3.1.7.2. Очікувані фінансові коефіцієнти

1) Чиста теперішня вартість:

ЧТВ=(4561929-15000)/(1+0,25)^3 = 2331758,46 грн.

Значення ЧТВ більше нуля, тому проект є доцільним.

2) Індекс доходності:

і_д= 2331758,46/15000 = 155,5.

Індекс доходності більше 1, тому проект потрібно прийняти.

3) Термін окупності:

Т_о=15000/265858,9 = 0,06 року або 0,72 місяця.

Отже, бізнес-проект окупиться за 0,72 місяця.

4) Рентабельність виробу:

Р_в= (354478,6/751968)*100% = 47,1%.

5) Рентабельність продажу:

Р_п= (354478,6/1274400)*100% = 27,8%.

6) Коефіцієнт платоспроможності: К_пс=328,9/10=32,9.

3.1.7.3. Оцінка ризиків

В процесі діяльності підприємства можуть виникати такі ризики:

1) комерційний - ризик, пов'язаний із реалізацією товару, придбанням сировини, узагалі з безпосередніми діями підприємства;

2) виробничий - пов'язаний із ризиками, що виникають у процесі виробництва і з усіма наслідками, що звідси випливають;

3) фінансовий - ризик, що обумовлений операціями з банками, економічним станом країни і т.д

Проаналізувавши діяльність ВАТ „Поліссяхліб” можна сформувати такий ряд ризиків і проблем:

1. Невчасне постачання сировини і матеріалів фірм-постачальників.

2. Поява на ринку продукції конкурентів, яка є більш дешевою або якісною.

3. Втрата контролю над ситуацією на ринку.

4. Некомпетентність керівників у деяких питаннях маркетингу і керування.

З метою мінімізації ризиків або їх ліквідації необхідно застосовувати:

- послуги зовнішніх консультантів-експертів у тій вузькій області, де ризик найбільше ймовірний;

- орієнтування на визначену категорію споживачів або на постійних клієнтів;

- прогноз можливого ризику: виявити джерела ризику, тверезо оцінити можливості підприємства, розробити альтернативні варіанти здійснення програми;

- утворення спеціального резервного фонду для самострахування за рахунок частини своїх оборотних коштів;

- передача частини ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування бізнесу.

3.2. Підвищення якості продукції

Високоякісна та конкурентоспроможна продукція завжди повніше й краще задовольняє суспільні потреби в ній.

Підвищення якості продукції є специфічною формою вияву закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення та використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення останньої пов’язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми та одержання нею максимально можливого прибутку.

Головна мета політики підприємства в галузі якості – досягти і зберегти репутацію постачальника якісної продукції за конкурентоспроможними цінами на внутрішньому ринку за рахунок:

• забезпечення гарантованої відповідності параметрів і характеристик щодо продукції, яка виготовляється, діючій технічній документації, національним стандартам та взірцям, і прийнятим до вимог споживачів (замовників), визначених в процесі укладання договорів (контрактів);

• постійної роботи над вдосконаленням технічної документації.

Досягнення заявленої політики в галузі якості забезпечуватиметься тим, що керівництво підприємства бере на себе відповідальність та повноваження за:

• реалізацію політики в галузі якості;

• створення необхідних умов щодо забезпечення розуміння, дотримання та проведення політики всіма працівниками підприємства;

• забезпечення пріоритетності вирішенні проблеми підвищення якості;

• визначення ринкового попиту і вимог споживачів продукції до її рівня та якості;

• забезпечення виробництва необхідними фінансовими матеріальними, технічними та трудовими ресурсами;

• організацію оперативного контролю за виконанням прийнятих рішень і діями керівників структурних підрозділів;

• аналіз ефективності системи управління якістю і шляхів її вдосконалення;

• забезпечення оперативного інформування працівників про стан якості продукції й економічну діяльність підприємства;

• забезпечення постійного навчання працівників всіх рівнів, підвищення їх кваліфікації, стимулювання якісної праці;

• створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективі підприємства.

Політика в галузі якості накладає на кожного працівника обов’язки:

• знати положення політики якості і керуватися ними в своїй діяльності;

• створювати необхідні умови для ефективної і безпечної праці;

• забезпечувати виробництво необхідним обладнанням, матеріалами, інструментом, оснащенням, прогресивними прийомами;

• виконувати всі вимоги технічної і нормативної документації;

• дотримуватись виробничо-технічної дисципліни;

• проявляти творчу ініціативу, вносити пропозиції щодо усунення причин, які перешкоджають виготовленню продукції високої якості.

При впровадженні системи контролю за якістю виробів непродуктивні втрати браку зменшуються на два відсотки, що сприяє раціональному використанню матеріалів, зменшенню витрат на електроенергію, паливно-мастильні матеріали.

При цьому отримуємо економію витрат на матеріально-технічні та трудові ресурси:

, (3.3)

де Ся – економія витрат внаслідок покращення якості продукції;

См – економія матеріальних ресурсів;

Сзп – економія витрат на заробітну плату та відрахування на соціальні заходи.

См = См.осн = + См.ін., (3.4)

де См.осн – економія матеріалів, що становлять речову основу продукції;

См.ін – економія матеріалів, що пов’язані з обслуговуванням виробничого процесу.

Згідно даних аналізу, економія матеріалів становитиме:

См.осн = 0,02 х 8166,4 = 163,32 тис.грн.

См.ін = 0,02 х 709,0 = 14,18 тис.грн.

См = 177,50 тис.грн.

Економію витрат на зарплату обраховуємо таким чином:

Сзп = Дзп х См х 1,375 , (3.5)

де Дзп – співвідношення між зарплатою основних та допоміжних робітників та вартістю матеріалів.

Сзп = 0,58 х 177,50 х 1,375 = 141,56 тис.грн.

Загальна економія становитиме:

141,56 + 177,50 = 319,06 тис.грн.