

2. обов'язкові детальні звіти керівників тургруп.

Оформлення повернення коштів за невикористане обслуговування шляхом компенсацій:

-грошова;

-у формі інших послуг;

-сума невикористаного обслуговування переходить на наступний період

Практична робота .

Завдання 1.Скласти план обслуговування туристів та вказати документи, що засвідчують це.

Завдання 2.Скласти схему розрахунків за ту

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте процеси організації, обліку та контролистичне обслуговування.ю туристичного обслуговування.

2. Визначте види та форми розрахунків за туробслуговування.

3. Охарактеризуйте обов'язки представника туристичної фірми за кордоном та його повноваження.

4. Взаємозалік та бартерні відносини в туризмі.

Тема 17. Права та обов'язки туристів і претензійнаробота в туризмі

Навчальні цілі:

Знати:право і обов’язки,види заподіяних шкод, порядок відшкодування втрат, Франкфурдську таблицю.

Вміти:представити претензію, обґрунтувати шкоду та користуючись таблицею визначити відшкодування

План семінарського заняття:

1.Основні права та обов'язки туристів.

2.Порядок відшкодування втрат у разі невиконання або неякісного виконання туристичного обслуговування.

3."Договірна" та "недоговірна" шкода. Претензійна робота в туризмі.

4.Використання Франкфуртської таблиці для розрахунку суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної туристам з вини туроператора.

5.Досвід інших країн щодо компенсації фізичної, матеріальної та (чи) моральної шкоди.

Рекомендована література: 1. 4, 6, 9, 12, 13, 18, 20, 23, 27, 28, 29, ЗО, 33, 34, 46, 48, 53.

Самостійна робота

Ключові слова:

Форс-мажорні обставини - це обставини, що включають в себе будь-які бойові дії (оголошені чи неоголошені), заколоти, громадянські заворушення, вандалізм, блокаду, ембарго, трудові конфлікти, повстання, епідемії, землетруси, шторми, повені, бурі та інші неспри­ятливі погодні умови, несприятливі дії та дії уряду, нездоланна сила, порушення функціонування транспортних засобів або техніки, де б вони не відбувались, а також будь-яка інша причина (як зазначена, так і не зазначена вище), яка не під дається розумному контролю, чи не може бути усунена стороною, якій перераховані вище фактори заважають виконати умови угоди.

Претензія - це вимога про відшкодування спричиненої шкоди, усунення недоліків або виплату боргу тощо.

Договірна шкода- це шкода, заподіяна туристу зменшенням кількості, зниженням якості або не нналежне виконання умов договору.

Недоговірна- це та шкода, що була спричинена третьою особою.

Претензійна робота- це дії, пов’язані з поданням позову на відшкодування шкоди.

Шкода- це несприятливі зміни в благополуччі людини, що охороняється законом, яке можуть бути майновим и або немайновими.

1. Основні права та обов'язки туристів

1. Право кожної людини на життя, свободу й особисту недоторканність.

2. Право на недоторканність особистого майна.

3. Право на свободу думки, совісті й вибору релігії.

4. Право на працю, відпочинок і дозвілля, вільне користування надбаннями культури й досягненнями наукового прогресу.

5. Право на збереження фізичного та психічного здоров я, на захист особистої гідності, притаманної всім людям, честі й репутації.

6. Право на свободу пересування та ін.

Документи, що гарантують (обумовлюють) захист (виконання) прав та свобод громадян: Міжнародні документи:

• Декларація прав людини.

• Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

• Гаазька декларація з туризму 1989 р.

• Хартія туризму і Кодекс туриста.

• Глобальний етичний кодекс туризму 1999р.

• Манільська декларація зі світового туризму 1980 р.

• Документи Акапулько (Всесвітня нарада з туризму в Мексиці,

• 1982 р.).

Законодавчі акти України:

• Конституція України.

• Цивільний кодекс України.

• Закон України "Про захист прав споживачів" від 01.12.2005 р.

• Закон України "Про туризм".

