Міністерство освіти та науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Кафедра музично-ритмічного виховання та єдиноборств

ПОПОВА МАРІЯ ВАДИМІВНА

факультету фізичного виховання

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАСОБІВ ТХЕКВОНДО

Магістерська робота

зі спеціальності 8.01020101 “ Фізичне виховання”

Науковий керівник: доцент, кандидат біологічних наук САНЖАРОВА Н.М.

Харків – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………....3

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ …………………………7

1.1 Гнучкість як рухова якість людини …………………………………………..7

1.1.1. Характеристика гнучкості як рухової якості………………………………7

1.1.2. Засоби і методи розвитку гнучкості………………………………………..9

1.1.3. Контроль за рівнем розвитку гнучкості…………………………………..15

1.2. Розвиток гнучкості у молодшому шкільному віці…………………………18

1.2.1. Вікові особливості молодших школярів………………………………….18

1.2.2. Особливості розвитку гнучкості у молодшому шкільному віці………...22

1.3. Методика розвитку гнучкості молодших школярів у процесі занять тхеквондо…………………………………………………………………………..23

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………...36

2.1. Характеристика методів дослідження………………………………………36

2.2. Організація дослідження……………………………………………………..38

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………….40

3.1. Результати дослідження впливу занять тхеквондо на рівень розвитку гнучкості хлопчиків 9-10 років…………………………………………………..40

3.2. Методика розвитку гнучкості молодших школярів з застосуванням засобів тхеквондо…………………………………………………………………………..42

3.3.Результати дослідження ефективності методики розвитку гнучкості з застосуванням засобів тхеквондо у фізичному вихованні дітей 9-10 років…..47

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….57

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ………………………………………………….59

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….....61

ВСТУП

Актуальність. В даний час немає потреби доводити, що здоров'я дітей ​​значною мірою залежить від оздоровчого напрямку сучасної науки і практики (В.К. Бальсевич, В.Г. Большенков, Ф.П. Рябінцев, 1996). Проблема збереження і зміцнення здоров'я людини є однією з центральних у теорії та практиці фізичної культури (В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов, 1987; Е.Г. Мільнер, 1991; В.В. Кім, Р.Х. Амінов, Г.С. Хам, 2003; А.А. Ніколаєв, 2005).

Негативні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, зростаючий вал соціально-побутових та економічних проблем сприяють зниженню адаптаційно-захисних сил організму людей, що проявляється у зростанні захворювань, погіршенні фізичного стану. В умовах негативного впливу навколишнього середовища актуальність проблеми визначається необхідністю володіти великими резервами фізичного здоров'я. Численні дослідження показали, що збільшити ці резерви дозволяє оптимальне і достатнє фізичне навантаження (А.А. Ніколаєв, 2005).

Одним з основних завдань фізичного виховання є зміцнення здоров'я підростаючого поколения.

Молодший шкільний вік - важливий період вдосконалення основних функцій організму, становлення життєво-необхідних рухових умінь, навичок і фізичних якостей.

Будучи складовою частиною фізичного виховання, виховання фізичних якостей сприяє рішенню соціально обумовлених завдань: всебічному і гармонійному розвитку особистості, досягненню високої стійкості організму до соціальних та екологічних умов, підвищенню адаптивних властивостей організму. Включаючись в комплекс педагогічних впливів, спрямованих на вдосконалення фізичної природи підростаючого покоління, виховання фізичних якостей сприяє розвитку фізичної та розумової працездатності, більш повної реалізації творчих сил людини в інтересах суспільства (А.Ш. Шафєєва, 2001).

Одною з важливих фізичних якостей є гнучкість. Недостатня рухливість у суглобах може обмежувати прояв таких фізичних якостей, як сила, швидкість реакції і швидкість руху, витривалість, збільшувати енерговитрати і знижувати економічність роботи і часто призводить до серйозних травм м'язів і зв'язок (В.М. Платонов, 1986, 1997). Проведені наукові дослідження доводять, що широке застосування вправ на розтягування і розслаблення, які розвивають гнучкість, в розминці, особливо перед інтенсивною роботою, здатні в 2-3 рази скоротити кількість травм м'язової, кісткової і сполучної тканин (А.Ш. Шафєєва, 2001).

