
- •2.Посвячення в запорожці
- •3. Народження майстра
- •4. Селянські ініціації
- •5. Кобзарська присяга
- •1. Вмерти людиною – народитися звіром
- •2. „Звіринні” союзи молодих воїнів
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів___________________________________________________159
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів_____________________________________________________161
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів____________________________________.______________163
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів_____________________________________________________165
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів___________________________________________________167
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів______________________________________________ 173
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів___________________________________________________177
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів___________________________________________________179
- •2. "Звірині" союзи молодих воїнів
- •5. Кобзарська присяга________________________________________________________________115
2. "Звірині" союзи молодих воїнів______________________________________________ 173
характеризувалися тим, що захоплювали і викрадали жінок і дочок поселенців (Worterbuch der deutschen Volkskunde, 1974, 79).
Мотиви, що відображають умикання дівчат членами давніх ініціаційних об'єднань молодих воїнів містяться в українських колядках, на що вже звертав увагу М. Грушевський (Грушевський, 1923, 223). Так, у колядці говориться про те, що герой з першими півнями "устав, лучком забрязчав", "братців пробужав":
Вставайте, братци, коней сидлайте
Та поїдемо в поле на вловы *-
Ой там назнав я куну в дерєви - дивку в тереми.
Ой вам же, братци, куна в дерєви А мени, братци (молодому) дивна в тереми.
(Иванов, 1907, 39).
В іншому варіанті герой говорить своїм супутникам-побратимам:
Вам буде, брат я, кунка на шубу, А мені буде панка до шлюбу.
(Грушевський, 1923, 223).
Як відомо, в фольклорі і весільній обрядовості українців куниця, як і лисиця, означає дівчину-наречену. Тому той же смисл захоплення дівчат має в колядках і звертання героя до побратимів їхати на полювання "за лисицями, за куницями" (Иванов, 1907, 39). В іншій колядці розповідається, як герой:
...пойихав на горду войну,
На горду войну по короливну.
Да вернувся ж вин з гордойи войны,
З гордойи войны с короливною.
(Гринченко, 3, 1899, № 12)
Цей же мотив звучить і в колядках російського населення Слобідської України:
Ой рана, рана куры запели, Ещо ранишя братиц вставал,
174_________________________________________________розділ її
Братиц вставал, лучком забрыщал, Лучком забрыщал, братиц возбужал: Вставайтя, братцы, вставантя, купцы, Ой я там назнал девицу-красавицу.
(Иванов, 1907, 39-40}
Про захоплення дівчат вовками говориться в піснях, записаних в наші дні фольклористами Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського па Поліссі і люб'язно повідомлених авторові. Так, в одній пісні дівчина співає про те, як мачуха послала її по воду далеко від села (типовий фольклорний мотив, що відображує ритуальне відокремлення дівчиїш-ішціаптки в жіночих ініціаціях (Див.: Becker, 1990, 62-70), де па неї напали вовки:
Прийшли до мене штпрп вовчейки,
Узяли мене та й під бочейкн,
Поняли мене в темні корчикл,
Почали мною та й ділитися.
(Записано співробітницею відділу фольклористики ІМФЕ Л. Іван-ніковою в Камінь-Каширському р-ні Волинської обл. у 1993 році).
А у весільній пісні, яку співали, коли приїжджали за нареченою говориться:
Набйіглн вовки з лісу, Брязнули коніївками
Та й стали зілля рвати, горішину ламати.
(Зсріисано співробітницею відділу фольклористики ІМФЕ Т. Шевчук в с. Бараші Ємільчинського р-ну Житомирської обл. у 1993 році).
Під горішиною в наведеній пісні, з усією очевидністю, розуміється молода. А взагалі, мотив умикання чітко прослідковується у весільній обрядовості і поезії східних слов'ян. Український етнограф кіпця XIX століття В. Милорадович відзначав: "Свідчення літопису, хороводи, весільні пісні доводять існування шлюбу через умикання у великорусів і мало-русів" (Милорадович, 1897, 126). М. Грушевський обґрунтовує цю тезу, використовуючи великий фольклорний матеріал (Грушевський 1923, 245). Про це ж пишуть також відомий російський етнограф Д. Зелеиін і білоруський М. Нікольський (Зеленин, 1991, 332; Ни-
175