1.3 Оцінка ефективності бренду

В останні роки управління суб’єктами господарювання стало орієнтоване на зростання вартості бізнесу. Об’єктом управління виступають грошові потоки, створювані їх активами. При цьому все більшого значення починають набувати нематеріальні активи. У зв’язку з цим у менеджерів виникла потреба формування та ефективного управління останніми.

Взагалі, ефективність, як відомо, характеризує співвідношення отриманого ефекту і витрат на його здійснення і є певною ціною або платою за досягнення певного результату. Таким чином, для визначення поняття «ефективність бренду» необхідно визначити витрати на здійснення брендингу та отриманий ефект.

Витрати на брендинг визначаються витратами, понесеними на створення і розвиток бренду: витрати на його розробку, створення і просування за допомогою засобів маркетингових комунікацій.

Ефектом виробничо-господарської діяльності компанії є, як правило, величина доходу на одиницю витрат, тобто рентабельність продукції. У брендінгу визначити поняття ефекту значно складніше, оскільки будівництво бренду пов'язано зі створенням не тільки матеріальних, а й емоційних і символьних цінностей. Тому поняття ефекту в брендінгу багатоаспектне. Внаслідок комплексного характеру витрат і результату при оцінці ефективності брендингу слід розглядати набір ефектів брендингу (рис. 1.5).

Рис. 1.5 - Підходи до оцінки ефективності брендингу.

Існує багато підходи до оцінки ефективності брендингу. Розглянемо основні з них.

Модель Л. де Чернатоні. Дана модель робить акцент на важливості цілісного підходу до оцінки ефективності управління брендом. Пізніше цей підхід отримав свій розвиток у розробці матриці, яка зображена на рисунку.

На рис. 1.6 наведено п'ять категорій, що представляють собою послідовні етапи створення та розвитку бренду. В рамках кожного з них формулюються питання (всього 51), що дозволяють визначити ефективність брендингу на кожному конкретному етапі будівництва бренду.

Відповіді на ці питання даються за шкалою від 0 до 5 балів. По кожній з категорій розраховується інтегральна оцінка, як середнє арифметичне оцінок з усієї кількості питань в рамках певної категорії.

Рис. 6 Оцінка ефективності бренду на різних етапах його будівництва

На наступному етапі, з метою оцінки життєздатності бренду, будується діаграма «здоров’я» (рис. 1.7).

Аналіз діаграми «здоров'я» бренду дозволяє фахівцям виявити ті області, в яких необхідно вживати заходів щодо підвищення результативності управління брендом. Так, на рисунку, аналізований бренд користується потужною підтримкою з боку «організаційної культури», проте має проблеми з точки зору «впровадження і пошуку ресурсів для бренду».

	Слабкий ступінь				Сильний ступінь
	0	1	2	3	4	5
Бачення бренду
Організаційна культура
Задачі бренду
Сутність бренду
Впровадження і пошук ресурсів для бренду

Рис. 1.7 Діаграма «здоров'я» бренду (приклад) [De Chernatony L., From Brand Vision to Brand Evaluation: The Strategic Process of Growing and Strengthening Brands. 2nd ed. Oxford: Butterworth Heinemann, 2006]

Модель Д. Аакера. Американський фахівець Д. Аакер вважає, що ефективність брендингу слід оцінювати аналізуючи показники використання активів марочного капіталу, таких як «обізнаність про бренд», «сприймана якість бренду», «лояльність бренду» і «асоціації, пов'язані з брендом».

Оцінити дієвість використання активів дозволяє система показників (рис. 1.8), яку автор назвав «десятка показників капіталу бренду» («Brand Equity Ten»). Дана «десятка» необов'язково являє оптимальний набір для всіх можливих ситуацій, вона може змінюватися для прив'язки до конкретної ситуації і виконуваного завдання.

Перші чотири групи показників - це споживчі оцінки активів марочного капіталу, одержувані в результаті досліджень. П'ята група використовує показники, що відображають ситуацію, що склалася на ринку.

Рис. 1.8 «Десятка показників» капіталу бренду [Аакер Д. Создание сильных брендов / Пер. с англ. М.: Издат. дом «Гребенников», 2003.]

Підхід Т. Муноз і С. Кумара. Т. Муноз і С. Кумар пропонують вибудовувати систему оцінки брендингу на основі трьох класів метрик: метрики сприйняття, поведінкові метрики, фінансові метрики. [Munoz T., Kumar S. Brand Metrics : Gauging and Linking Brands with Business Performance // Journal of Brand Management. 2004. Vol. 11. N 5. P. 381–387.] Недолік даної моделі полягає в тому, що вона не включає в себе ринкові показники (показники частки ринку, рівня дистрибуції бренду та ін.), зосереджуючись тільки на споживчих і фінансових метриках.

Модель С. Девіса і М. Данна. На думку цих вчених, щоб оцінити роль бренду в досягненні стратегічних і тактичних цілей компанії, необхідно розробити показники ефективності брендингу - «вимірювані параметри оцінки ефективності дій бренд-орієнтованої компанії, тобто компанії, що дотримується при прийнятті стратегічних рішень правила відповідності таких рішень існуючої або бажаної бренд політиці» [Дэвис С., Данн М. Бренд-билдинг. Создание бизнеса, раскручивающего бренд / Пер. с англ. СПб.: Питер, 2005.].

