Розділ 4. Аналіз результатів дослідження

Дослідження впливу занять тхеквондо на рівень розвитку гнучкості хлопчиків 9-10 років показало значно вищий рівень розвитку даної якості у хлопчиків експериментальної групи за всіма досліджуваними показниками.

Особливо слід відзначити перевагу випробуваних експериментальної групи, в тестах, які характеризують активну гнучкість. Так, найбільша різниці між досліджуваними експериментальної і контрольної груп спостерігається в тестах (таблиця 3.1): 13-14, що характеризують активну рухливість у кульшових суглобах при виконанні відведення ноги (р<0,001); 5 – характеризує активну рухливість хребетного стовпа при виконанні нахилу тулуба вперед (р<0,001); 9-10 – характеризують активну рухливість в кульшових суглобах при згинанні ноги (р<0,001); 17-18 – характеризують активну рухливість в кульшових суглобах при розгинанні ноги (р<0,001); 19-20 – характеризують активна рухливість в кульшових суглобах при виконанні поздовжного шпагату (р<0,001); 3-4 – характеризують активну рухливість в суглобах хребетного стовпа при нахилі тулуба вбік (р<0,001).

Декілька нижча, але теж висока різниця спостерігається при порівнянні рівня розвитку пасивної гнучкості у кульшових суглобах. Так, у тестах 7-8, що характеризують пасивну рухливість в кульшових суглобах при згинанні ноги і 15-16, які характеризують пасивну рухливість в кульшових суглобах при розгинанні ноги вірогідність розрізнень досить висока (р<0,01-<0,001), але всеж таки нижча ніж при виконанні активних динамічних рухів. У тестах 11-12, які характеризують пасивну рухливість в кульшових суглобах при відведенні ноги також спостерігається, статистично підтверджена перевага хлопчиків експериментальної групи, але не така висока, як у попередніх тестах (р<0,05). Схожий результат виявлений і у тестах 1-2, що характеризують рухливість у плечових суглобах (р<0,05).

Таким чином, результати дослідження показують значно кращий рівень розвитку гнучкості хлопчиків, які займаються в секції тхеквондо протягом 2,9±0,8 років ніж у їх однолітків, рухова активність, яких обмежена заняттями на уроках фізичної культури і періодичними заняттями у спортивних секціях при школі. Особливо слід відзначити значну перевагу хлопчиків експериментальної групи у тестах, які характеризують активну гнучкість у кульшових суглобах і хребті.

Це пояснюється специфікою тренувальної і змагальної діяльності в тхеквондо, де 90-95% реальних атак і контратак, реалізованих протягом двобою, проводяться за рахунок ударів ногами, що пред’являє високі вимоги до активної гнучкості, особливо кульшових суглобів і хребта.

У силу своєї специфіки, обумовленої наявністю великої кількості широкоамплітудних рухів, заняття тхеквондо висувають високі вимоги до підвищення рівня гнучкості.Особливо це стосується вправ, що розвивають динамічну активну гнучкість. Ці вправи позитивно впливають не тільки на розвиток гнучкості, а й на розвиток силових якостей.

В навчально-тренувальному процесі тхеквондистів широко застосовуються спеціально-підготовчи (підвідні, імітаційні) вправи для вивчення різних ударів ногами, широких стійок. Ці вправи можна використовувати у фізичному вихованні дітей в загальноосвітніх закладах, разом з гімнастичними вправами, для розвитку гнучкості.

Другий етап експерименту, який був присвячений дослідженню ефективності методики розвитку гнучкості з застосуванням засобів тхеквондо показав, що під впливом експериментальної методики відбулась суттєва позитивна динаміка активної гнучкості хлопчиків експериментальної групи (таблиця 3.5). Особливо помітні позитивні зрушення у випробуваннях, які характеризують рухливість у кульшових суглобах при виконанні активних динамічних рухів: при активному відведенні ноги (<0,01); при активному розгинанні ноги (<0,05 - <0,01); при активному згинанні ноги (<0,05). Це свідчить про те, що у досліджуваних покращилась не тільки рухливість у суглобах але і сила м’язів, які приймають участь у цих рухах.

Також істотні позитивні зміни рухливості у кульшових суглобах спостерігаються при виконанні поздовжнього і поперечного шпагатів та у хребтовому стовпі при виконанні нахилу тулуба вперед (<0,05).

