1.2. Розвиток гнучкості у молодшому шкільному віці

1.2.1. Вікові особливості молодших школярів

Великого значення для гармонійного розвитку набуває вироблення у дітей молодшого шкільного віку життєво важливих фізичних якостей: спритності, сили, швидкості, витривалості, гнучкості, а також уміння довільно розслаблювати м'язи.

Найважливішими параметрами здоров’я та адекватними індикаторами соціального благополуччя суспільства, на думку багатьох авторів є показники фізичного розвитку людини. Показники фізичного розвитку – це, насамперед, антропометричні дані, темпи та особливості їх змін в процесі зростання, ступінь гармонійності розвитку, співвідношення календарного та біологічного віку, конституційні особливості тощо. Такий підхід надає можливість використовувати показники фізичного розвитку для вимірювання та адекватного порівняння їх значень з певними нормативними показниками, що встановлені.

Якщо фізичний розвиток дітей являє собою безперервний біологічний процес морфологічного та функціонального удосконалення організму, то рівень фізичного розвитку − це поняття разове, певне для кожного окремого вікового періоду, що визначається у зіставленні з нормативними значеннями, які мають вікову та територіальну зумовленість, ураховують різні соціально-економічні та екологічні умови.

Досягнутий рівень фізичного розвитку та ступінь його гармонійності є важливими критеріями стану здоров’я школярів. Водночас заняття фізичною культурою і спортом слід вважати найважливішими засобами удосконалення фізичного розвитку учнів. Сучасна медицина не знає іншого універсального засобу, крім фізичних вправ, який би одночасно стимулював зростання і розвиток дитячого організму, спонукав до покращання здоров’я та здійснював оздоровчо-корекційну і лікувальну дію при багатьох захворюваннях. (А.А.Ніколаєв,2005)

Фізична активність людини являє собою рухову діяльність, спрямовану на збереження і зміцнення здоров’я, розвиток фізичного потенціалу та досягнення фізичної досконалості з метою забезпечення ефективної реалізації своїх задатків з урахуванням особистісної структури мотиваційних установок і соціальних потреб.

Найбільш інтенсивно гнучкість розвивається до 15-17 років. При цьому для розвитку пасивної гнучкості сенситивним періодом буде вік 9-10 років, а для активної - 10-14 років. Цілеспрямовано розвиток гнучкості має починатися з 6 - 7 років. У дітей і підлітків 9-14 років це якість розвивається майже в 2 рази ефективніше, ніж у старшому шкільному віці [27].

У дітей віком від 7 до 12 -13 років відбуваються найбільш істотні зміни в розвитку координації рухів, швидко розвивається руховий аналізатор, поліпшується диференційна здатність зорового аналізатора, рухливість нервово - м'язової системи досягає норм дорослої людини.

Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 8-9 до 10, від 11 до 12 та від 14 до 15 років.

У дітей молодшого шкільного віку швидко зростає витривалість до статичних зусиль, темпи її зростання вищі, ніж у середньому та старшому віці. Однак 7 - 8 річні діти часто не можуть підтримувати зусилля на суворо постійному рівні. Навіть під час нетривалої праці ( 1 - 1,5 хв. ) вони ненавмисне відволікаються. Це пояснюється легкою іррадіацією процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, а також невмінням точно диференціювати ступінь м'язового напруження.

Витривалість під час статичної роботи визначається часом утримання зусилля, воно становить 50% від максимального. У 8 - 11 років цей час для різних груп м'язів має різні величини.

Відмінність у величинах приросту витривалості різних груп м'язів зумовлюється тим, що вони зазнають неоднакового навантаження. Найбільше за період від 8 до 11 років збільшується витривалість розгиначів тулуба ( на 84,8% ), ікроножних м'язів ( на 76,5% ) та згиначів кисті ( на 75,5% ).

У віці від 7 до 12 років спостерігається інтенсивне зростання темпу рухів. У хлопців від 7 до 9 років темп рухів різко збільшується у відмінності від дівчат. К 10 - 12 рокам темпи рухів поступово стають однаковими як у дівчат, так і в хлопців. Точність відтворення рухів розвинена слабко, помилки при цьому становлять 45 - 50 %.

У цьому віці найбільший темп приросту показників, що характеризують швидкісно - силові здібності. За три роки у хлопців вони зростають на 44%, а у дівчаток на 34% .

Виходячи з наведених даних вправи цього характеру у молодшому шкільному віці провинні займати одне з головних місць (Л.В. Волков,2002)

Рухова діяльність дітей молодшого шкільного віку не повинна бути надмірною – варто остерігатися інтенсивних навантажень, адже значна частина енергетичних ресурсів організму у цьому віці витрачається на пластичні процеси, а саме на процеси росту та розвитку. Натомість інтенсивна м’язова діяльність пов’язана з великими витратами енергії. Отже, надмірне за обсягом фізичних навантажень, тренування не поліпшить, а, навпаки, загальмує ріст і розвиток дитини. Рухова діяльність школярів як за характером вправ, так і за їх обсягом повинна будуватися диференційовано з урахуванням рівня їх фізичної підготовленості. В сучасній школі близько 75% школярів початкових класів мають середній фізичний розвиток, 15% – фізичний розвиток високий та вище середнього, 10% – фізичний розвиток нижче середнього

У цьому віці особливо великого значення набувають раціонально організований режим дня, характер організації навчальної та позанавчальної діяльності, сну, харчування, загартовування, рухливих ігор на свіжому повітрі, що відповідає фізіологічним потребам організму дітей і підлітків. Особливо ефективними у цьому контексті необхідно визнати заняття фізичною культурою, які повинні відповідати наступним вимогам: а) застосовуватися систематично, а не періодично; б) не викликати надмірного втоми; г) бути різноманітними, впливаючи як на організм в цілому, так і на окремі органи та системи

Систематичні фізичні вправи із широким використанням природних факторів дозволяють успішно вирішувати і цілу низку завдань, які полягають у збереженні та зміцненні здоров’я, загартовуванні організму, всебічному фізичному розвитку, і особливо розвитку фізичної витривалості, швидкості і сили, формуванні адекватних рухових навичок, виховання високих моральних і вольових якостей.