Висновок

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), за Цивільним кодексом України № 435-IV від 16.01.2003 року, із змінами внесеними 04.07.2013 року.

Право власності є одним з найактуальніших і найважливіших питань на сьогоднішній день в Україні. Одним з його різновидів є право спільної власності.

Під час написання курсової роботи, ми порівняли раніше діюче цивільне законодавство та нове, щодо права спільної власності і дійшли до висновку, що тривалий час радянське цивільне законодавство обмежувало можливість створення права спільної власності. У ст. 26 Основ цивільного законодавства 1961 р., ст.112 ЦК України було передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або більше колгоспам чи іншим кооперативним та громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.Отже, наведена норма не передбачала існування спільної власності між громадянами і організаціями. Більше того, у разі виникнення у певних випадках права спільної власності держави і громадянина, організацій і громадян закон вимагав обов’язкового її припинення протягом одного року (ст.117 ЦК - виключена з Кодексу за Законом від 16 грудня 1993 р.).

На сьогоднішній день Цивільним кодексом України знято обмеження щодо виникнення спільної власності.Об’єднання майна, яке перебуває у власності громадян, юридичних осіб і держави, та утворення на цій основі змішаних форм власності, у тому числі власності сумісних підприємств з участю іноземних юридичних осіб і громадян.

Отже, об’єднане майно може належати на праві спільної часткової або спільної сумісної власності одночасно кільком особам, незалежно від форми власності.

Мною розглянуто проблеми правового регулювання власності подружжя; недоліки щодо державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майно; визначено особливості права спільної власності за участю організацій (юридичних осіб).

Шляхи вдосконалення права спільної власності: розмежувати поняття «ідеальна частка», «реальна частка»; передбачити видачі нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності; визначити у законі вичерпного або приблизного уніфікованого переліку підстав виникнення права спільної власності; передбачити право співвласників домовленістю між собою змінити загальне правило щодо віднесення витрат пропорційно до часток співвласників; зробити придатним до практичного застосування законодавства з питань застави (іпотеки) частки, що закріплена на праві спільній частковій власності, адже члени Комісії з методології, аналізу та прогнозування нотаріальної практики Української нотаріальної палати рекомендують нотаріусам утримуватися від посвідчення таких договорів, до моменту удосконалення законодавства.

Отже, право спільної власності є невід’ємною ланкою у суспільних відносинах, що виникають в державі між організаціями, громадянами, а також між державою та організаціями (громадянами). І це право повинне захищатися законом.