В контрольній групі хлопчиків (таблиця 3.7) вірогідні позитивні зміни відбулись лише у тесті, який характеризує рухливість у хребтовому стовпі, при виконанні нахилу вперед (<0,05), що пояснюється найчастішою застосованністю цієї вправи на уроках фізичної культури.

Таким чином можна стверджувати, що активні динамічні вправи, що імітують змагальні рухи та спеціально-підготовчи вправи тхеквондистів, які входили до методики застосованої у експериментальній групі дозволили значно покращити не тільки рівень розвитку гнучкості досліджуваних хлопчиків, але і силові здібності м’язів області тазу та нижніх кінцівок. На це вказує значне поліпшення результатів при виконанні активних динамічних рухів при помірних позитивних змінах у вимірюваннях, які характеризують пасивну рухливість у суглобах. Також, в експериментальній групі хлопчиків, невеликі позитивні зміни спостерігаються у тестах, які характеризують рухливість у плечових суглобах, що пояснюється не специфічністю для тхеквондо широкоамплетудних рухів у цих суглобах.

Аналіз результатів дослідження ефективності експериментальної програми у групі дівчаток (таблиця 3.6) підтвердив висновки зроблені при аналізі результатів дослідження у групі хлопчиків. Зміни, що відбулись у дівчаток під впливом експериментальної програми занять на уроках фізичної культури виявились ще більш виражені ніж у групі хлопчиків. Разом з тими позитивними змінами, що були помічені у хлопчиків, у дівчат відбулась вірогідна позитивна динаміка у тестах, які характеризують рухливість у хребтовому стовпі: нахил тулуба вліво (<0,05) і гімнастичний місток (<0,05) (майже відбулись вірогідні зміни при виконанні нахилу тулуба вправо (t=1,90; p>0,05)).

Також, у дівчат, спостерігається декілька більш виражена, ніж у хлопчиків, позитивна динаміка у кульшових суглобах при виконанні поздовжніх шпагатів (<0,01 - <0,001) і, навпаки менш виражена динаміка рухливості у кульшових суглобах при виконанні активних динамічних рухів (<0,05). На нашу думку це пояснюється більшою схильністю дівчат до проявів гнучкості, а хлопців – до проявів сили.

У контрольній групі дівчаток істотних змін, підтверджених матиматико-статистичними розрахунками, не виявлено, за винятком позитивної динаміки у кульшових суглобах при виконанні поздовжного шпагату (<0,05) у одну сторону, і майже – у іншу (t=1,97; p>0,05).

Результати педагогічних спостережень свідчать, що сьогодні на уроках фізичної культури в школі мало уваги приділяється розвитку такої рухової здібності, як гнучкість. Аналіз результатів дослідження показав, що при застосуванні вправ на розвиток гнучкості у підготовчий, основній і заключній частинах уроку фізичної культури загальним обсягом 10-14 хвилин дають позитивний вплив на розвиток цієї рухової здібності.

Ряд фахівців у області фізичного виховання (В.М. Зациорський, 1970; А.А. Гужаловський, 1978; Р.В. Жордочко, Ю.Л. Соболєв, 1980; Л.В. Волков, 1981; Л.П. Матвєєв, 1991; Е.Н. Захаров, А.В. Карасьов, А.А. Сафонов 1994; В.М. Платонов, 1986, 1997; Т.Ю. Круцевич, 2003 та ін.) стверджують, що рухливість у суглобах добре розвивається при постійному застосуванні спеціальних вправ, спрямованих на виконання рухів з великою амплітудою. Але, рухливість у суглобах також швидко втрачається при, навіть, тимчасовому припиненні виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток гнучкості.

Фахівці також вважають, що молодший шкільний вік є сприятливим для розвитку гнучкості і при застосуванні спеціальних вправ у цей віковий період можна значно покращити рухливість у суглобах.

Експериментальна методика розвитку гнучкості з використанням засобів тхеквондо застосована на уроках фізичної культури у 4-х классах суттєво вплинула на динаміку рівня розвитку гнучкості у кульшових суглобах і хребтовому стовпі. Недоліком експериментальної методики можна вважати недостатній вплив на розвиток рухливості у плечових суглобах, що пояснюється специфікою засобів тхеквондо, які застосовувались у даній методиці.

На нашу думку засоби тхеквондо доцільно використовувати при розвитку гнучкості на уроках фізичної культури у молодших класах разом із гімнастичними вправами і засобами з інших видів спорту, де пред’являються високі вимоги до прояву гнучкості.