Висновки

1. Аналіз науково-методичних джерел показав, що найбільш сприятливим віковим періодом для розвитку гнучкості є молодший і середній шкільний вік. У дітей 9-14 років ця якість розвивається майже удвічі ефективніше ніж у старшокласників.

2. Рівень розвитку гнучкості у школярів 9-10 років, які займаються в секції тхеквондо протягом 2,9±0,8 років значно вищий ніж у їх однолітків, рухова активність, яких обмежена заняттями на уроках фізичної культури і періодичними заняттями у різних спортивних секціях (р<0,05 - р<0,001).

3. Дослідження динаміки рівня розвитку гнучкості учнів 4-х класів під впливом застосування на уроках фізичної культури методики з використанням засобів тхеквондо показало значні позитивні зрушення активної рухливості у кульшових суглобах та хребтовому стовпі (р<0,05 - р<0,001) при помірній позитивній динаміці пасивної рухливості у цих суглобах і рухливості у плечових суглобах (р>0,05).

4. У хлопчиків експериментальної групи вірогідні позитивні зміни відбулись у десяти вимірюваннях з двадцяти одного. Причому, найбільша динаміка відбулась у тестах, які характеризують активну рухливість у кульшових суглобах при відведенні та розгинанні ноги (р<0,01). Також високий приріст рівня розвитку гнучкості відбувся у інших тестах, які характеризують активну рухливість у кульшових суглобах (при згинанні ноги, при виконанні поздовжніх та поперечного шпагатів (р<0,05) та у тесті який характеризує актиану рухливість у хребтовому стовпі при виконанні нахилу вперед (р<0,05).

5. У дівчаток експериментальної групи вірогідні позитивні зміни рівня розвитку гнучкості відбулись у одинадцяти вимірюваннях з двадцяти одного. Найбільш істотні зміни відбулись у кульшових суглобах при виконанні поздовжніх шпагатів (р<0,01 - р<0,001) та у хребтовому стовпі при виконанні нахилу вперед (р<0,01). Також зафіксовані вірогідні позитивні зрушення активної рухливості у кульшових суглобах при виконанні згинання, відведення та розгинання ноги і при виконанні поперечного шпагату (р<0,05) та у хребтовому стовпі при виконанні нахилу убік і гімнастичного містка (р<0,05).

6. У контрольній групі позитивні вірогідні зміни відбулись: у хлопчиків при виконанні нахилу вперед (р<0,05), у дівчаток при виконанні поздовжнього шпагату (р<0,05).

7. Методика розвитку гнучкості з застосуванням засобів тхеквондо ефективно впливає на динаміку розвитку активної рухливості у кульшових суглобах і хребтовому стовпі молодших школярів. Але під впливом експериментальної методики недостатньо розвивається рухливість у плечових суглобах і пасивна гнучкість у кульшових суглобах і хребтовому стовпі.

Практичні рекомендації

Гнучкість – це рухова якість, яка досить ефективно розвивається, особливо у молодшому шкільному віці, але при постійній увазі до виконання вправ, спрямованих на розвиток цієї якості. На думку багатьох фахівців (Л.П. Матвєєва, 1991; В.М. Платонова, 1986, 1997; В.І. Ляха, 1999; Т.Ю. Круцевич, 2003 та ін.) для ефективного розвитку гнучкості необхідно виконувати спеціальні вправи кожен день.

Ми пропонуємо застосування комплексу вправ спрямованих на розвиток гнучкості з використанням засобів тхеквондо на уроках фізичної культури у молодших класах.

Сьогодні у молодших класах планується три уроки фізичної культури на навчальний тиждень. На нашу думку, застосування спеціального комплексу вправ спрямованих на розвиток гнучкості на кожному уроці - достатній мінімум для того, щоб підвищити рівень розвитку гнучкості школярів.

Ми вважаємо, що доцільно розділити комплекс вправ для розвитку гнучкості на три частини і включати їх в підготовчий, основній і заключній частинах уроку фізичної культури. Це не заважатиме вирішенню основних завдань уроку і сприятиме акцентованому розвитку гнучкості учнів.

У підготовчий частині уроку доцільно включати активні динамічні вправи, при розминці у русі. У нашому випадку це вправи, які імітують удари ногами і підвідні вправи до виконання ударів ногами.

Для мінімального тренувального впливу необхідно виконувати по десять рухів на кожну ногу у вправі.

У основну частину уроку також включаються активні махові вправи, але виконуються вони намісті з опорою на гімнастичну стінку. Цими вправами доцільно заповнювати паузи між виконанням учнями основних вправ уроку фізичної культури.

Також, як і в підготовчий частині необхідно виконувати не менше десяти рухів на кожну ногу у вправі.

В заключній частині уроку виконуються переважно пасивні вправи, в тому числі і вправи з партнером. Вправи з допомогою партнера виконуються по 10 рухів у кожному положенні. Тривалість фіксації статичних положень (в тому числі і шпагатів) має бути не менше 30 с. у кожному положенні).

Експериментальна методика розвитку гнучкості з використанням засобів тхеквондо суттєво впливає на динаміку рівня розвитку активної гнучкості у кульшових суглобах і хребтовому стовпі, але недостатньо впливає на розвиток пасивної гнучкості у цих суглобах і рухливості у плечових суглобах, що пояснюється специфікою засобів тхеквондо.

Таким чином засоби тхеквондо при розвитку гнучкості на уроках фізичної культури у молодших класах доцільно використовувати разом із гімнастичними вправами і засобами з інших видів спорту, де пред’являються високі вимоги до прояву гнучкості.