1. Право на повагу до гідності та право на сповідання своєї релігії. Хартія туризму закликає "не допускати будь - яких дискримінаційних заходів щодо туристів", а принцип Гаазької декларації стверджує: "Безпека та захист туристів і повага до їх гідності є неодмінною умовою розвитку туризму". Забезпечити здійснення цих прав туристів якраз допомагає якнайдетальніше їх інформування щодо законів країни, звичаїв місцевого населення, інструктування туристів з метою утримання їх від здійснення вчинків, які можуть спровокувати конфлікт. У глобальному етичному кодексі туризму зазначається: "Під час подорожей туристи й відвідувачі не повинні допускати жодних злочинних вчинків або дій, які можуть розглядатись як злочинні згідно законів країни, що відвідується, а також поведінки, яка може видаватись зухвалою або навіть образливою для місцевого населення...". В свою чергу необхідна також роз'яснювальна робота серед населення місцевості, що приймає туристів, з метою формування у нього поваги до туристів, гостинності та ввічливого поводження з ними.

2. Туристи також повинні мати "можливість сповідання своєї власної релігії та відповідні умови для цієї мети". Для цього туристична фірма повинна детально інформувати туристів щодо місцезнаходження відповідного культового центру або, у разі необхідності, надати їм транспорт, щоб його дістатись, чи облаштувати тимчасове приміщення для молитви.

3. Туристам повинно бути забезпечене також право на захист їх майна від крадіжок, ушкодження, втрати. Право власності в Україні охороняється законом. Це право забезпечується приймаючою фірмою через правильну організацію транспортування багажу туристів і контролю за його збереженістю під час руху. Для цього в туристському автобусі є спеціально обладнані відсіки для багажу. Якщо багаж транспортується окремо від туристів, це повинно бути оформлено відповідними приймально-здавальними документами; фургони для багажу опломбовують із зазначенням у документах номера пломбувальника. Факт пошкодження багажу під час його переміщення засвідчується при його прийомі відповідним актом.

У місцях проживання туристів повинні функціонувати системи безпеки й слідкування за пропускним режимом, збереження ключового господарства (сучасна його форма - електронні ключі). Обладнуються окремі приміщення або пристрої для спеціального збереження майна туристів - камери схову, сейфи тощо. Окремо слід передбачити й спеціальне збереження автотранспорту туристів - мають бути обладнані стоянки, що охороняються.

4.Невідємним правом людини є право на збереження життя й здоров'я. Туристичні фірми повинні обирати для проведення туристичних заходів найбезпечніший час і місце. Місця відпочинку і проведення заходів повинні бути обладнані засобами безпеки або слід організувати роботу рятувальних служб.

Засоби розміщення й транспортування туристів повинні відповідати вимогам технічної, санітарно-гігієнічної та протипожежної безпеки, що відображені у нормативних документах і підтверджені контролюючими органами. Гарантією дотримання таких норм готелями є їх сертифікація. Вибираючи для розміщення туристів сертифіковані готелі, туристичні фірми певною мірою гарантують їм необхідну безпеку.

2. Порядок відшкодування втрат у разі невиконання або неякісного виконання туристичного обслуговування

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів"

від 1. 12. 2005 р.:

Стаття 5. Захист прав споживачів

1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епіде- міологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

.... 3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

• безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

• відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

• безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

• відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

• реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладання відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законо­давством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків... Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання

5...Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

6. Виконавець зобов'язаний упродовж місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

 7. Виконавець зобов'язаний упродовж місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

8.. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

10. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

11. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця в разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

3. "Договірна" та "недоговірна" шкода. Претензійна робота в туризмі

Шкода, заподіяна туристу зменшенням кількості; зниженням якості або неналежним виконанням умов договору, є договірною шкодою. Відповідальність за договірну шкоду лягає на фірму, що аквізувала туриста, або підприємства обслуговування, що знаходяться з фірмою у договірних стосунках.

