Тема 3. Основні активи підприємства
3.1. Суть, економічні ознаки і структура основних активів підприємства.
3.2. Методи оцінки основних активів.
3.3. Фізичний і моральний знос основних активів. Методи амортизації.
3.4. Показники використання основних активів підприємства.
3.1. Суть, економічні ознаки і структура основних активів підприємства.
При розгляді промислового підприємства як системи, ми виділяли внутрішнє і зовнішнє середовище цього підприємства. Найважливішим елементом внутрішнього середовища є основні активи (ОА) підприємства.
Основні активи = основні фонди = основний капітал = основні засоби = засоби праці (у політекономії) = необоротні матеріальні активи = Fixed assets.
Основні активи – це матеріальні активи, які використовуються у виробничо-комерційній або невиробничій сфері понад 1 рік, вартість яких поступово зменшується через фізичний або моральний знос.
Звідси витікає, що одна частина основних активів використовується для отримання прибутку (основні виробничі фонди), інша частина має неприбуткову спрямованість і служить для виконання соціальних, екологічних та інших задач (основні невиробничі фонди).
Економічні ознаки основних активів:
вони беруть участь у багатьох виробничих циклах протягом тривалого часу;
натуральна форма зберігається впродовж усього періоду використання;
вартість ОА переноситься на собівартість готової продукції частинами з використанням різних методів амортизації.
Ці ознаки доцільно розглядати порівняно з економічними ознаками оборотних активів. Оборотні активи, як правило, беруть участь в одному технологічному циклі, споживаються в його ході і повністю переносять свою вартість на собівартість готової продукції.
Група ОА - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенню і умовам використання ОА.
Для здійснення бухгалтерського обліку основні засоби згруповані у 9 груп: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будівлі, споруди, передавальні пристрої; машини і устаткування; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (у т.ч. меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.
Для ведення податкового обліку і розрахунку амортизаційних відрахувань використовується укрупнена класифікація основних активів:
група I – будівлі, споруди, передавальні пристрої;
група II – автотранспорт; меблі; побутові прилади і інструменти;
група III – силові машини і устаткування, робочі машини і устаткування, лабораторне устаткування, контрольно-вимірювальні прибори і т.п.;
група IV – ЕОМ, оргтехніка, засоби зв'язку (телефони, мікрофони, рації).
Залежно від ролі у виробництві ОВФ поділяються на 2 частини:
активна частина (основні фонди, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції);
пасивна частина (основні фонди, що створюють умови для здійснення процесу виробництва).
Методи оцінки основних активів.
Оцінка основних активів ведеться в натуральних і вартісних показниках.
Натуральна оцінка основних активів необхідна перш за все для визначення виробничої потужності цехів і підприємства в цілому.
- виробнича потужність характеризує випуск продукції в натуральному виразі
Види вартісної оцінки ОА: первинна, відновна, залишкова, ліквідаційна.
1.
Первинна вартість (
)
– це вартість ОА в цінах
на момент їх придбання або введення в
експлуатацію. У загальному випадку
первинна вартість ОА
включає:
вартість устаткування і його транспортування;
будівельно-монтажні витрати;
інші витрати (землевідведення, проектно-кошторисна документація…).
За цією вартістю основні активи числяться на балансі підприємства. Первинна вартість може збільшуватися на суму витрат, пов'язаних із покращенням ОА (модернізацією, реконструкцією і т.п.).
2. Відновна вартість - це вартість ОА на момент останньої їх переоцінки.
3.
Залишкова вартість основних активів
(
)
пов'язана зі зносом:
За своїм економічним змістом – це вартість основних активів, яку ще залишилося перенести на собівартість продукції.
Залишкова вартість розраховується за формулою:
ОАз = ОАп + ВКР + Вм – АМ
де: ВКР і Вм - витрати на капітальний ремонт і модернізацію за термін служби ОА;
АМ – амортизаційні відрахування за цей термін.
Капремонт устаткування – це відновлення його первинних техніко-експлуатаційних параметрів, а модернізація устаткування – його осучаснення (вдосконалення з метою підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до сучасного рівня).
4. Ліквідаційна вартість - це вартість реалізації зношених і виведених з експлуатації основних активів (наприклад, за ціною металобрухту).