Для розробки цих показників вчені запропонували використовувати концепцію контактного брендингу. Вона ґрунтується на тому, що шляхом виділення і контролю точок контакту бренду і споживача можна оцінити ефективність управління брендом. Під точками контакту розуміються всі ті способи, користуючись якими «наявні та потенційні споживачі вступають в контакт з брендом, і які можуть або вже використовуються для впливу на нинішні або майбутні рішення, пов'язані з брендом» [Шульц Д., Китчен Ф. Маркетинг. Интегрированный подход / Пер. с англ. М.: ИНФРАМ, 2004. ].

Для оцінки ефективності брендингу Девіс і Данн пропонують аналізувати формування досвіду споживачів з позиції трьох груп точок контакту споживача і бренду, таких як:

• досвід до здійснення покупки;

• досвід під час здійснення покупки;

• досвід після здійснення покупки (рис. 1.9).

Ефективність контактного брендингу полягає в тому, щоб споживач отримав позитивне враження на всіх рівнях контакту з брендом. Негативний досвід, придбаний покупцем на одному з рівнів точок контакту, призведе до неефективності брендингу в цілому. Саме загальна сума контактів з брендом, з часом накопичується споживачами та визначає їх реакцію на програми брендингу.

Рис. 1.9 «Колесо» точок контакту з брендом

С. Девіс і М. Данн вважають, що існує два типи метрик, які повинні враховуватися в системі метрик компанії. Тактичні метрики забезпечують діагностику ефективності брендингу з точки зору формування досвіду покупця в точках контакту з брендом. До таких належать наступні метрики ефективності брендингу: поінформованість про бренд; розуміння бренду; актуальність бренда; довіру до бренду; виконання обіцянок бренду; переваги бренду; розгляд бренду; вплив бренду на рішення про покупку; виконання обіцянки брендом; задоволеність брендом; рекомендація бренду.

Другий тип метрик – стратегічні, вони допомагають оцінити вплив дій керівництва з формування бренду на загальну ефективність бренду, і таким чином всієї компанії в цілому.

Наступні шість стратегічних метрик ефективності брендингу дають можливість оцінити те, яким чином зусилля компанії по створенню бренду і дії в точках контакту з ним впливають на загальні результати роботи:

• розширення бренду;

• придбання покупців за допомогою бренду;

• утримання покупців бренду;

• купівельність бренду;

• цінова премія за бренд ;

• прихильність до бренду.

Вибір тих чи інших метрик для оцінки ефективності брендингу залежить від конкретних цілей оцінки.

Звичайно, одним із ключових показників оцінки ефективності брендингу є оцінка поточної вартості бренду. Грамотний брендинг, заснований на ефективному застосуванні активів марочного капіталу, призводить до зростання додаткової вартості бренду і, як наслідок, до зростання вартості бренду.

Інтегральна модель оцінки ефективності бренду. Один з найбільш перспективних підходів оцінки ефективності брендингу - модель контактного брендингу С. Девіса і М. Данна. Вибір даної моделі пояснюється наступним:

• метрики даної моделі є практико - орієнтованими, оскільки дозволяють оцінити, як бренд проявляє себе за межами компаній з погляду очікувань покупців і дій конкурентів;

• відібрані критерії оцінки надають інформацію для прийняття продуманих стратегічних і тактичних рішень по створенню, просуванню і післяпродажного обслуговування бренду;

• метрики забезпечують діагностику впливу бренду на ефективність бізнесу;

• показники моделі дозволяють компанії більш ефективно розміщувати інвестиції в підтримку та розвиток брендів;

• метрики виступають відправними базовими показниками, на основі яких можна вибудовувати ланцюжок поведінкових, ринкових і фінансових показників оцінки ефективності брендингу [Старов С. А. Управление брендами. СПб.: Изд-во «Высшая школа менеджмента», 2008].

З метою створення інтегральної моделі вимірювання ефективності брендингу систему метрик, запропонованих у моделі Девіса і Данна, структуруємо з позиції взаємопідлеглості метрик. Тобто кожна з метрик, що пов'язана з конкретною категорією точок контакту з брендом, може належати одній з наступних чотирьох узагальнених груп метрик, що виділяються на основі маркетингових заходів контактного брендингу:

1) метрики сприйняття;

2) поведінкові метрики;

3) ринкові метрики;

4) фінансові метрики.

Тобто між перерахованими показники наявна взаємозалежність і вони між собою є взаємозумовленими. Поліпшення цільових показників однієї з груп метрик сприяє зростанню результативності показників іншої групи метрик.

Для прикладу простежимо зв'язок між ринковими і фінансовими метриками (рис. 1.10). Сильні бренди володіють значною часткою ринку: як правило, частка бренду-лідера вдвічі перевищує частку бренду, що йде на другому місці, і втричі - бренду, що займає третю позицію на ринку. Бренд з найбільшою часткою ринку виробляє і найбільш високу вартість.

Норма повернення інвестицій , %

Абсолютна доля ринку, %

Рис. 1.10 Взаємозв'язок частки ринку і норми повернення інвестицій в бренд

Згідно з дослідженням 2600 компаній, показник норми повернення інвестицій торгових марок, що мають частку ринку, рівну 40%, в ​​середньому втричі перевищує аналогічні показники марок, частка ринку яких складає 10% [Дойль П. Маркетинг, основанный на стоимости / Пер. с англ. СПб.: Питер, 2001.]

Таким чином, кожен з розглянутих підходів до оцінки ефективності брендингу має свої достоїнства та недоліки. Для більшості з них характерна передумова про необхідність використання споживчих і фінансово-ринкових метрик для отримання адекватного оціночного показника.