Недоговірною шкодою визнається така, що була спричинена туристу третьою особою. Підприємства обслуговування можуть визначати розмір збитків та передавати договірній стороні для здійснення їм компенсації.

Якщо громадянину була заподіяна будь-яка шкода, він може подати позов про її відшкодування безпосередньо винуватцю шкоди або в судові органи. Турист звертається з претензією до туристичної фірми, яка повинна захищати його інтереси. З моменту подання туристом претензії у фірму - вона вступає в претензійну роботу.

Перший Етап

Отримання претензії - перший етап претензійної роботи

Другий-Визначення винуватця шкоди. Після з'ясування характеру шкоди - договірна, недоговірна, форс-мажор і встановлення відповідача, слід визначити термін подачі йому претензії та форму чи суму відшкодування

Третій-Якщо туристу внаслідок порушення будь-якого з його прав було заподіяно шкоду, яка не може бути виправлена негайно"він може вимагати відшкодування заподіяних йому збитків. У разі відмови винуватця шкоди відшкодувати збитки потерпілому, він може звернутись до судових органів із відповідним позовом і вирішити через суд питання про примусове стягнення. Суми фінансового відшкодування залежать від виду та ступеня шкоди. Під шкодою розуміють несприятливі зміни в благополуччі людини, що охороняється законом, яке може бути майновим або немайновим. Можна визначити шкоду фізичну (зміни в організмі людини, що перешкоджають її благополучному існуванню - каліцтво, ушкодження здоров'я тощо), матеріальну (грошові збитки або ушкодження майна людини) та шкоду моральну - моральні та фізичні страждання людини.

4. Використання Франкфуртської таблиці для розрахунку суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

заподіяної туристам з вини туроператора

Сюда таблицю

Sk=k*V ,

де Sк - сума компенсації за неякісне обслуговування;

к- коефіцієнт (відсотковий показник Франкфуртської таблиці); V - вартість туристичної путівки.

Практична робота.

Завдання 1.Скласти план до представлення претензії за неякісне обслуговуванн.

Завдання 2.Визначити зменшення ціни за неякісне надання послуг за допомогою Франфуртської таблиці.

Контрольні запитаня та завдання

1. Порядок відшкодування втрат у разі невиконання або неякісного виконання туристичного обслуговування.

2. "Договірна" та "недоговірна" шкода. Порядок компенсації втрат.

3. Використання Франкфуртської таблиці для розрахунку суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної туристам з вини туроператора.

4. Визначте основні права та обов'язки туристів.

5. Охарактеризуйте досвід інших країн щодо компенсації фізичної, матеріальної та (чи) моральної шкоди.

Тема 18 .Безпека туристичних подорожей

Навчальні цілі:

Знати:правила поведінки на транспорті та техніку безпеки під час подорожі.

Вміти:повязати ці правила з інструкцією та включати у памятку для туриста.

План семінарського заняття колоквіума.:

1.Нормативно-правові акти щодо забезпечення безпеки туристичних подорожей.

2."Фактори ризику" в туризмі та основні заходи щодо нівелю­вання їх наслідків.

3.Правила поведінки на транспорті. Основні умови забезпе­чення безпеки на транспорті.

4.Правила поведінки туристів у разі надзвичайних ситуацій (тероризм., бандитизм та інші кримінальні дії).

5.Правила поведінки туристів у разі виникнення травмоне- безпеки, шкідливого впливу довкілля, пожежонебезпеки, випромінювання, підвищеної запиленості і загазованості повітря, впливу хімічних факторів тощо.

6.Правила поведінки туристів у разі специфічних факторів ризику (природні та техногенні катастрофи, поганий стан об'єктів матеріально-технічного забезпечення, недостатня підготовка інструкторського персоналу, недостатня підготовка самих туристів, недостаття інформація тощо).

7.Права та обов'язки туристів щодо виконання туристичних формальностей.

8.Обов'язки туристів щодо дотримання правил поведінки в країні (місці)перебування та формування сприятливого психологічного клімату в групі.