На думку В.П. Філіна (1974), В.К. Бальсевича, В.А. Запорожанова (1987), В.М. Платонова (1986, 1997), відсутність спеціального тренування сприяє зниженню цієї якості. Систематичне і цілеспрямоване застосування, саме в молодшому шкільному віці, педагогічних впливів для виховання гнучкості дає найбільший ефект.

Аналіз літературних джерел показує, що гнучкість людини розглядається у двох аспектах.

1. Як анатомоморфологічний, фізіологічний, біомеханічний напрямок, що дають необхідні знання про будову суглобів, про види з'єднання кісток, про основні закономірності розвитку рухливості в суглобах, про сили, які вчиняють рух в них, і про чинники, що сприяють і гальмують виконання руху в суглобах (А.А. Шафєєва, 2001).

2. Педагогічний аспект вивчення гнучкості представлений у роботах В.М. Зациорського (1970), А.А. Гужаловського (1978), В.І. Ляха (1999) та інших, пов'язаних з розробкою ефективних засобів і методів виховання гнучкості.

Аналіз літературних джерел, присвячених вивченню рухливості в суглобах, свідчить, що переважна більшість досліджень спрямовані на великий спорт. Наукових розробок, присвячених вихованню гнучкості у практиці викладання фізичної культури в школі, сьогодні явно невистачає.

Гіпотеза дослідження. Ефективність виховання гнучкості молодших школярів можна підвищити при використанні на уроках фізичної культури різної спрямованості (спортивні ігри, спортивна гімнастика, легка атлетика та ін.) методики з застосуванням засобів тхеквондо.

Мета дослідження. Розробити і експериментально перевірити ефективність методики розвитку гнучкості молодших школярів з застосуванням засобів тхеквондо.

Об’єкт дослідження. Фізичне виховання молодших школярів.

Предмет дослідження. Методика розвитку гнучкості молодших школярів з застосуванням засобів тхеквондо.

Завдання дослідження.

1. Проаналізувати і узагальнити теоретичний матеріал з питання методики виховання гнучкості у молодшому шкільному віці та у навчально-тренувальному процесі юних тхеквондистів.

2. Порівняти рівень розвитку молодших школярів які займаються в секції тхеквондо і учнів рухова активність яких обмежується заняттями на уроках фізичної культури та періодичними заняттями в різних спортивних секціях.

3. Розробити методику розвитку гнучкості з використанням засобів тхеквондо і застосувати на уроках фізичної культури в молодших класах.

4. Перевірити ефективність методики розвитку гнучкості з застосуванням засобів тхеквондо у фізичному вихованні учнів молодших класів.

Методи дослідження.

1. Аналіз науково-методичних джерел.

2. Бесіди з фахівцями.

3. Педагогічні спостереження.

4. Педагогічний експеримент

5. Педагогічне тестування.

6. Методи математичної статистики.

Методологічною основою дослідження є сучасні уявлення про зміст, структуру, засоби й методи фізичного виховання В.М. Зациорського (1970), Л.П. Матвєєва (1991), В.М. Платонова (1986, 1997), Т.Ю. Круцевич (2003), О.М. Худолія (2008) й ін..

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності використання засобів тхеквондо у вихованні гнучкості дітей молодшого шкільного віку та визначенні впливу комплексів вправ з застосуванням засобів тхеквондо на динаміку розвитку гнучкості дітей.

Теоретична значимість дослідження полягає в доповненні й розширенні матеріалу в теорії і методиці фізичного виховання з використання нетрадиційних форм роботи зі школярами та обгрунтуванні процесу виховання гнучкості на основі використання засобів тхеквондо у дітей молодшого шкільного віку.

Практична значимість дослідження полягає в розробціі ефективного комплексу виховання гнучкості на основі використання засобів тхеквондо. Результати проведеного дослідження дозволяють рекомендувати застосування вправ з тхеквондо у навчальній, фізкультурно-оздоровчій роботі в режимі дня і в процесі активного відпочинку школярів.

Структура роботи. Магістерська робота викладена на 66 сторінках та складається із вступу чотирьох розділів, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографічний список включає 65 літературних джерел.