9.Обов'язки рецептивної туристичної фірми щодо надання допомоги в разі настання форс-мажорних обставин.

*

Рекомендована література: 1, 4, 6, 9, 12, 13, 18, 20,23, 27, 28, 29, ЗО, 33_} 34, 46, 48, 53.

Самостійна робота:

1. Нормативно-правові акти щодо забезпечення безпеки туристичних подорожей

Безпека туристичних подорожей - поняття комплексне, його вирішення потребує координації зусиль усіх суб'єктів туризму: країн, суб'єктів туристичного підприємництва (турис­тичних фірм, підприємств) і самих туристів. Шляхи вирішення деяких проблем безпечного функціонування й розвитку турис­тичних подорожей визначаються.

Безпека туристичних подорожей завжди була однією з найважливіших умов їх організації та здійснення. У періоди підвищеної небезпеки інтенсивність поїздок різко знижувалася і навпаки - безпечні умови для мандрівок стимулювали їх розвиток. Питання безпеки подорожей знаходяться в центрі уваги учасників міжнародного туристичного співробітництва.

Так, в організаційній структурі Секретаріату Всесвітньої туристичної організації сектор № 1 відділу пропаганди й розвитку туризму займається питаннями безпеки й захисну. ВТО приступила до виконання всесвітньої програми з безпеки та захисту туристів, метою якої є розробка рекомендацій для держав-членів і приватного оперативного сектору, а також ухвалення загальних правил, які регулюють питання безпеки й захисту туристів. За ініціативою ВТО влітку 1995 р. в Естерунде (Швеція) проведено першу міжнародну конференцію з безпеки туризму та зменшення ризиків у подорожах.

Поява нових ризиків у туризмі спричинена терористични­ми актами. Подіями 11 вересня 2001 р. у США викликане створення спеціальної Комісії зі сталого розвитку туризму в рамках ВТО, метою якої був аналіз і вживання заходів з мінімізації ризиків і наслідків їх настання.

Питання безпеки туристичних подорожей були предметом обговорення на багатьох міжнародних туристичних форумах. Особливо детально ці питання розглядались на Міжпарламентській конференції з туризму в Гаазі (Нідерланди) у 1989 р. Принцип VII і VIII Гаазької декларації з туризму і третій розділ Рекомендацій конференції повністю присвячені безпеці й захисту туристів, туристичних пам'яток і об'єктів.

Цього можна досягти шляхом:

а)розробки і впровадження у життя норм безпеки для подорожей і туристичних перебувань;

б)інформування та просвіти громадськості;

в)створення інституційних рамок для вирішення проблем, пов'язаних з безпекою туристів, зокрема в екстремальних ситуаціях; *

г)міжнародного співробітництва на двосторонньому регіональному,субрегіональному, міжрегіональному та світовому рівнях.

2. "Фактори ризику" в туризмі та основні заходи щодо нівелювання їх наслідків

Дії щодо запобігання його негативного впливу і передбачає використання захисних пристроїв та огороджування особливо небезпечних ділянок маршрутів, використання туристами І засобів індивідуального захисту, дотримання правил технічного утримання транспортних засобів, а також засобів розміщення і правил користування обладнанням та інвентарем.

• Шкідливий вплив довкілля:можна пом'якшити, обираючи сприятливий час і сезон для проведення туристичного заходу чи відпочинку, раціонально проектуючи трасу туристичного маршруту, враховуючи природні особливості регіону, забезпечуючи відповідне обладнання місць відпочинку та використання засобів індивідуального захисту для цього розробляється ціла низка правил та інструкцій як на державному і відомчому рівнях, так і для конкретних туристичних підприємств.

Захист від травматизму передбачає використання захисних пристроїв, огороджування особливо небезпечних ділянок дороги, використання туристами індивідуальних засобів безпеки, утримання транспортних засобів,, способів розміщення, правил користування обладнання таінвентаря.

Захист від пожежі передбачає низку правил та інструкцій для державних, відомчих і туристичних підприємств.розр

Захист від біологічних факторів небезпеки (мікроби, бактерії та ін.): захищає дотримання санітарних норм, про­ведення дезінфекційних заходів, медичних оглядів персоналу, медичні щеплення.

Захист від психофізіологічних навантажень передбачає уникнення серйозного впливу таких факторів слід раціонально будувати програми перебування та програми туристичних заходів, враховуючи психофізичні особливості туристів у групі

Захист від шкідливих випромінювань, підвищеної запиленості, загазованості повітря, хімічні та ін.: для вказаних факторів передбачає здійснення ряду заходів щодо контролю якості води, повітря, якості харчових продуктів, дотримання техніки безпеки, ; використання індивідуальних засобів ; захисту та ін.

Тероризм: це запобігання тероризму, зокрема - міжна­родному, важливе не тільки для туризму, обсяги якого значно скорочуються при несприятливих криміногенних обставинах, але й взагалі для забезпечення нормальних умов життя людей і функціонування суспільства. Це є завданням державної ваги та предметом міжнародного співробітництва країн. Завданням туристичних фірм є інформування туристів про можливість небезпеки та правила поведінки, в разі можливості - забезпечити їм необхідну охорону

Специфічні фактори ризику в туризмі, серед яких виділяють:

• можливість природних і техногенних катастроф і надзвичайних випадків;

• поганий стан об'єктів матеріально- технічної бази туризму;

• особливості рельєфу місцевості;

• недостатня підготовка туристичного персоналу:

• недостатня підготовка самих туристів;

-брак інформаційного забезпечення

Запобігання шкідливому впливу цих факторів небезпеки можливе при утриманні у належному стані матеріально-технічної бази, підготовці кваліфікованих кадрів для ту­ризму, належному інформуванні та інструктуванні туристів. Менеджерам туристичних фірм слід складати та вручати туристам пам'ятки з інформацією про можливості небезпечних ситуацій та рекомендаціями з поведінки. Інформування та інструктування туристів можна визначити як важливу складову комплексу заходів із запобігання усім факторам ризику та як основний засіб зменшення трагічних наслідків впливу криміногенних факторів і тероризму.

Практична робота.

.Розробити заходи із запобігування негативного впливу на організм Завдання1.Розпобити матеріал з безпеки до пам’ятки туристу.

Завдання 2.. Розробити заходи із запобігання негативного впливу на організм

Тьуриста.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте перелік нормативно-правових актів що забезпе­чують безпеку туристичних подорожей (міжнародних та і українських).

2. Визначте "фактори ризику в туризмі" та основні заходи щодо нівелювання їх наслідків.

3. Визначте правила та норми, що регулюють питання безпеки туристичних подорожей в Україні.

4. Правила поведінки на транспорті. Основні умови забез­печення безпеки на транспорті.

5. Правила поведінки туристів в разі надзвичайних ситуацій (тероризм, бандитизм та інші кримінальні дії).

6. Охарактеризуйте правила поведінки туристів в разі виникнення травмонебезпеки, шкідливого впливу довкілля, пожежонебезпеки, випромінювання, підвищеної запиленості і загазованості повітря, впливу хімічних факторів тощо.

7. Охарактеризуйте правила поведінки туристів в разі специфічних факторів ризику (природні та техногенні катастрофи, поганий стан об'єктів матеріально-технічного забезпечення, недостатня підготовка інструкторського персоналу, недостатня підготовка самих туристів, брак інформації тощо).

8. Охарактеризуйте права та обов'язки туристів щодо вико­нання туристичних формальностей.

9. Охарактеризуйте обов'язки туристів щодо дотримання правил поведінки в країні (місці) перебування та форму­вання сприятливого психологічного клімату в групі.

10. Визначте обов'язки рецептивної туристичної фірми щодо надання допомоги в разі настання форс-мажорних обставин.

11. Визначте основні принципи "Гаагської декларації зі світо­вого туризму ..." з питань безпеки туристичних подорожей.

ЛІТЕРАТУРА