Розділ 1.Особливості розвитку гнучкості

1. Гнучкість як рухова якість людини

1. Характеристика гнучкості як рухової якості

Структура опорно-рухового апарату людини дозволяє їй виконувати рухові дії з великою амплітудою. Проте, часто через недостатню еластичність м'язів, зв'язок і сухожиль вона не може повністю реалізувати ці можливості. Водночас, якщо у людини належним чином не розвинена рухливість у суглобах, то вона не зможе оволодіти технікою багатьох рухових дій.

Рухливість у суглобах позначають терміном гнучкість.

Гнучкість як рухова якість людини - це її здатність виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою [61].

У 1977р. Л.П.Матвеєв запропонував таке визначення:ГНУЧКІСТЬ - це морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, які обумовлюють ступінь рухомості його ланок відносно один одного.

Розрізняють два види (форми прояву) гнучкості - активна і пасивна.

АКТИВНА ГНУЧКІСТЬ - це здатність людини досягати великих амплітуд рухів за рахунок скорочення м'язових груп, які проходять через той чи інший суглоб (наприклад, амплітуда підйому ноги в рівновазі «ластівка»).

Під ПАСИВНОЮ ГНУЧКІСТЮ розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад, обтяження тощо) (Л.П. Сергієнко, 2010).

Інформативним показником стану суглобового і м'язового апарату є різниця між показниками активної і пасивноїгнучкості. Ця різниця називається ДЕФІЦИТОМ АКТИВНОЇ ГНУЧКОСТІ. [13]

Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

Амплітуда пасивних переміщень майже завжди значно більша за амплітуду активних рухів. Різницю між ними називають резервом гнучкості. Чим більший резерв, тим легше піддається розвитку активна гнучкість.

За допомогою раціонально організованих занять можна швидко домогтись результатів у розвитку гнучкості. За даними наукових досліджень за 3-4 місяці щоденних занять можна досягти 80-95 % рухливості у суглобах від їх анатомічного потенціалу.

Розвивати гнучкість до граничних величин немає потреби, бо надмірна розтягнутість м'язів, зв'язок та сухожиль може призвести навіть до пошкоджень суглобів, тому гнучкість слід розвивати лише до такого рівня, який забезпечує виконання необхідних рухових дій без особливих на це зусиль. Для цього величина гнучкості повинна бути лише дещо більшою за ту максимальну амплітуду, з якою економно виконують рухову дію.

Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м'язів, зв'язок та сухожиль, удосконаленню координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню травм.

Недостатній розвиток гнучкості обмежує можливості вдосконалення інших фізичних якостей, призводить до зниження сили і швидкості, зростання втоми.

Між рівнем розвитку гнучкості у різних суглобах залежності не існує. Для життєдіяльності людини найнеобхідніша рухливість у суглобах хребта, плечових та кульшових суглобах.[13]

Рухливість у суглобах залежить від низки факторів. Найголовнішими серед них є - будова суглобів: їх форма, довжина суглобових поверхонь, наявність кісткових виступів та їх розмірів. Найбільша анатомічна рухливість властива кулястим суглобам як за амплітудою, так і за напрямками рухів.

На величині рухливості суглобів позначаються індивідуальні особливості будови суглобів, зокрема виступи на кістках та їх розміри.

Під впливом цілеспрямованих занять фізичними вправами не можна змінити форми суглобів, але можна досягнути позитивних морфологічних змін:

- довжини суглобових поверхонь, що позначається на рухливості суглобів, особливо у дітей та підлітків;

- сили м'язів, що здійснюють рухи у конкретному суглобі, та їх еластичність, а також еластичність зв'язок і сухожиль (під час розтягування м'язи можуть збільшувати свою довжину на 30-40 і навіть 50 % відносно стану спокою);

- міжм'язової координація та здатності розслабляти м'язи (в учнів, які погано координують рухи і не вміють розслаблятись, гнучкість нижча і повільніше розвивається); температура тіла та інтенсивність кровообігу (здатність м'язів, зв'язок і сухожиль до розтягування покращується із підвищенням їх температури та збільшенням кровоточу);

- стану психіки та емоцій (найсприятливішим є врівноважений стан, надмірне збудження та пригніченість негативно позначаються на прояві гнучкості, а отже, і на її розвитку).